Ухвала
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 350/574/16
провадження № 61-3225ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними договорів,
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2008 року № 370-014/ФКВ-8 в сумі 70 186,99 грн.
В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними договорів, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати, що він належним чином виконав свої зобов'язання та сплатив всю суму грошових коштів за кредитним договором від 26 вересня 2008 року № 370-014/ФКВ-08, укладеним між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк»), правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України; визнати недійсними кредитний договір від 26 вересня 2008 року № 370-014/ФКВ-8, укладений між ним і ТОВ «Український промисловий банк», та договір поруки від 26 вересня 2008 року № 370-014/Zфпор-08, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_2 .
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 70 186,99 грн, з яких: 43 558,80 грн - тіло кредиту, 5 369,00 грн - відсотки, 3 632,04 грн - комісія, 17 523,52 грн - пеня, 103,63 грн - сума за ставкою 3 % річних. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 1 378 грн судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року скасовано в частині задоволення первісного позову і ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 26 вересня 2008 року № 370-014/ФКВ-08 в розмірі 56 153,45 грн, з яких: 43 558,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 233,78 грн - за процентами за користування кредитними коштами; 2 138,25 грн - за комісією за управління кредитом; 7 182,28 грн - за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором; 40,34 грн - три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. В задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено. Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року змінено в частині визначення розміру судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк», зменшено його до 1 102,40 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судові витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 635,84 грн.
11 березня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову. Крім цього, ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року, а також - про звільнення його від сплати судового збору.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року, відмовлено в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 2 756 грн, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306308351493, заявник отримав зазначену ухвалу 23 травня 2022 року.
На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які заявником здані на пошту 24 травня 2022 року. Вимоги ухвали заявником виконано.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року в цій справі (провадження № 61-44477св18).
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
ОСОБА_1 також заявив клопотання про зупинення виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року.
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об'єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Заявивши клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, ОСОБА_1 не вказав підстав, не навів аргументів та не надав доказів на підтвердження своїх вимог, які свідчили б про існування об'єктивної необхідності зупинення виконання судових рішень, зокрема документів про відкриття виконавчого провадження з їх примусового виконання. Сама по собі незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є підставою для зупинення їх виконання на час перегляду справи в касаційному порядку.
Враховуючи, що заявником не наведено достатніх підстав і не надано доказів на підтвердження обставин, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання судового рішення, в задоволенні клопотання необхідно відмовити. У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року.
Витребувати з Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 350/574/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними договорів.
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 01 липня 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко