вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004
01.06.2022 Справа № 917/17/22
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В., розглянувши справу № 917/17/22
за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Котляревського, буд. 59, м. Миргород, Полтавська область, 37500
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан", вул. Саксаганського, 96, м. Київ,01032
про стягнення 12 410,62 грн. матеріальної шкоди,
Без виклику учасників справи
До Господарського суду Полтавської області 05.01.2022 надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про стягнення 12 410,62 грн матеріальної шкоди.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач є страховиком цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу автомобіля марки Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО273225. Вказаним автомобілем внаслідок ДТП було пошкоджено електроопору, яка знаходиться у володінні АТ "Полтаваобленерго", чим позивачу завдано матеріальну шкоду у розмірі 12 410,62 грн. Відповідач своїх обов'язків щодо виплати страхового відшкодування в сумі 12 410,62 грн за пошкодження майна позивача забезпеченим автомобілем не виконав.
Ухвалою від 10.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/17/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Після відкриття провадження у справі суд встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст. 162, 164 ГПК України. У зв'язку з цим ухвалою від 10.02.2022 суд залишив позовну заяву без руху на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України, надавши позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
18.02.2022 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додана уточнена позовна заява (а.с. 107-121).
Ухвалою від 21.02.2022 суд постановив продовжити розгляд справи № 917/17/22. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
09.05.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує позов, посилаючись на його необґрунтованість. Зокрема, відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження вини водія автомобіля Ford д.н.з. НОМЕР_1 .
30.05.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає про необґрунтованість заперечень відповідача.
До відповіді на відзив позивачем додано клопотання про притягнення до участі у справі співвідповідача та про зміну позовних вимог. У вказаному клопотанні позивач просить суд залучити до участі у справі у якості співвідповідача водія автомобіля Ford д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 і змінити позовні вимоги, а саме, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 1000,00 грн суми франшизи та стягнути з ТДВ "СК "Гардіан" 11 410,62 грн матеріальної шкоди.
При вирішення вказаного клопотання суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки провадження у справі № 917/17/22 було відкрито 10.01.2022, то позивачем пропущено строк на подання клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача. Клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку позивачем не заявлялося.
Крім цього, згідно ч. 2 ст. 47 ГПК України участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Проте, відповідно до ст. 21 ГПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Оскільки спір між позивачем та ОСОБА_1 виник не у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, вказані вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, позовні вимоги до ТДВ "СК "Гардіан" та до ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку різного судочинства, а тому їхнє об'єднання не допускається.
На підставі вказаних норм суд відхиляє клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_1 і про зміну позовних вимог.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України рішення прийнято у нарадчій кімнаті.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
29 січня 2119 року о 13 год. 20 хв. на перехресті вулиць Довге Озеро та Київська, що у м. Миргороді Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .
Рухаючись по головній дорозі - вулиці Київська у м. Миргороді Полтавської області, водій автомобіля марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не врахував дорожньої обстановки, побачив на дорозі авто марки Chevrolet моделі Lacetti, яке виїхало на вул. Київська з вулиці Довге Озеро, виконав маневр ліворуч, та зіткнувся з задньою лівою частиною (у районі задньої лівої фари) бамперу автомобіля марки Chevrolet модель Lacetti, що перебував на вул. Київська, передньою лівою частиною свого авто, не вжив належних заходів гальмування, з'їхав з вулиці Київської на узбіччя перпендикулярної їй другорядної вулиці Довге Озеро та в'їхав у бетонну споруду - електроопору і у металеві конструкції, що були біля опори.
В результаті цього ДТП транспортний засіб автомобіль марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 та електроопора отримали механічні пошкодження. Внаслідок маневру електроопора № 73 переламалась та впала на капот автомобіля марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується фотодоказами, які позивачем надано на оптичному диску (а.с. 68).
Опора № 73 є складовою частиною мережі ПЛ 10 кВ Лінії від ТП 32 ПС «Миргород». Дана лінія і опора у складі лінії знаходиться у володінні AT "Полтаваобленерго" і обслуговується Миргородською філією. Дана обставина підтверджується наданою Миргородською філією АТ "Полтаваобленерго" довідкою (витягом) з основних засобів про перебування на балансі майна (а.с. 17).
Позивач зазначає, що водій авто марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , наніс фактичні матеріальні збитки АТ "Полтаваобленерго".
Працівники позивача через обрив проводів внаслідок падіння опори і відключення лінії електропередач виїхали на місце події, де зафіксували особисті дані водія та провели фотографування місця події, а також негайно розпочали роботи з відновлення електропостачання. Позивач підготував водіям авто, задіяним у ДТП, рахунок для оплати, виконав розрахунок фактично виконаних кошторисних робіт, однак, водії не з'явилися до позивача для їх оплати.
Фото з місця пригоди, що підтверджують те, що опора 22.01.2019 була пошкоджена саме автомобілем марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , додано до матеріалів справи. На фото відображено, що опора повністю переламалась на відстані 0,5 - 0,7 метра від землі, лежить на капоті саме цього авто і вона потребує негайної заміни (а.чс. 64-66).
Пошкоджене майно зберігалось за місцем вчинення дорожньо-транспортної пригоди у позивача для надання його для можливого огляду страховику.
Згідно Закону України «Про електроенергетику» та Закону України «Про ринок електричної енергії» АТ «Полтаваобленерго» до 01.01.2019 було постачальником електроенергії, а після - оператором системи розподілу електричної енергії, тобто юридичною особою, що відповідає за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.
АТ «Полтаваобленерго» надає послуги з розподілу електричної енергії, показники якості якої характеризують рівень надійності (безперервності) електропостачання та комерційної якості надання послуг з розподілу електричної енергії. Діяльність з розподілу електроенергії мас виконуватися безперервно. У зв'язку з цим, заміна пошкодженої опори № 73 повинна була бути проведена у найкоротші строки з метою безперервного електропостачання споживачів.
Позивач провів розрахунок витрат на відновлення пошкодженої опори. Розмір витрат становить 12410,62 грн. Кошторисний розрахунок на виконання робіт з відновлення пошкодженого майна і Розрахунок на компенсацію за недоотриману електроенергію додано до позовної заяви (а.с. 18, 19). Позивач зазначає, що дані розрахунки є фактичними, а не орієнтовними.
Після проведення ремонтно-відновлювальних робіт позивачем було проведено розрахунок матеріальних витрат на підставі нормативної бази у будівельному комплексі, якою є державні будівельні норми України, такі як: ГОСТ, ДСТУ БД, ДБН, ВБН, СН, СНІП, Правила визначення вартості будівництва на основі Державного стандарту України (вимоги ДСТУ БД. 1.1.-1:2013", які визначають організацію робіт та вартість будівництва ліній електропередач у відповідності до Наказу № 293 від 05.07.2013 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ БД.1.1.-1:2013" (далі Наказ), видавником нормативного документа є Міністерство регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, яким і передбачено фіксування та проведення розрахунку ремонтно- відновлювальних робіт і такими документами є акт чи кошторис.
Компенсація за недоотриману електроенергію розраховується у відповідності до вимог Постанови НКРЕКП від 12 червня 2018 року № 375 «Порядок забезпечення стандартів якості електропостачання та надання компенсації споживачам за їх недотримання», та правил «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила", затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 N 296 та за державними стандартами України: ДСТУ 2860-94 "Надійність техніки. Терміни та визначення"; ДСТУ 3440-96 "Системи енергетичні. Терміни та визначення", СОУ 40.1-00130044-834:2010 «Норми часу на ремонт і технічне обслуговування електричних мереж. Том 1. Повітряні лінії електропередач напругою 0,4-20 кВ, трансформаторні підстанції напругою 6-20/0,4 кВ, розподільні пункти напругою 6-20 кВ» та згідно «Інструкції про розслідування і облік технологічних порушень на об'єктах електроенергетики і в об'єднаній енергетичній системі України» в редакції Наказу Міністерства палива та енергетики N 668 від 29.12.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2005 р. за N 1165/11445.
За п. 9.1 - 9.6. «Інструкції про розслідування і облік технологічних порушень на об'єктах електроенергетики і в об'єднаній енергетичній системі України», недовідпуск електричної і теплової енергії споживачам через технологічне порушення в роботі (аварійно-відновлювальні роботи) обчислюється з моменту припинення або обмеження подачі енергії до її відновлення з нормальними параметрами всім споживачам. Недовідпуск енергії обчислюється як у разі перерви енергопостачання, так і обмежень, пов'язаних з порушенням нормального режиму. Недовідпуск електричної енергії під час перерви енергопостачання через вимкнення ліній електропередавання (повітряних або кабельних) обчислюється виходячи з навантаження цих ліній і тривалості перебування їх у відключеному стані. Недовідпуск електроенергії споживачам, спричинений аварійною зупинкою устаткування через його пошкодження або несправність, якщо є плани електроспоживання (ліміти), визначається як різниця між плановим і фактичним споживанням електроенергії за час, коли мав місце недовідпуск. У всіх інших випадках - як різниця між середньодобовим споживанням електроенергії за попередній місяць і фактичним споживанням за час, коли мав місце недовідпуск. Розрахунок недовипуску підписується керівником енергопідприємства.
Компенсація за недоотриману електроенергію внаслідок аварійного відключення на період відновлювальних робіт була розрахована за 80 хвилин для 39 побутових споживачів по Л-0,4 кВ. на загальну суму 7,67 грн з ПДВ. Розрахунок на компенсацію за недоотриману електроенергію додано до матеріалів справи (а.с. 19).
З Акту від 29.01.2019 Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Миргородської філії про обстеження пошкодженого і відновленого майна (енергомайна та електрообладнання) вбачається підтвердження псування опори № 73 ПЛ 0,4 кВ від КТП 149 у м. Миргороді, також вбачається, що пошкоджене обладнання було повністю відновлене (а.с. 21).
Роботи щодо відновлення залізобетонної опори зовнішнього освітлення були виконані за кошти Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго".
За рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Полтаваобленерго» від 17 квітня 2019 найменування Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" було змінено на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго", а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне (а.с. 60-61).
Позивач є виконавцем ремонтно-відновлювальних робіт, оскільки є власником електричних мереж та експлуатує їх, проводить ремонтно-відновлювальні роботи про що зазначено в підпункті 2.3.7 Статуту позивача (а.с. 53-55).
З акту виконаних робіт від 29.01.2019 вбачається, що в результаті пошкодження електричної опори позивачу було завдано матеріальних збитків на відновлення опори на суму 12 402,95 грн (а.с. 20). А з розрахунку компенсації за недоотриману електроенергію внаслідок аварійного відключення на період відновлювальних робіт вбачається необхідність для відповідача сплатити суму 07 грн 67 коп. з ПДВ (а.с. 19).
Таким чином, загальна сума збитків завданих позивачу становить 12 410,62 грн.
По факту пошкодження опори позивач направляв до Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області наступні повідомлення і листи, та отримав такі відповіді:
- 18 березня 2019 року за вих. № 13-17-01-5/585 направлено запит про стан розгляду повідомлення про пошкодження опори № 73, який був направлений поштою і отриманий Миргородським відділом поліції 22.03.2019, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 22, 23);
- повторний запит від 27 травня 2019 року № 13-17-01-5/1234, який був направлений поштою і отриманий Миргородським відділом поліції 04.06.2019, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 24, 25);
- листом за вих. №3321/115/111/01-2019 від 19 серпня 2019 року Миргородський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області повідомив про розгляд звернення позивача та про відкриття кримінального провадження, про прийняття заяви про пошкодження електроопори і про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 26);
- запит від 01 липня 2020 року № 14-17-01-5/1362, який був направлений поштою і отриманий Миргородським відділом поліції 07.07.2020, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с. 27, 28)
- листом за вих. № 3672/115/111/01-2020 від 03 вересня 2020 року Миргородський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області повідомив про те, що учасники ДТП до адміністративної відповідальності не притягувались (а.с. 29);
- запит від 28 жовтня 2020 року № 14-17-01-5/2179 (а.с. 30);
- Миргородський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області супровідним листом за вих. № 4697/115/111/01-2020 від 16 листопада 2020 року направив постанову про закриття кримінального провадження від 28.02.2019 (а.с. 31-33).
Обставини, за яких сталося ДТП та пошкодження електроопори, вказані у постанові Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про закриття кримінального провадження від 28.02.2019 (а.с. 32-33).
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 застрахована у ТДВ "Страхова Компанія "Гардіан" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів № А0273225.
В зв'язку з цим AT «Полтаваобленерго» в особі Миргородської філії АТ "Полтаваобленерго" звернулося до страховика ТДВ "Страхова Компанія "Гардіан" з вимогою за вих. № 13-17-01-5/2242 від 18.09.2019 про сплату збитків на суму 12 402,95 грн (а.с. 34-35). Вказану вимогу страховик отримав 23.09.2019 (а.с. 36).
Листом за № 13-17-01-5/2619 від 05.11.2019 позивач повторно звернувся до страховика з вимогою про сплату збитків, яку страховик отримав 25.11.2019 (а.с. 37-38).
03.12.2019 позивач звернувся до страховика із заявою потерпілого на виплату страхового відшкодування (а.с. 39, 40).
Листом № 16/01/20/2 від 16.01.2020 ТДВ "СК "Гардіан" повідомило позивачу про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що не надано документів, на підставі яких можна встановити всі елементи правової відповідальності, зокрема, вину водія транспортного засобу Ford Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 41).
Листом № 14-17035/2686 від 30.12.2020 позивач додатково направив страховику постанову про закриття кримінального провадження від 28.02.2019, рахунок, кошторисний розрахунок та фотографії з місця ДТП (а.с. 42). Вказаний лист відповідачем отримано 18.01.2021.
Аналогічний лист було відправлено 22.03.2021 за вих. № 14-17-01-5/480, який відповідач отримав 02.04.2021. Проте, своє рішення страховик не переглянув і жодної відповіді не надав.
З огляду на обставини страви та приписи ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1166, 1187 ЦК України, позивач вважає, що у страховика були відсутні правові підстави для відмови АТ «Полтавабленерго» у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У листі позивачу від 16.01.2020 за вих. № 16/01/20/2 страховик вказав, що з якогось із документів страхувальника, який той йому надав, було зазначено, що «водій автомобіля марки Chevrolet модель Lacetti д.н.з. НОМЕР_2 не пропустив автомобіль марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі». Однак, позивач не погоджується з таким висновком, та зазначає наступне.
14 лютого 2019 року Миргородський міськрайонного суд Полтавської області розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Миргородської місцевої прокуратури про накладення арешту на майно - два вищезгадані автомобілі по справі № 541/206/19 для проведення подальшого ряду експертиз, яке було задоволено частково (а.с. 46-48). Однак, 28.02.2019, після оформлення медичного висновку за історією хвороби водія, кримінальне провадження вже було закрито. Виходячи з тексту постанови про закриття кримінального провадження експертизи не проводились, так як водій автомобіля марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 тілесних ушкоджень не отримав. Висновку зі словами «не пропусив автомобіль марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався по головній дорозі» постанова від 28.02.2019 про закриття кримінального провадження не містить.
Позивач зазначає, що він виконав вимоги пунктів 37.1.1 - 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та своєчасно звернувся до страховика, а також не допустив порушення п. 37.1.3 цього Закону.
Із Постанови від 28.02.2019 про закриття кримінального провадження не вбачається висновку про навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку.
Позивач зазначає, що водій джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 очевидно не обрав безпечної швидкості на заледенілій дорозі, яка має значну видимість, бо є рівною об'їзною дорогою, та здійснив небезпечний маневр і, проїхавши не зупиняючись усе перехрестя, врізався передньою частиною авто у опору № 73, опора зламалась та впала на автомобіль.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача12410,62 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем надано наступні докази: довідка (витяг) з основних засобів про перебування на балансі позивача опори № 73; кошторисний розрахунок на виконання робіт; розрахунок компенсації недоотриманої електроенергії; копія акту виконаних робіт від 29.01.2019; акт обстеження пошкодженого і відновленого майна (енергомайна та електрообладнання) від 29.01.2019; копії повідомлення про пошкодження опори у поліцію від 18.03.2019 та рекомендованого повідомлення про його отримання; копії повідомлення про пошкодження опори у поліцію від 27.05.2019 та рекомендованого повідомлення про його отримання; копія відповіді поліції від 19.08.2019; копії листа до поліції від 01.07.2020 та рекомендованого повідомлення про його отримання; копія відповіді поліції від 03.09.2020; копія листа до поліції від 28.10.2020; копія супровідного листа поліції від 16.11.2020; копія постанови про закриття кримінального провадження від 28.02.2019; копії листа відповідачу від 18.09.2019, рахунку від 06.02.2019 та рекомендованого повідомлення про його отримання; копії листа відповідачу від 05.11.2019 та рекомендованого повідомлення про його отримання; копії супровідного листа відповідачу від 03.12.2019 і заява потерпілого на виплату страхового відшкодування; копія листа відповідача від 16.01.2020; копії листа відповідачу від 30.12.2020 та рекомендованого повідомлення про його отримання; копії листа відповідачу від 22.03.2021 та рекомендованого повідомлення про його отримання; копія ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області по справі № 541/206/19 від 14.02.2019; копії витягів з сайту Міністерства юстиції України щодо відповідача та його філії; копія витягу зі Статуту позивача; копії виписок з ЄДРПОУ щодо позивача та його філії; копія витягу з реєстру платників ПДВ щодо позивача; копія протоколу загальних зборів ПАТ «Полтаваобленерго» № 21від 17.04.2019; копія довіреності представника позивача, який підписав позовну заяву; копія свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 3205; фототаблиці пошкодженої опори; оптичний диск з фотографіями ДТП, підписаними ЕЦП.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що позивачем не вказано жодних аргументів та не надано жодних доказів на підтвердження настання цивільно-правової відповідальності. Зокрема, позивачем не надано постанови відповідного суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, у постанові про закриття кримінального провадження від 28.02.2019 встановлено, що водій автомобіля «Chevrolet», д.р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , під'їжджаючи до перехрестя з власної необережності, з порушенням вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед виконанням повороту ліворуч, не переконався в безпечності виконуваного ним маневру, змінив напрямок свого руху та почав виконувати поворот ліворуч.
Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності чи відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП внаслідок якої було заподіяно збитки.
ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомило AT «Полтаваобленерго», про відсутність підтвердження настання цивільно-правової відповідальності водія автомобіля «Ford», д.р.н. НОМЕР_1 .
Таким чином, відповідач вважає, що він не має правових підстав для задоволення претензії або визнання позовних вимог.
На підтвердження обґрунтованості своїх заперечень відповідачем надано наступні докази: копія полісу АО № 000273225; копія листа вих. № 16/01/20/2 від 16.01.2020; копія довіреності № 672 від 04.02.2022.
Позивач у відповіді на відзив не погоджується із запереченнями відповідача, посилаючись на наступне:
З поданих суду електронних доказів (фотографій) вбачається, що електроопору № 73 пошкодив саме автомобіль марки Ford модель Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 , який не обрав більш безпечної траєкторії руху, не пов'язаної із місцем розташування опори № 73. Факт того, що саме згадане авто пошкодило опору є беззаперечним, інших письмових чи електронних доказів, що спростовують даний факт чи ставлять його під сумнів на сьогодні у позивача немає, а відповідач таких доказів суду не надав.
Згідно КУпАП, позивач (його працівники) не наділений повноваженнями складати адмінпротоколи, а представники поліції, що мають на це право, 29 січня 2019 року такий протокол не склали і не направили до відповідного суду очевидно через те, що поліція кваліфікувала дану подію спочатку як кримінальне правопорушення, вважаючи, що водій на авто, яке зламало опору позивача, зазнав тілесних ушкоджень.
Також позивач зазначає, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Тобто має місце презумпція вини завдавача шкоди.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у статті 1187 ЦК України.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки зазначені норми не містять вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об'єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Тобто правила статей 1187, 1188 ЦК України діють тільки тоді, коли шкода завдана тими шкідливими властивостями об'єкта, завдяки яким діяльність з ними визнається джерелом підвищеної небезпеки.
При цьому шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).
У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.
Відповідно до положень частини другої статті 1188 ЦК України іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.
Тобто, за змістом цієї норми, обов'язок по відшкодуванню шкоди в такому випадку покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них, якщо не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 у справі № 274/4882/17-ц.
Частиною першою статті 1190 ЦК України передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до пункту 1.5 статті Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.
За змістом пункту 36.3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Враховуючи зазначене, слід дійти висновку, що особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Оскільки внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншій особі, то на підставі частини другої статті 1188 ЦК України особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини та в солідарному порядку з огляду на положення частини першої статті 1190 ЦК України. У такому випадку позивач має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців транспортних засобів разом, так і від будь-кого з них окремо.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі № 195/646/19.
Суд встановив, що в результаті ДТП, яке сталося за участі забезпеченого ТДВ "СК "Гардіан" транспортного засобу Ford Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 було пошкоджено бетонну споруду (електроопору), яка належить позивачу. Тобто, в результаті ДТП позивачу завдано майнову шкоду. Вказане підтверджується постановою Миргородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про закриття кримінального провадження від 28.02.2019 (а.с. 32-33).
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме, актом виконаних робіт від 29.01.2019 та розрахунком компенсації за недоотриману електроенергію внаслідок аварійного відключення на період відновлювальних робіт, підтверджується розмір матеріальної шкоди позивача на суму 12 410,62 грн.
Відповідач не надав суду заперечень щодо факту заподіяння позивачу матеріальної шкоди внаслідок ДТП та щодо суми матеріальної шкоди.
Заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів вини водія транспортного засобу Ford Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 у настанні ДТП судом до уваги не беруться, оскільки, як встановлено судом вище, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.
Оскільки у ДТП, яке спричинило збитки позивачу, брали участь два транспортних засоби, які є джерелом підвищеної небезпеки, то відповідно до ст. 1188 ЦК України, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини та в солідарному порядку. При цьому, позивач має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх володільців транспортних засобів разом, так і від будь-кого з них окремо.
Судом встановлено, що цивільна відповідальність водія автомобіля Ford Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована в ТДВ «СК «Гардіан» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/000273225, відповідно до якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховик, керуючись нормами Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (абзац перший пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, згідно вказаної статті підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:
- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;
- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);
- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови (пункт 37.2 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідач листом № 16/01/20/2 від 16.01.2020 адресованим позивачу зазначив, що у ТДВ "СК "Гардіан" відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування, так як не надано документів, на підставі яких можна встановити всі елементи правової відповідальності, в першу чергу, вину водія транспортного засобу Ford Fiesta, д.н.з. НОМЕР_1 . Також відповідач вказав, що його рішення може бути переглянуто у разі надання постанови/вироку суду із зазначенням винної особи у ДТП.
Як встановлено судом вище, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.
Враховуючи це, суд вважає, що відповідач без належної правової підстави відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків є обґрунтованими. Але оскільки за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/000273225 розмір франшизи, яка не відшкодовується страховиком при настанні страхового випадку, становить 1000,00 грн, то вимоги позивача про стягнення майнової шкоди підлягають задоволенню частково, на суму 11 410,62 грн, за виключенням суми франшизи. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" (вул. Саксаганського, 96, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 35417298) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; код ЄДРПОУ 00131819) в особі Миргородської філії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Котляревського, буд. 59, м. Миргород, Полтавська область, 37500) 11410 грн 62 коп. матеріальної шкоди та 2087 грн 09 коп. судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 01.06.2022.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.М. Тимощенко