Ухвала
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 577/3837/21
провадження № 61-4684ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 03 березня 2022 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2021 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 вересня 2018 року в розмірі 40 691,56 грн (тіло кредиту станом на 08 липня 2021 року).
Позов мотивовано тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проєкт monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проєкту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків у мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або в точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» (далі - Умови) опубліковані на офіційному вебсайті банку та постійно доступні для ознайомлення. 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, якою визначено, що анкета разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники в мобільному додатку зазначених документів, що складають договір, та зобов'язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в розмірі до 100 000 грн з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків у розмірі 3,2 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4 % річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом в розмірі 6,4 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8 % річних). Відповідач прострочив виконання зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором на понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі підпункту 5.16 пункту 5 розділу ІІ Умов відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. 28 квітня 2021 року відповідачу було направлено пуш-повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Однак відповідач не виконував умов договору, у зв'язку з чим станом на 08 липня 2021 року в нього утворилася заборгованість в розмірі 40 691,56 грн.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2021 року позов залишено без задоволення.
Постановою Сумського апеляційного суду від 03 березня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» задоволено. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та користь АТ «Універсал Банк» 40 691,56 грн заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 03 вересня 2018 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
25 травня 2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 03 березня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 листопада 2021 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481 грн.
Ціна позовів в цій справі становить 40 691,56 грн, що станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн х 100 = 248 100 грн). Тобто справа № 577/3837/21 є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 мотивував тим, що справа має для нього виняткове значення у зв'язку з тим, що з 07 березня 2022 року він перебуває на службі в Збройних Силах України і виконує завдання, пов'язані з обороною і захистом територіальної цілісності України. Крім цього, він має на утриманні двох малолітніх дітей, дівчинку і хлопчика віком 5 років і 2 місяці відповідно. Апеляційний суд виніс незаконне рішення, підігравши представникам банку. Він не має наміру платити невідомо кому власні грошові кошти за надуманими кредитними зобов'язаннями.
Оцінка судом «винятковості справи» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі.
Так, ОСОБА_1 мотивував виняткове значення цієї справи для нього: 1) збройною агресією Російської Федерації на території України і його участю у виконанні бойових завдань у складі Збройних Сил України, спрямованих на захист територіальної цілісності України; 2) наявністю на його утриманні двох малолітніх дітей; 3) невизнанням існування в нього кредитних зобов'язань перед банком.
Однак ще 28 квітня 2021 року відповідачу було направлено пуш-повідомлення про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості, а провадження в цій справі було відкрито 07 вересня 2021 року, тобто задовго до 24 лютого 2022 року. Відповідач як сторона кредитного договору і сторона у справі, згідно з принципом змагальності, мав довести обставини, які мають значення для справи і на які він послався як на підставу своїх заперечень, а саме: відсутність в нього заборгованості чи неправильність наданого позивачем розрахунку; відсутність кредитних зобов'язань, неукладення кредитного договору, неотримання кредитних коштів, або отримання їх в іншому розмірі. Таких обставин не було доведено і не встановлено судами. Як на підставу відсутності в нього кредитних зобов'язань заявник постався на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, які стосувалися неможливості вважати Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи банку, які не містять підпису позичальника, складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту (сплата відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту), чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім. Однак, предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості за тілом кредиту та не було заявлено вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами чи за пенею, або стягнення штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено: враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд обґрунтовано зазначили про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 16 058,07 грн. В цій справі заявником не спростовано факт наявності в нього заборгованості за тілом кредиту, а його посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не звільняє його від обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що відповідає висновкам, викладеним у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.
Що стосується посилання заявника на перебування на його утриманні двох малолітніх дітей, то воно також не свідчить про виняткове значення цієї справи для нього, з огляду на відсутність в розпорядженні суду доказів його скрутного майнового стану.
Незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
В резолютивній частині оскаржуваної постанови апеляційного суду зазначено про те, що вона не підлягає касаційному оскарженню.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Сумського апеляційного суду від 03 березня 2022 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 03 березня 2022 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко