Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 357/2278/19
провадження № 61-2883св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Білоцерківська міська рада,
відповідачі: Білоцерківська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року у складі судді Кошель Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Гуля В. В., Сліпченка О. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року Білоцерківська міська рада звернулась до суду із позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування розпоряджень, договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що структурними підрозділами Білоцерківської міської ради при опрацюванні документів було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1116 га, кадастровий номер 3210300000:04:028:0028, що розташована по АДРЕСА_1 .
Вказувала, що відповідно до підпункту 5.8 пункту 5 рішення Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року № 1407-72-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» поновлено договір оренди землі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину з продажу продовольчих товарів з кафетерієм (нежитлова будівля, літ. «А») у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1116 га, строком на 5 років за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.
На підставі вказаного рішення між Білоцерківською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 24 квітня 2015 року укладено договір оренди № 64 на земельну ділянку загальною площею 0,1116 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 під розміщення магазину з продажу продовольчих товарів з кафетерієм (нежитлова будівля, літ. «А»), строком на 5 років та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
В подальшому розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 10 травня 2018 року «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для подальшого продажу у власність ОСОБА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради» надано ОСОБА_1 дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 0,1116 га, кадастровий номер 3210300000:04:028:0028, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, АДРЕСА_1 .
Розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 05 червня 2018 року за № 260 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку і продаж земельної ділянки ОСОБА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради» затверджено звіт про експерту грошову оцінку земельної ділянки загальною площею 0,1116 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, АДРЕСА_1 та продано ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,1116 га, кадастровий номер 3210300000:04:028:0028, державної власності, віднесену до житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.
На підставі вказаного розпорядження між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 20 червня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, який посвідчений державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. В. за № 3-1864. Цього ж дня державним нотаріусом Приймак А. П. прийнято рішення за індексним номером 41707613 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:028:0028 за ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 5 договору оренди землі від 24 квітня 2015 року № 64 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 748 780 грн 20 коп.
Позивач посилався на те, що відділом капітального будівництва Білоцерківської міської ради у 1989 році отримано державний акт на право користування земельною ділянкою серія Б № 026954, під будівництво житлового масиву по АДРЕСА_2 , площею 30 га, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право користування землею за № 121 та 22 серпня 1989 року складено акт перенесення в натурі меж земельної ділянки.
Також вказував, що земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , знаходиться в межах земельної ділянки, площею 30 га, що належить на праві користування відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради відповідно до наведеного державного акта, що підтверджується викопіюванням з публічної кадастрової карти від 22 листопада 2018 року, виконаного землевпорядною організацією ТОВ «Експертцентр».
Таким чином, вважав, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 всупереч положень статей 116, 122, 149 ЗК України, з порушенням порядку припинення в установленому ЗК України прав Білоцерківської міської ради на постійне користування вказаною земельною ділянкою.
Враховуючи вищевикладене Білоцерківська міська рада просила суд: визнати недійсними та скасувати розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 10 травня 2018 року за № 226 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для подальшого продажу у власність ОСОБА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради» та розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 05 червня 2018 року за № 260 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку і продаж земельної ділянки ОСОБА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради»; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1116 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:04:028:0020, укладений 20 червня 2018 року між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Приймак А. П., зареєстровано в реєстрі за № 3-1864, та скасувати рішення державного нотаріусаПриймак А. П. за індексним номером 41707613 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київської області від 17 грудня 2019 року, позов Білоцерківської міської ради задоволено.
Визнано недійсними та скасовано розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 10 травня 2018 року за № 226 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для подальшого продажу у власність ОСОБА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради» та розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 05 червня 2018 року за № 260 «Про затвердження звіту про експерту грошову оцінку і продаж земельної ділянки ОСОБА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради».
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1116 га, що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:04:028:0020, укладений 20 червня 2018 року між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Приймак А. П., зареєстрованого в реєстрі за № 3-1864, та скасовано запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку, вчинений державним реєстратором Приймак А. П. 20 червня 2018 року за № 26714654.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що спірна земельна ділянка до набуття її у приватну власність ОСОБА_1 належала до земель державної власності, що перебувають в межах територій певної адміністративно-територіальної одиниці м. Біла Церква Київської області, право користування якою належить територіальній громаді м. Біла Церква в особі міської ради, а тому, приймаючи оскаржувані розпорядження, Білоцерківська РДА безпідставно розпорядилася та передала у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, чим порушила права позивача як землекористувача стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою, а тому оспорювані розпорядження підлягають визнанню недійсними та скасуванню, як і договір купівлі-продажу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 серпня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник вказує порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з тим, що суд не дослідив зібрані у справі докази та розглянув справу за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що м. Біла Церква не є розпорядником спірної земельної ділянки, оскільки є містом обласного значення, а тому розпорядником земельної ділянки є Київська обласна державна адміністрація. Вказує, що після прийняття рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів від 15 липня 1985 року № 243 про затвердження генерального плану м. Біла Церква для юридичного встановлення меж необхідно було звернутися з поданням до Президії Верховної Ради Української РСР, яка мала виключні повноваження прийняття рішення про встановлення меж м. Біла Церква. Проте, позивачем не було надано суду рішення Президії Верховної Ради Української РСР, що дає обґрунтовані підстави вважати, що встановлені в 1985 році межі міста встановлені незаконно.
Крім того, вказує, що межі м. Біла Церква не поширюються на спірну земельну ділянку.
Також зазначає, що у 2013 році Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» здійснено розмежування земель комунальної та державної власності, й прикінцевими та перехідними положеннями визначено, що у державній власності залишаються, серед іншого, усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу. Натомість, вказує, що після розмежування спірна земельна ділянка мала б змінити форму власності на комунальну, проте з 2013 року до дня переходу у приватну власність земельна ділянка залишається у державній власності, як і розташовані землі поруч. Вказане свідчить, що спірна земельна ділянка не належить до земель м. Біла Церква, а є землею Білоцерківського району Київської області. Наведене також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 червня 2017 року НВ-3209255032017.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У травні 2020 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Білоцерківської районної державної адміністрації, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки відсутні підстави для задоволення вказаного позову.
У травні 2020 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Білоцерківської міської ради, у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Земельна ділянка, щодо якої було видано державний акт, була сформована за рахунок земель «совхоза «Белоцерковский» Белоцерковского района Киевской области», землі якого були включені в межу м. Біла Церква на виконання рішення виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих від 18 вересня 1958 року «Про адміністративно територіальні зміни».
18 вересня 1958 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих «Про адміністративно територіальні зміни» села Заріччя і Роток включені в межу м. Біла Церква, а Зарічанська і Ротоцька сільради Білоцерківського району ліквідовані.
22 жовтня 1958 року виконкомом Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих було ухвалене рішення № 658 «Про віднесення приєднаних околиць Заріччя і Роток в смугу міста Біла Церква по нарахуванню земельної ренти» (т. 1, а. с. 154).
21 жовтня 1964 року рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради депутатів трудящих № 570 було погоджено генеральний план міста та передано до виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих (т. 1, а. с. 155).
19 лютого 1966 року рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих № 97 затверджено Проект планіровки м. Біла Церква. Площа міста згідно цих документів зросла, зокрема за рахунок земель:
- Білоцерківської дослідно-селекційної станції (відділення «Роток») Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків - 511 га;
- сільськогосподарської артілі ім. Дімітрова с. Піщане - 238 га;
- Білоцерківської птахофабрики - 32 га;
- радгоспу «Білоцерківський»: а) центральної садиби площею - 56 га; б) відділення «Заріччя» площею - 430 га;
- Учбового господарства Білоцерківського сільськогосподарського інституту ім. Погребняка - 438 га;
- сільськогосподарської артілі ім. Ватутіна с. Шкарівка - 520 га;
- експериментальної бази «Терезине» - 78 га;
- Державного лісного фонду - 136 га.
Міська межа встановлювалась на той час на підставі статей 146-156 Земельного кодексу УССР від 29 листопада 1922 року (який діяв до 30 вересня 1971 року), тобто на підставі генеральних планів, планів забудови територій, в тому числі проектів забудови територій за межами населених пунктів.
Спірна земельна ділянка площею 0,1116 га, що розташована в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 3210300000:04:028:0020, сформована і знаходиться в межах земельної ділянки площею 30,0 га, що належить на праві користування відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради, відповідно до державного акту на право користування землею серія Б за № 026954, що підтверджується викопіюванням з публічної кадастрової карти від 22 листопада 2018 року, виконаного землевпорядною організацією ТОВ «Експертцентр» (т. 1, а. с. 24-31, 36).
Вказаний державний акт на право користування земельною ділянкою 30,0 га під будівництво житлового масиву по АДРЕСА_2 було видано відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому у 1989 році згідно розпорядження Ради Міністрів УССР від 07 липня 1989 року № 234-Р.
Відповідно до підпункту 5.8 пункту 5 рішення Білоцерківської міської ради від 19 лютого 2015 року за №1407-72-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» поновлено договір оренди землі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під розміщення магазину з продажу продовольчих товарів з кафетерієм (нежитлова будівля, літ. «А») в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1116 га, строком на 5 років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (т. 1, а. с.11).
На підставі вказаного рішення між Білоцерківською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 24 квітня 2015 року укладено договір оренди землі № 64 на земельну ділянку, загальною площею 0,1116 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , під розміщення магазину по продажу продовольчих товарів з кафетерієм (нежитлова будівля літ. «А»), строком на 5 років та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (т. 1, а. с. 12-15).
Розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 10 травня 2018 року за №226 «Про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для подальшого продажу у власність ОСОБА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради» надано ОСОБА_1 дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, загальною площею 0,1116 га, кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:028:0020 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в адміністративних межах АДРЕСА_1 (т. 1, а. с.18).
Розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 05 червня 2018 року за № 260 «Про затвердження звіту про експертну грошову оцінку і продаж земельної ділянки ОСОБА_1 в адміністративних межах Шкарівської сільської ради» затверджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, загальною площею 0,1116 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, АДРЕСА_1 та продано ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 0,1116 га (кадастровий номер земельної ділянки 3210300000:04:028:0020) державної власності, віднесену до житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (т. 1, а. с. 19-20).
На підставі вказаного розпорядження між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 20 червня 2018 року укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який посвідчений державним нотаріусом другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Приймак А. П. за № 3-1864. Цього ж дня державним нотаріусом Приймак А. П. прийнято рішення за індексним номером 41707613 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:028:0020 за ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 21-23, 33).
На даний час спірна земельна ділянка знаходиться в житловому АДРЕСА_2 з розташованим на ній магазином з продажу продовольчих товарів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (т. 2, а. с.138-176).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру, сформованого станом на 22 червня 2017 року, земельна ділянка площею 0,1116 га для будівництва та обслуговування торгівлі, кадастровий номер 3210300000:04:028:0020, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель житлової та громадської забудови державної форми власності (т. 1, а. с. 54).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Безпосередньо Земельний кодекс України сформулював загальні правила виникнення прав на землю, відповідно до якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками з земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з частиною п'ятою статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Положеннями статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Статтею 149 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, земельна ділянка площею 30 га, до складу якої входить спірна земельна ділянка, була надана в постійне користування відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому.
Управління капітального будівництва Білоцерківської міської ради є правонаступником відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому, створеного відповідно до рішення від 11 вересня 1972 року № 516 «Про утворення відділу капітального будівництва Білоцерківського міськвиконкому та затвердження штатного розпису і кошторису на його утримання» з послідуючими змінами, що підтверджується листом від 08 травня 2019 року № 2019 року (т. 1, а. с. 208) й іншими доказами, наявними у матеріалах справи (т. 1, а. с. 157-207).
Відповідно до пункту 1.1 Розділу 1 Положення про управління капітального будівництва Білоцерківської міської ради, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 07 лютого 2019 року, № 3437-66-VII, управління капітального будівництва Білоцерківської міської ради є структурним підрозділом Білоцерківської міської ради, який утворюється міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, її виконавчому комітету і міському голові.
Доказів прийняття рішень про вилучення вказаної земельної ділянки з користування та зміну її цільового призначення матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною першою статті 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Врахувавши наведені норми права та встановлені фактичні обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для визнання недійсними та скасування оспорюваних розпоряджень.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки вимога про визнання недійсним договору-купівлі продажу спірної земельної ділянки є похідною від вимог щодо визнання недійсним та скасування розпоряджень, тому наявні підстави для її задоволення.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що межі м. Біла Церква не поширюються на спірну земельну ділянку та на те, що спірна земельна ділянка не належить до земель м. Біла Церква, а є землею Білоцерківського району Київської області, є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судами фактичними обставинами.
При цьому доводи касаційної скарги про те, що позивач не є розпорядником спірної земельної ділянки також відхиляються судом, оскільки, як вказувалось вище, спірну земельну ділянку було передано у користування відділу капітального будівництва Білоцерківської міської ради, проте доказів вилучення вказаної земельної ділянки матеріали справи не містять.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22 червня 2017 року земельна ділянка перед продажем перебувала у державній власності, тобто її розпорядником не є територіальна громада в особі позивача, не можуть бути прийняті судом.
Так, відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).
Крім того, згідно з пунктом 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» у вказаній редакції документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.
З урахуванням наведеного та того, що позивач є належним розпорядником спірної земельної ділянки, колегія суддів відхиляє вказані посилання заявника.
Інші доводи касаційної скарги щодо належності спірної земельної ділянки до земель державної форми власності були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, який надав змістовні та обґрунтовані відповіді, доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, а отже порушив вимоги частини першої статті 372 ЦПК України, не можуть бути прийняті судом, оскільки матеріали справи містять докази отримання ОСОБА_1 ухвали про відкриття апеляційного провадження від 19 листопада 2019 року та ухвали від 04 грудня 2019 року про призначення справи до розгляду на 17 грудня 2019 року.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).
Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнили позов Білоцерківської міської ради Київської області.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович