Постанова
Іменем України
20 травня 2022 року
м. Київ
справа № 522/7360/17
провадження № 61-18594св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Н. В. (далі - ПНКМНО Кисельова Н. В. ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен банк Аваль), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт» (далі - ПАТ «КБ «Стандарт»), про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 серпня 2006 року між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен банк Аваль», укладено кредитний договір № 014/0043/82/61804, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 96 700 доларів США.
Цього ж дня між нею та банком, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, укладено іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Вказувала, що вона дізналась, що між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «КБ «Стандарт» 29 квітня 2014 року укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
В подальшому ПАТ «КБ «Стандарт» 29 квітня 2014 року відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Дрім Фінанс»).
Вказані операції з відступлення прав вимог за іпотечним договором оформлені ПНКМНО Кисельовою Н. В. , про що внесено відповідні записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У подальшому ТОВ «ФК «Дрім Фінанс» 29 квітня 2014 року відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами фізичній особі - ОСОБА_2
ОСОБА_2 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі уклав договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3
17 вересня 2014 року право власності на належну їй квартиру було набуто ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 5743, виданий 17 вересня 2014 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Немм О. В.
Вважала, що при посвідченні договорів відступлення прав вимог за іпотечним договором ПНКМНО Кисельовою Н. В. було порушено вимоги Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 231 від 03 квітня 2009 року щодо кола осіб, які мають право укладати договір факторингу, не додержано вимог законодавства щодо повідомлення позичальника про укладання договорів відступлення прав вимог.
Зазначала, що нотаріус не мала права посвідчувати договір відступлення прав вимоги без правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Враховуючи наведене просила суд: визнати дії ПНКМНО Кисельової Н. В. щодо посвідчення 29 квітня 2014 року договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки незаконними;
визнати протиправними та скасувати рішення ПНКМНО Кисельової Н. В. , згідно з яким 29 квітня 2014 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 620880280000, за ПАТ «КБ Стандарт».
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що ПНКМНО Кисельова Н. В. виконала всі необхідні процедури як до посвідчення, так і після посвідчення договорів відступлення прав вимог за іпотечним договором, що не заперечується позивачкою та підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому судом також вказано, що позов пред'явлено до ПНКМНО Кисельової Н. В. як до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання суду на виконання ПНКМНО Кисельовою Н. В. усіх необхідних процедур як до посвідчення, так і після посвідчення договорів відступлення прав вимоги за іпотечним договором.
В решті рішення залишено без змін.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 пред'явила позов до ПНКМНО Кисельової Н. В. як до неналежного відповідача й, відповідно, щоб не встановлювати преюдицію в оцінці дій нотаріуса, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виключення з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на виконання останньою усіх необхідних процедур як до посвідчення, так і після посвідчення договорів відступлення прав вимоги за іпотечним договором.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив із того, що таке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди розглянули справу за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що приватний нотаріус не мала права посвідчувати договори переуступки права вимоги, оскільки на час вчинення таких дій діяло розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231.
Також заявник вказує, що вона заявляла клопотання про витребування доказів, а саме документів, які стали підставою для посвідчення договорів відступлення права вимоги з Приморського ГУ НП в Одеській області, оскільки вказані документи було вилучено слідчим в ході слідчих дій. Проте суддя безпідставно відмовила у задоволенні вказаного клопотання.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу за її відсутності та відсутності її адвоката, що позбавило її можливості скористатися своїми процесуальними правами, заявити клопотання про витребування доказів.
Також заявник не згодна із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вона неналежним чином визначила суб'єктний склад сторін.
Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ЦПК України не розглянув її клопотання про відвід судді.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від ОСОБА_4 , у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен банк Аваль», укладено кредитний договір № 014/0043/82/61804, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 96 700 доларів США.
В якості забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № 014/0043/82/61804 від 01 серпня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен банк Аваль», укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю. О. за реєстровим № 1442. Згідно умов іпотечного договору ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .
Між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «КБ «Стандарт» 29 квітня 2014 року укладено договори про відступлення права вимоги за вищевказаними кредитним та іпотечним договорами.
Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «КБ «Стандарт», посвідчено 29 квітня 2014 року ПНКМНО Кисельовою Н. В., зареєстровано в реєстрі за № 484.
Відповідно до підпункту 2.1 договору про відступлення права вимоги від 29 квітня 2014 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КБ «Стандарт», в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених договором.
За умовами підпункту 2.3 договору на дату укладення договору право вимоги, кредитний договір та договори забезпечення є дійсними. Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов'язані з визнанням права вимоги, кредитного договору та/або договорів забезпечення недійсними, з будь-якими судовими рішеннями або діями боржника щодо заперечення (оспорювання) своїх обов'язків та/або умов кредитного договору чи договорів забезпечення після укладання цього договору.
Загальна вартість прав вимоги за договором становить 237 148,00 грн (підпункт 3.1 договору про відступлення права вимоги від 29 квітня 2014 року).
ПАТ «КБ «Стандарт» 29 квітня 2014 року відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «ФК «ДрімФінанс».
Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між ПАТ «КБ «Стандарт» та ТОВ «ФК «ДрімФінанс», посвідчено 29 квітня 2014 року ПНКМНО Кисельовою Н. В. , зареєстровано в реєстрі за №487.
ТОВ «ФК «ДрімФінанс» 29 квітня 2014 року відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами фізичній особі - ОСОБА_2
ОСОБА_2 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, уклав 11 вересня 2014 року договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3 (серія та номер 1436, посвідчений ПНКМНО Кисельовою Н. В.).
У подальшому, 17 вересня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 (серія та номер 5743 від 17 вересня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О. В.).
Право власності за ОСОБА_4 на вказану квартиру зареєстровано 17 вересня 2014 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26933233.
Згідно наданій апеляційному суду копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_1 від 17 січня 2020 року ОСОБА_4 змінила прізвище на - ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договорів відступлення права вимоги) визначено, щовідступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.
Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Судами встановлено, що договори з відступлення прав вимог за кредитним договором № 014/0043/82/61804 від 01 серпня 2006 року від первісного кредитора ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ПАТ «КБ «Стандарт», далі ТОВ «ФК «ДрімФінанс» та ОСОБА_2 укладено в простій письмовій формі. Договори з відступлення прав вимог за іпотечним договором за участі тих же осіб укладено в нотаріальній формі, що передбачено діючим законодавством, відомості про зміну іпотекодержателя внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Судами враховано, що ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила суд: визнати дії ПНКМНО Кисельової Н. В. щодо посвідчення 29 квітня 2014 року договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки незаконними; визнати протиправними та скасувати рішення ПНКМНО Кисельової Н. В. , згідно з яким 29 квітня 2014 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 620880280000, за ПАТ «КБ «Стандарт».
При цьому відповідачем у справі ОСОБА_1 визначила ПНКМНО Кисельову Н. В .
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вказаний позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що місцевим судом з порушенням вимог закону було розглянуто її заяви про відвід судді є безпідставними, при цьому судом апеляційної інстанції надано змістовні та обґрунтовані відповіді на відхилення таких доводів апеляційної скарги, які також викладено у касаційній скарзі, із якими погоджується суд касаційної інстанції.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди розглянули справу за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, не можуть бути прийняті з огляду на таке.
Так, матеріали справи містять докази участі позивача та її представника в судових засіданнях, які відбувались у суді першої інстанції, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань.
Ухвали Одеського апеляційного суду від 16 березня 2021 року про відкриття апеляційного провадження та від 16 березня 2016 року про призначення справи до розгляду на 12 серпня 2021 року не були отримані ОСОБА_1 , що підтверджується поштовими відправленнями (т. 3, а. с. 192, т. 3, а. с. 202), які повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
09 серпня 2021 року Одеський апеляційний суд з метою дотримання норм ЦПК України щодо повідомлення учасників справи про дату та місце судового розгляду, з урахуванням положень частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, оприлюднив інформацію на офіційному сайті суду про дату, час та місце проведення судового засідання, а саме 12 серпня 2021 року о 15 год. 45 хв.
11 серпня 2021 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій вона просила перенести судове засідання, оскільки її представник перебуває на лікарняному.
Також 11 серпня 2021 року на електронну адресу Одеського апеляційного суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_9 , у якій вона вказувала, що перебуває з сином, який після проведення операції перебуває на стаціонарному лікуванні, а тому не може прийняти участь у судовому засіданні, просила перенести судове засідання із вказаних пісдтав.
Отже, з наведеного вбачається, що позивач та її представник були повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням обізнаності позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи, положень статті 372 ЦПК України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутність останніх, у зв'язку із достатністю матеріалів для її розгляду.
При цьому колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції про те, що з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду, а тому не вбачає порушення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права під час розгляду справи.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц (провадження № 61-44667св18) зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Вказані, а також інші доводи наведені в обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням того, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 рокуу незміненій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян