Справа № 7405/10/1570
02 грудня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Марина П.П.,
при секретарі Полторак І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод'до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Одесі № 0000961620/0 від 20.08.2009 року в частині визначення закритому акціонерному товариству «Одеський коньячний завод'штрафної (фінансової) санкції з акцизного збору в сумі 21463,18 грн., -
Закрите акціонерне товариство «Одеський коньячний завод» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі великими платниками податків у м. Одесі № 0000961620/0 від 20.08.2009 року в частині визначення закритому акціонерному товариству «Одеський коньячний завод'штрафної (фінансової) санкції з акцизного збору в сумі 21463,18 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у акті перевірки встановлено, що перевіркою повноти визначення акцизного збору за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року встановлено його заниження по лікеро-горілчаній продукції - 9 708,44 грн. Згідно з отриманим податковим повідомленням-рішенням підставою для застосування фінансових санкцій зазначено п. 17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'від 21.12.2000 року № 2181-III, яким передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Підставою для нарахування податкового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено приписи підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, а розмір штрафної санкції визначено згідно приписів п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181. В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, прийнятому СДПІ за наслідками планової виїзної документальної перевірки було визначено заниження податкового зобов'язання ЗАТ «Одеський коньячний завод'у розмірі 9708,44грн., а розмір штрафної санкції в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні визначено СДПІ в сумі 26317,4 грн., що є прямим порушенням приписів п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону № 2181. Таким чином розмір фінансових санкцій в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні не може перевищувати 4854,22 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.
Представник відповідача посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, проти задоволення адміністративного позову заперечував у повному обсязі, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зокрема зазначивши, що фактично розрахунок штрафних (фінансових) санкцій здійснено наступним чином: 1) в порядку п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу. 2) визначається максимальний та мінімальний розмір штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнює із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат. Тобто, відповідно до вимог п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'та п.п. 6.1.3 п. 6.1. ст. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № №110, штрафна санкція застосована по визначених недоплатах на загальну суму 52634,79 грн. повинна складати 26317,4 грн. (не більше 50% від 52634,79 грн. суми недоплати). Тобто, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі вірно визначила штрафну (фінансову) санкцію 26317,4 грн. з посиланням на п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.12.2002 року виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано юридичну особу -закрите акціонерне товариство «Одеський коньячний завод», номер запису 1 556 120 0000 024758, (а.с.27).
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні'від 04.12.1990 року №509-XII (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
10.08.2009 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Одеський коньячний завод'з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року.
За результатами проведеної перевірки був складений акт від 10.08.2009 року №487/16-2/00412056/10 (а.с. 8-23), в якому встановлено порушення позивачем п. «а'ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір'від 26.12.1992 року № 18-92, п.п. 2.1. п. 2 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111, ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої'від 07.05.1996 року № 178/96-ВР, що призвело до заниження податкового зобов'язання з акцизного збору на суму 9 708,44 грн.
На підставі акту перевірки від 10.08.2009 року №487/16-2/00412056/10, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 року №0000961620/0, яким ЗАТ «Одеський коньячний завод'визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: лікеро-горілчана продукція у сумі 36025,84 грн., у тому числі за основним платежем -9 708,44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26317,40 грн. (а.с.24).
Як вбачається з акту перевірки, перевіркою відображених у графі 15 (сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету, грн.) Розрахунку акцизного збору згідно додатку № 3 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111, показників за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року у загальній сумі 47 755,85 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із реалізації алкогольної продукції, а саме: лікеро-горілчаної продукції -62450,15 літрів.
Пунктом «а'ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір'від 26.12.1992 року № 18-92 встановлено, що об'єктом оподаткування є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції). Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно згідно ст. 6 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби'від 15.09.1995 року № 329/95-ВР, враховуючи діючі ставки акцизного збору, які затверджено Законом України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої'від 07.05.1996 року № 178/96-ВР.
Згідно Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111, сума акцизного збору, обчислена у зв'язку зі зміною ставок акцизного збору, яка може мати як від'ємне, так і позитивне значення, зазначається у графі 12 (сума податкового зобов'язання, яка підлягає збільшенню або зменшенню у зв'язку зі зміною ставок акцизного збору).
Таким чином, при реалізації лікеро-горілчаної продукції, що виготовлена зі спирту, при отриманні якого був виданий податковий вексель, де сума акцизного збору обчислена виходячи зі ставки у розмірі 18 грн. за 1 літр 100% спирту та який вже погашено, виробник зобов'язаний включити до ціни реалізації такої алкогольної продукції суму акцизного збору, обчислену за діючою на момент реалізації ставкою 21,5 грн. за 1 літр 100% спирту та сплатити до бюджету відповідну різницю виходячи з обсягів цієї реалізації.
Враховуючи викладене, оподаткування лікеро-горілчаної продукції здійснюється за ставками акцизного збору, діючими на момент її реалізації.
Як вбачається з акту перевірки, в порушення вищезазначених законодавчих норм ЗАТ «Одеський коньячний завод'не включило у Розрахунки акцизного збору згідно додатку № 3 до Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111 з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року зобов'язання з акцизного збору, обчислені у зв'язку зі зміною ставок акцизного збору, які затверджено ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої'від 07.05.1996 року № 178/96-ВР, у графі 12 (сума податкового зобов'язання, яка підлягає збільшенню або зменшенню у зв'язку зі зміною ставок акцизного збору), яка в свою чергу має відповідати графі 15 (сума податкового зобов'язання, яка підлягає сплаті до бюджету, грн.), що призвело до заниження податкового зобов'язання з акцизного збору на суму 9 708,44 грн.
Судом встановлено, що виявлене порушення п. «а'ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір'від 26.12.1992 року № 18-92, п.п. 2.1. п. 2 Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору, затвердженого наказом ДПА України від 19.03.2001 року №111, ст. 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої'від 07.05.1996 року № 178/96-ВР позивачем не оскаржується.
Як судом встановлено, на підставі акту перевірки від 10.08.2009 року №487/16-2/00412056/10, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2009 року №0000961620/0, яким ЗАТ «Одеський коньячний завод'визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: лікеро-горілчана продукція у сумі 36025,84 грн., у тому числі за основним платежем -9 708,44 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 26317,40 грн.
Суд не погоджуються з сумою нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій та вважає, що податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 20.08.2009 року №0000961620/0 в частині визначення ЗАТ «Одеський коньячний завод'штрафної (фінансової) санкції з акцизного збору в сумі 21463,18 грн. є протиправним з наступних підстав.
Підставою для нарахування штрафної санкції є визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податку, на яке і застосовується ця санкція враховуючи вимоги п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до п.п. 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Тобто вказаними приписами зазначеного Закону чітко визначено, що штрафна санкція обчислюється у вигляді відсотків саме від суми податкового зобов'язання.
Відповідно до п.п. «б'п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 20.08.2009 року №0000961620/0, підставою для нарахування податкового зобов'язання визначено приписи п.п. «б'п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а розмір штрафної (фінансової) санкції визначено згідно приписів п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону.
Так, згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Буквальне тлумачення норми цього підпункту свідчить про те, що штрафні (фінансові) санкції за порушення правил оподаткування визначаються у процентному відношенні до суми донарахованого податкового зобов'язання. Відповідальність за правопорушення може наступати лише в межах, встановлених законом, у зв'язку з чим застосування компетентним органом штрафних (фінансових) санкцій в розмірі, що перевищує встановлений законом, є підставою для визнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в такому розмірі протиправним та його скасування.
Також, відповідно до пп. 6.1.3. п. 6.1. ст. 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року № 110, у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
В свою чергу Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'визначено можливість застосування штрафної санкції виключно в залежності від розміру недоплати (заниження податкового зобов'язання), вказаного у відповідному податковому повідомленні-рішенні органу податкової служби, оскільки відповідно до приписів п. 6.1. статті 6 зазначеного Закону встановлено, що у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення. Саме в податковому повідомленні і зазначається сума заниженого податкового зобов'язання платника податків, розрахована контролюючим органом. В свою чергу розмір штрафної санкції згідно Закону обраховується виключено від суми заниження податкового зобов'язання та не може становити більше 50 % від такої суми незалежно від кількості податкових періодів, за які мало місце відповідне заниження.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що підставою для застосування штрафних санкцій в даному випадку є визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платника податків за кожний податковий період, установлений для такого податку, при цьому розмір штрафних санкцій не може бути більший 50 % нарахованої суми податкового зобов'язання. А нарахування податкового зобов'язання із акцизного збору у розмірі 9 708,44 грн. було здійснено відповідачем саме на підставі приписів п.п. «б'п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто у зв'язку із виявленим заниженням позивачем суми сплаченого акцизного збору.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем в даному випадку нараховані штрафні санкції без врахування суми донарахованого податкового зобов'язання у розмірі 9708,44 грн., а саме в сумі 26317,40 грн., що значно перевищує донараховану суму акцизного збору, що є порушенням п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, суд вважає, що розмір штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не може перевищувати 4854,22 грн. (9708,44 грн. х 50% = 4854,20 грн.).
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі не надано доказів правомірності винесення податкового повідомлення - рішення №0000961620/0 від 20.08.2009 року в частині визначення ЗАТ «Одеський коньячний завод'штрафної (фінансової) санкції з акцизного збору в сумі 21463,18 грн., у зв'язку з чим суд приходить, що позовні вимоги ЗАТ «Одеський коньячний завод'обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000961620/0 від 20.08.2009 року в частині визначення закритому акціонерному товариству «Одеський коньячний завод» штрафної (фінансової) санкції з акцизного збору в сумі 21463,18 грн.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 07 грудня 2010 року
Суддя/підпис/ П.П.Марин