Постанова
Іменем України
24 травня 2022 року
м. Київ
справа № 2-1931/2009
провадження № 61-17782св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН»,
заінтересовані особи: акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21 липня 2021 року у складі судді Пустовойт Т. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М.,
Мальцевої Є. Є., Попової С. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (далі - ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН») звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача.
Заява мотивована тим, що 14 серпня 2009 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області ухвалено заочне рішення у справі
№2-1931/2009 про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит») за кредитним договором від 24 травня 2006 року № 94PVN-05-06 в розмірі 109 527,67 грн.
11 листопада 2020 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ» укладено договір відступлення права вимоги № 1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором від 24 травня 2006 року № 94PVN-05-06.
Того ж дня між ТОВ «ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ» та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги за реєстровим № 1422, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором від 24 травня 2006 року
№ 94PVN-05-06.
Посилаючись на вказане, заявник просив замінити сторону стягувача з АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника - ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» щодо примусового виконання виконавчих листів, виданих Іллічівським районним судом міста Маріуполя Донецької області
№ 2-1931/2009 про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором від 24 травня 2006 року № 94PVN-05-06 в розмірі 109 527,67 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року, у задоволенні заяви ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про заміну сторони стягувача відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що заміна сторони (стягувача) виконавчого провадження неможлива, якщо заява була подана після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом. В даному випадку строк пред'явлення до виконання виконавчих листів у справі № 2-1931/2009 сплинув у вересні 2012 року і заявником не надано доказів того, що виконавчий документ пред'являвся первісним стягувачем до примусового виконання та було відкрито виконавче провадження, у зв'язку із чим відсутні передбачені частинами 1, 5 статті
442 ЦПК України підстави для вирішення питання про заміну сторони стягувача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» на ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, провадження № 61-26197св18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц, провадження № 61-16879св19, від 09 грудня
2019 року у справі № 2-3627/09, провадження № 61-16520сво18, від 19 липня 2021 року у справі № 1003/11357/12, провадження № 61-727св21,
від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, провадження № 12-39гс20, від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012, провадження
№ 61?5419св21, від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Заявник зазначає, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, а у разі відступлення права вимоги - зміна кредитора можлива поза межами виконавчого провадження. При цьому строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не є предметом дослідження при розгляді заяви про заміну сторони у цивільній справі.
Вказував, що суди не врахували, що ліквідація банку, припинення основної діяльності банку, зміна всього керівництва, закриття територіальних відділень банку та звільнення відповідальних за супровід виконавчих проваджень та судових справ працівників, виконання функцій Фонду з відчуження великої кількості активів, що також не залежала від банку, вплинуло на факт втрати оригіналу виконавчого документа. З моменту прийняття рішення щодо продажу права вимоги стягувач в силу закону не міг проводити будь-яку претензійно-позовну роботу щодо юридичного та процесуального супроводження кредитної справи, що є додатковим аргументом в силу поважності пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 травня 2006 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 94PVN-05-06, за умовами якого останній отримав кредит в сумі
13 800,00 доларів США до 20 травня 2026 року. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 травня 2006 року банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки.
31 липня 2009 року у зв'язку з неналежним виконанням боржниками своїх зобов'язань за кредитним договором банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 серпня 2009 року стягнено солідарно з ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на користь ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» у розмірі 100 664,16 грн, нараховані та несплачені відсотки за користування кредитом - 4 015,70 грн, пеню на суму несплачених відсотків та непогашеного кредиту - 3 733,66 грн, судовий збір - 1 084,14 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30,00 грн, а усього - 109 527,67 грн.
15 вересня 2009 року за заявою представника ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» останньому видано копію рішення суду та два виконавчих листи про примусове виконання вищезазначеного судового рішення.
11 листопада 2020 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ» укладено договір відступлення права вимоги № 1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором від 24 травня 2006 року № 94PVN-05-06.
Того ж дня між ТОВ «ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ» та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги за реєстровим № 1422, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі за кредитним договором від 24 травня 2006 року № 94PVN-05-06.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (частини перша та друга статті 55 ЦПК України).
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) сформулювала висновок, згідно з яким заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Враховуючи висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21), колегія суддів вважає, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони стягувача протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду
від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
При цьому, у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 15 вересня
2021 року у справі № 727/9430/13-ц, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.
Крім того, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10, у тій частині, яка не відповідає висновкам цієї постанови Великої Палати Верховного Суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій встановили, що 15 вересня 2009 року за заявою представника ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» останньому видано копію рішення суду та два виконавчих листи про примусове виконання вищезазначеного судового рішення, проте відсутні відомості про відкриття виконавчого провадження. Таким чином, строк пред'явлення до виконання виконавчих листів у справі № 2-1931/2009 сплив у вересні 2012 року.
Отже судами установлено, що виконавчі листи не пред'являлись до примусового виконання, як судовий процес, так і виконавче провадження на час розгляду цієї заяви відсутні, а строк для пред'явлення виконавчих документів до виконання закінчився. Зазначені обставини виключали можливість заміни стягувача правонаступником на підставі статті 442 ЦПК України, що було правильно встановлено місцевим та апеляційним судами.
Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що на час проведення електронного аукціону 05 жовтня 2020 року та укладення 11 листопада
2020 року договору відступлення права вимоги строк пред'явлення до виконання виконавчих листів у справі № 2-1931/09 сплив більш ніж на вісім років. Отже, в набувача таких майнових прав не могло бути законних очікувань щодо реалізації ним процесуальних прав на заміну його як стягувача у виконавчому провадженні, за винятком поновлення цих строків у судовому порядку.
Доказів звернення заявника до суду із заявою про поновлення строків на пред'явлення виконавчого документа до виконання матеріали справи не містять.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» про заміну сторони стягувача.
Доводи касаційної скарги є безпідставними, так як зводяться до особистої незгоди заявника із оскаржуваними судовими рішеннями, що не може бути підставою для їх скасування, а також зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК Україниу попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК Україниу редакції від 03 жовтня
2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00,
§ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
Колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 21 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович