Провадження: № 1-кп/484/233/22
Справа: № 484/1336/22
02 червня 2022 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Первомайська кримінальне провадження № 62022150010000028 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.м.т.Добровеличківка Новоукраїнського району Кіровоградської області, громадянина України, військовослужбовець військової служби, проходив військову службу на посаді командира відділення управління штабу дивізіону взводу управління командира НОМЕР_1 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), військове звання "молодший сержант", одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
28.10.2021 року з ОСОБА_3 було укладено з Міністерством оборони України, в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_5 , контракт про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового та начальницького складу, строком на один рік. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 28.10.2021 № 215 молодшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира відділення управління штабу дивізіону взводу управління командира НОМЕР_1 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та визначено таким що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, шпк «молодший сержант». Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 28.10.2021 № 175-РС молодшого сержанта ОСОБА_3 призначено на посаду командира відділення управління штабу дивізіону взводу управління командира НОМЕР_1 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 . Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 28.10.2021 року, тобто з моменту зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби молодшому сержанту ОСОБА_3 достеменно було відомо, і до часу нез'явлення вчасно на службу, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання. Проходячи військову службу, молодший сержант ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 49, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Разом з тим, діючи в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, молодший сержант ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
Так, 09.11.2021 року о 08 год. 00 хв. молодший сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи військову службу на посаді командира відділення управління штабу дивізіону взводу управління командира НОМЕР_1 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , діючи умисно, в порушення вимог вищевказаного законодавства, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з'явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) та незаконно перебував поза її межами за адресою своєї реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно на службу без поважних причин.
Разом з тим, 06.05.2022 року о 10 год. 00 хв. ОСОБА_3 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та повідомив про себе як про військовослужбовця, що ухиляється від військової служби.
Своїми умисними протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, визнав повністю. При цьому дав суду показання, що повністю відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам. Щиро розкаюється у скоєному, просить не призначати йому покарання, пов'язане з позбавленням волі.
Крім власного визнання вини, обвинувачений повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування, які підтверджують його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України згідно обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
За таких обставин, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, добровільність його позиції не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 407 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
Під час призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини справи, вказані дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкрімінуємого йому кримінального правопорушення, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, раніше не судимий, за місцем проходження служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.
Враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винного, суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання у виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч. 4 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Судові витрати, цивільний позов та речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки, передбачені п.п. 1,2, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області з моменту його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.