26.05.2022 Справа № 914/243/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович, розглянувши матеріали справи
за позовом: Вільної профспілки спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, м. Львів,
до відповідача: Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, м. Львів,
предмет позову: визнання недійсними рішення вченої ради Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 27.10.2021 та наказу від 29.10.2021 № 3627-з,
підстава позову: перевищення повноважень, порушення права на працю,
за участю представників:
позивача: Могінська Тетяна Анатоліївна - довіреність від 30.03.2022, Шумелда Руслана Романівна - довіреність від 30.03.2022,
відповідача: П'янікова Оксана Олегівна довіреність від 21.02.2022, Бобер Андрій Михайлович адвокат, довіреність від 29.03.2022, Кузьмінов Борис Павлович - довіреність від 21.02.2022,
встановив:
28.01.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Вільної профспілки спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про визнання недійсними рішення вченої ради Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 27.10.2021 та наказу від 29.10.2021 № 3627-з.
Ухвалою суду від 14.02.2022 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 16.03.2022. У підготовчому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.
28.03.2022 відповідачем подано відзив, 26.04.2022 позивачем подано відповідь на відзив, а відповідачем - клопотання про закриття провадження у справі.
В судовому засіданні 26.05.2022 представниками сторін висловлено позиції стосовно закриття провадження у справі та озвучено письмові пояснення.
Відповідно до позовної заяви позивач обґрунтовує своє право на пред'явлення позову необхідністю захисту права працівників на працю, на зайняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації, тобто, позивач у цій справі здійснює представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького. Проте, оскільки сторонами цього спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник через звільнення у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького, внаслідок прийняття оскаржуваних локально-правових актів відповідача, то цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.
Відповідно до пояснень, поданих 25.05.2022, відповідач також зазначає, що саме працівники, а не профспілка, як окрема юридична особа, мають право на участь в управлінні установою; профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні установою, тобто, профспілки є уповноваженими представниками працівників, а не самостійним суб'єктом господарювання, права та законні інтереси якого порушено або оспорюються; право на участь в управлінні установою належить до основних трудових прав працівників, згідно ч. 2 ст. 2 КЗпП України; право на участь в управлінні установою працівники реалізовують, зокрема, через профспілки, згідно ст. 245 КЗпП України; сторонами правовідносин щодо участі працівників в управлінні установою є роботодавець та працівники, від імені яких виступає представник - профспілка; спір щодо участі працівників в управлінні установою виникає між роботодавцем та працівниками, від імені яких виступає представник - профспілка, а не між роботодавцем та профспілкою, як самостійним суб'єктом господарювання, права та законні інтереси якого порушено або оспорюються; оскільки право на участь в управлінні установою належить до основних трудових прав працівників, згідно ч. 2 ст. 2, ст. 245 КЗпП України, то спір щодо права працівників в управлінні установою є трудовим спором.
Позиція позивача щодо підстав звернення з позовом та щодо порушеного права, за захистом якого позивач звертається до суду, упродовж підготовчого провадження змінювалась та доповнювалась. Разом з тим, заяв про зміну чи доповнення підстав позову не подавалось.
Так, відповідно до позовної заяви позивач стверджує, що відповідач порушив право на працю, на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації, вийшов за межі власних повноважень. Відповідно до наданих у судових засіданнях пояснень позивач представляє інтереси працівників ліквідованої поліклініки, які були членами профспілки.
Далі у поясненнях від 19.05.2022 позивач додатково обґрунтовує юрисдикцію господарського суду щодо вирішення спору у даній справі наявністю у профспілки права на представництво інтересів працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємством, установою, організацією, згідно ст. 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а також стверджує, що профспілка звернулась за захистом своїх прав та прав своїх членів.
У поясненнях від 25.05.2022 позивач зазначає, що спір виник у зв'язку із здійсненням господарської діяльності відповідача, прийняттям ним актів (рішень) у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а саме, ліквідацією медичного закладу як структурного підрозділу вищого навчального закладу. Викладене у повній мірі стосується прав позивача як профспілкової організації на представництво прав та інтересів працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями та захисті трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, прав на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації, належних умов професійної діяльності, вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності.
Оскаржуваним рішенням вченої ради Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 27.10.2021 ліквідовано структурний підрозділ - Спеціалізовану консультативну поліклініку фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького з 01 лютого 2022; скорочено чисельність і штат працівників повністю структурного підрозділу - Спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького з 01 лютого 2022 (п. 1), всього п'ять пунктів в оскаржуваному рішенні.
Наказом Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 29.10.2021 № 3627-з 1, зокрема, з 01.02.2022 наказано внести зміни в організацію виробництва і праці університету шляхом зміни внутрішньої (організаційної) структури Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, шляхом ліквідації структурного підрозділу - Спеціалізована консультативна поліклініка фтизіопульмонологічного профілю Науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни, та скорочення чисельності і штату працівників цього структурного підрозділу.
Вказані рішення та наказ оскаржує Вільна профспілка спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, яка стверджує, що звертається з відповідним позовом для захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, прав на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації, належних умов професійної діяльності, вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, а також інтересів працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями та захисті.
Суд зауважує, що поданий позов не спрямований на захист прав чи інтересів самої профспілки як юридичної особи та її особистих інтересів у відносинах із відповідачем, зокрема, позивачем не змінено підстав позову і рішення та наказ не оскаржуються з підстав недотримання чи порушення прав профспілки як учасника відносин щодо ліквідації поліклініки.
Також суд зауважує, що зазначені позивачем судові рішення у справі № 210/5659/18 (Велика Палата Верховного Суду), у справі № 911/719/21 (Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду), у справі № 127/21764/17 (Велика Палата Верховного Суду) мають інший суб'єктний склад та, основне, предмет позову, ніж у справі № 914/243/22, і характер спірних правовідносин не є наближеним до того спору, що розглядається судом.
Більше того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 26.02.2020 немає такого висновку, який позивач зазначає у поясненнях щодо предметної підсудності спору, поданих 20.04.2022, а саме в 6 абз. на стор. 6 пояснень. Так, Велика палата підсумовує: «Отже, основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації. Встановлення правовідносин між сторонами є важливим та впливає на те, що за відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача. Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті)». Також у згадуваній справі Суд в принципі зробив правовий висновок, що вирішення спору між колишніми членами профспілки та профспілкою щодо оскарження рішення профспілки про виключення їх із членів та поновлення на раніше займаних посадах належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, а тому не підлягає судовому розгляду. Такий висновок не стосується справи, що розглядається.
Аналізуючи підстави та предмет спору, суб'єктний склад учасників у цій справі, суд зазначає, що відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Господарська діяльність та господарські відносини є предметом регулювання ст. 3 Господарського кодексу України. Так, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 травня 2018 у справі № 910/11188/17 зазначає, що при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У справі, що розглядається, між сторонами спору - Вільна профспілка спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького за наведених обставин не виникло господарських відносин. Так, з урахуванням ст. 3 Господарського кодексу України при фактичних обставинах справи між сторонами спору відсутні будь-які із визначених законом відносин: господарсько-виробничих, організаційно-господарських та внутрішньогосподарських. Зокрема, внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами. Так як жодна зі сторін спору не є структурним підрозділом, то і відповідних відносин між ними не могло виникнути. Також позивач, хоч і в останніх поясненнях зазначає про виникнення між сторонами спору організаційно-господарських відносин, проте не визначає підставою позову порушення його прав і як учасника організаційно-господарських відносин (організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю), адже єдиною підставою позову зазначає вихід відповідача за межі повноважень.
Суд також зауважує, що у справі № 904/4107/18 (за позовом первинної організації профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» до Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення 528 728, 88 грн.) 17.09.2019 Велика Палата Верховного Суду кваліфікувала спірні відносини як трудові, оскільки сторонами спору були первинна профспілкова організація та роботодавець, а спір виник у зв'язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень, цей спір є трудовим та віднесений до цивільного судочинства.
У справі, що розглядається, виходячи з тих обґрунтувань позивача, що відповідач порушив право на працю, на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації, вийшов за межі власних повноважень, що навіть не має елементу, який був у згадуваній справі (невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок), суд також вважає, що спір виник внаслідок трудових відносин між роботодавцем і працівниками, інтереси яких представляє профспілка.
Більше того, якщо позивач стверджує, що здійснює захист прав групи працівників, які були членами профспілки, то це зумовлює розгляд такого трудового спору за правилами, передбаченими Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».
Крім цього, право на участь в управлінні підприємством, установою, організацією передбачене безпосередньо Кодексом законів про працю України - ст. 2 «Основні трудові права працівників». Тобто право на управління є складовою трудових прав працівників, але для здійснення такого права профспілкою в конкретній ситуації має бути дотримана процедура і підтверджено виникнення такого. Тому такі пояснення не змінюють предметної юрисдикції спору в даній справі на господарську.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що оскаржувані акти були прийняті з питань організації трудової діяльності та відповідно до мотивації і підстав позову такий спрямований на захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки, прав на заняття медичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації, належних умов професійної діяльності, вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Суд, надаючи правову оцінку позову, обмежений підставами позову та предметом позову, і їх зміст визначає вид права, за захистом якого звертається позивач до суду. Суд, оцінивши підстави позову, вище зробив висновок про те, що позивач звернувся до суду за захистом трудових прав працівників (членів профспілки), і що даний спір є трудовим та предметно не підсудний господарському суду. Законодавство та статут надають право позивачу (профспілці) здійснювати представництво інтересів членів профспілки у сфері трудових відносин та звертатись до належного суду за захистом цих інтересів у визначених законом випадках, в тому числі і оспорювати рішення вченої ради Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та наказ ректора, оскільки ліквідацією поліклініки можуть бути порушені трудові права працівників. На думку суду, даний спір підлягає розгляду не господарським судом, а загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Крім цього, позивач (профспілка) також може бути учасником господарських відносин, в тому числі і внутрішньогосподарських (що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами), за умови, якщо визначений законом та статутом правовий статус профспілки передбачає права та обов'язки профспілки у цій сфері. Позивач не звернувся до суду за захистом власних порушених прав у сфері господарських відносин.
Тому Вільна профспілка спеціалізованої консультативної поліклініки фтизіопульмонологічного профілю НДІ епідеміології та гігієни Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького не позбавлена права оскаржувати і до господарського суду рішення вченої ради Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та наказу ректора, однак, за умови доказування обставини порушення такими прав та інтересів самої профспілки у сфері господарських відносин (чи господарської діяльності, оскільки законодавець та правові висновки Верховного Суду оперують обидвома цими поняттями), що має бути підставою позову.
Підсумовуючи, суд зазначає, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі є обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи, що спір, який виник між сторонами у цій справі, з відповідними підставами і предметом позову, виник із трудових відносин і має розглядатись судом загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства, провадження у справі № 914/243/22 підлягає закриттю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
провадження у справі № 914/243/22 закрити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 02.06.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.