Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 401/1623/20
провадження № 61-3777св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - спільне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут»,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2020 року у складі судді Волошиної Н. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про припинення дій, які порушують право.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (далі - СП ТОВ «Світловодськпобут») про припинення дій, які порушують її право.
Позов мотивований тим, що рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558 «Про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання» їй було надано дозвіл на відключення її квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Зазначала, що після відключення квартири від централізованого опалення та облаштування в квартирі індивідуального опалення вона звернулась до відповідача з вимогою припинити нарахування плати за послуги, які вона не отримує.
Проте, відповідач безпідставно продовжує нараховувати плату за послуги з централізованого опалення, якими вона не користується.
Позивач просила зобов'язати відповідача припинити проводити нарахування плати за послуги з централізованого опалення її квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від мережі централізованого опалення, тобто з 29 вересня 2017 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року, позов задоволено.
Зобов'язано СП ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від мереж централізованого опалення, тобто з 29 вересня 2017 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що відключення квартири позивача від централізованих тепломереж не було самовільним, оскільки позивач реалізувала дозвіл на відключення своєї квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання - 29 вересня 2017 року, тобто в період чинності відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, яким цей дозвіл було надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, СП ТОВ «Світловодськпобут», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області.
05 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 902/377/19, від 02 квітня 2020 року у справі № 910/7160/19 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що у позивача відсутні права на відключення квартири від централізованих мереж теплопостачання, оскільки вона не є власником цілого будинку, тоді як відключення від мереж теплопостачання можливе лише багатоквартирного будинку в цілому, а не окремої квартири. Також, зазначається, що дозвіл, який наданий рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558 на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є незаконним, оскільки це рішення було скасовано у судовому порядку.
Позивач не надала до суду доказів про відключення багатоквартирного будинку, в якому мешкає позивач, в цілому від централізованого опалення, а також не надано протокол загальних зборів співвласників будинку про встановлення індивідуального опалення в багатоквартирному будинку.
Доводи інших учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що письмовий договір між сторонами про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не укладався.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року за № 558 «Про надання дозволів на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання» ОСОБА_1 надано дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (а. с. 5).
Актом про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, затвердженим рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (протокол від 29 вересня 2017 року № 5) підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 відключена від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання шляхом видимого розриву заварюванням приєднань радіаторів (конвекторів), заварюванням стояків, ізолюванням стояків (а. с. 16).
З акту обстеження щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання квартири (приміщення) від 18 вересня 2017 року відомо, що комісією у складі власника ОСОБА_1 , представників УЖКГ міськвиконкому ОСОБА_2 , Світловодського РЕМ ОСОБА_3 , Світловодського УЕГГ ОСОБА_4 встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проведено відключення від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Централізоване опалення в квартирі (приміщенні) відсутнє, транзитні стояки опалення ізольовані, встановлено електричне індивідуальне опалення, відповідно до проекту (а. с. 15).
23 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до СП ТОВ «Світловодськпобут» з вимогою про припинення нарахування їй плати за послуги централізованого опалення на підставі акту про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, затвердженого рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (протокол від 29 вересня 2017 року № 5) (а. с. 17, 18).
Листом від 20 травня 2020 року № 566 СП ТОВ «Світловодськпобут» відмовила ОСОБА_1 у вимозі про припинення нарахувань за надані послуги (а. с. 19).
Згідно довідки СП ТОВ «Світловодськпобут» від 20 вересня 2017 року № 458 на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 і станом на 01 вересня 2017 року заборгованість за спожиту теплову енергію відсутня (а. с. 20).
З довідки СП ТОВ «Світловодськпобут» від 26 травня 2020 року № 55 вбачається, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на 01 травня 2020 року заборгованість за спожиту теплову енергію складає 19 594,44 грн (а. с. 20).
Рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області від 21 серпня 2017 року № 558 скасоване рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року (а. с. 30-34).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 24 Закону України «Про теплопостачання» споживач теплової енергії має право на, зокрема, вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 № 630 (далі - Правила) та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.
Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж центрального опалення та гарячого теплопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.
Посилання СП ТОВ «Світловодськпобут» про те, що дії позивача були протиправними спростовуються тим, що на момент їх проведення рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 21 серпня 2017 року № 558 було чинним.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі № 401/799/18 (провадження № 61-703св19), від 17 червня 2021 року у справі № 401/1141/20 (провадження № 61-2468св21), від 31 березня 2021 року у справі № 401/853/20 (провадження № 61-16527св20).
Враховуючи вищезазначене, обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач реалізувала своє право на вибір джерела теплопостачання до свого помешкання, при цьому дану реалізацію не можна визнати свавільною, оскільки вона отримала на це дозвіл суб'єкта владних повноважень і провела відключення квартири під час його чинності.
Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 902/377/19, від 02 квітня 2020 року у справі № 910/7160/19 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу спільного підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 серпня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров