79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.05.2022 Справа № 914/2554/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: фізичної особи-підприємця Махнюка Юрія Володимировича, с. Зимна Вода, Львівська область
до відповідача: Sanomix BeeRole GMBH, Munchen, Germany
про стягнення 148 150,00 євро
та за зустрічним позовом: Sanomix BeeRole GMBH, Munchen, Germany
до відповідача за зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця Махнюка Юрія Володимировича, с. Зимна Вода, Львівська область
про: визнання договору неукладеним
за участю представників:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Шалапай І.О. - адвокат;
від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Шпирка Р.О. - адвокат
Обставини розгляду справи.
25.08.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Махнюка Юрія Володимировича, с. Зимна Вода, Львівська область до Sanomix BeeRole GMBH, Munchen, Germany про стягнення 148 150,00 євро.
Ухвалою від 30.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.09.2021.
07.09.2021 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Махнюка Юрія Володимировича надійшло клопотання про виправлення описки (вх. №20697/21 від 07.09.2021) та письмові пояснення щодо підсудності (вх. №20696/21 від 07.09.2021).
27.09.2021 через канцелярію суду від Sanomix BeeRole GMBH надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22503/21 від 27.09.2021).
27.09.2021 Sanomix BeeRole GMBH подало зустрічний позов до фізичної особи-підприємця Махнюка Юрія Володимировича про визнання договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521 від 04.05.2021 неукладеним.
В підготовчому засіданні 27.09.2021 було оголошено перерву до 18.10.2021.
Ухвалою суду від 04.10.2021 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі №914/2554/21, підготовче засідання призначено на 18.10.2021.
12.10.2021 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Махнюка Юрія Володимировича надійшли відповідь на відзив (вх. №23801/21 від 12.10.2021) та клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (вх. №4105/21 від 12.10.2021).
Ухвалою від 18.10.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, відклав підготовче засідання на 08.11.2021.
Ухвалою від 08.11.2021 суд відклав підготовче засідання на 29.11.2021.
29.11.2021 від Sanomix BeeRole GMBH надійшло клопотання про визнання доказів недопустимими.
Ухвалою від 29.11.2021 суд відклав підготовче засідання на 20.12.2021, зобов'язав відповідача за первісним позовом:
1) забезпечити явку Касапу Ігора у судове засідання, яке відбудеться 20.12.2021 для відібрання експериментальних зразків підпису керівника Sanomix BeeRole GMBH;
2) надати суду оригінали документів з підписами ОСОБА_1 (такі зразки підписів можуть бути в будь-яких офіційних документах, квитанціях, договорах, платіжних дорученнях, рахунках, накладних, відомостях, документах податкової звітності з відміткою про надходження до установи-адресата (штамп установи, дата, вхідний номер, підпис працівника канцелярії) або ж інших документів, що стосуються діяльності Sanomix BeeRole GMBH, укладених останнім з іншими суб'єктами господарювання за період 2019-2021 рр.
Ухвалою від 20.12.2021 суд відклав підготовче засідання на 17.01.2022, повторно зобов'язав відповідача за первісним позовом:
1) забезпечити явку Касапу Ігора у судове засідання, яке відбудеться 17.01.2022 для відібрання експериментальних зразків підпису керівника Sanomix BeeRole GMBH;
2) надати суду оригінали документів з підписами Касапу Ігора (такі зразки підписів можуть бути в будь-яких офіційних документах, квитанціях, договорах, платіжних дорученнях, рахунках, накладних, відомостях, документах податкової звітності з відміткою про надходження до установи-адресата (штамп установи, дата, вхідний номер, підпис працівника канцелярії) або ж інших документів, що стосуються діяльності Sanomix BeeRole GMBH, укладених останнім з іншими суб'єктами господарювання за період 2019-2021 рр.
13.01.2022 через канцелярію суду від Sanomix BeeRole GMBH надійшла заява про долучення документів (вх. №893/22 від 13.01.2022).
Ухвалою від 17.01.2022 суд відклав підготовче засідання на 07.02.2022, повторно зобов'язав відповідача за первісним позовом:
1) забезпечити явку Касапу Ігора у судове засідання, яке відбудеться 07.02.2022 для відібрання експериментальних зразків підпису керівника Sanomix BeeRole GMBH;
2) надати суду оригінали документів з підписами Касапу Ігора (такі зразки підписів можуть бути в будь-яких офіційних документах, квитанціях, договорах, платіжних дорученнях, рахунках, накладних, відомостях, документах податкової звітності з відміткою про надходження до установи-адресата (штамп установи, дата, вхідний номер, підпис працівника канцелярії) або ж інших документів, що стосуються діяльності Sanomix BeeRole GMBH, укладених останнім з іншими суб'єктами господарювання за період 2019-2021 рр.
В судовому засіданні 07.02.2022 позивач за первісним позовом зазначив про неможливість та недоцільність призначення судової експертизи за його клопотанням, враховуючи неодноразове невиконання відповідачем за первісним позовом ухвал суду щодо подання витребуваних судом документів, необхідних для проведення судової експертизи, та не забезпечення явки Касапу Ігора у судові засідання для відібрання експериментальних зразків підпису як керівника Sanomix BeeRole GMBH.
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд ухвалою від 07.02.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.02.2022.
Ухвалою від 21.02.2022 суд відклав судове засідання на 14.03.2022.
14.03.2022 через канцелярію суду від Sanomix BeeRole GMBH надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №6054/22 від 14.03.2022).
Ухвалою від 14.03.2022 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом про витребування доказів, відклав судове засідання на 11.04.2022.
В судовому засіданні 11.04.2022 було оголошено перерву до 02.05.2022.
В судовому засіданні 02.05.2022 було оголошено перерву до 09.05.2022.
Ухвалою від 09.05.2022 суд відклав судове засідання на 19.05.2022, зобов'язав позивача надати суду для огляду оригінали документів, долучених до позовної заяви.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог за первісним позовом позивач за первісним позовом зазначив, що 04.05.2021 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521. За цим договором позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом відповідні послуги на загальну суму 110 000,00 євро (еквівалентно 3 449 963,00 грн), що підтверджується актами приймання-передачі виконаної роботи від 06.05.2021 та 09.05.2021. Однак, відповідач за первісним позовом свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги не виконав, заборгованість становить 110 000,00 євро. За порушення строків оплати вартості послуг відповідачу за первісним позовом нараховано 38 150,00 євро (еквівалентно 1 196 509,90 грн). Таким чином, просив стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованість у розмірі 145 180,00 євро (еквівалентно 4 646 472,90 грн) та судові витрати.
В судових засіданнях представник відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні первісних позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В своїх запереченнях зазначив, що договір, на який посилається позивач за первісним позовом, є неукладеним, оскільки на дату вчинення вказаного правочину керівник відповідача за первісним позовом не перебував на території України та не міг його підписати. Також зазначив, що в договорі відсутня ціна договору, а тому невідомо, яким чином позивач за первісним позовом оцінив свої послуги у 110 000,00 євро. Акт приймання-передачі від 09.05.2021 не міг бути підписаний керівником відповідача за первісним позовом, оскільки на вказану дату він не перебував на території України. В акті приймання-передачі від 06.05.2021 зазначено про надання послуг у Криворізькій області, якої не існує. Позивачем на підтвердження факту надання послуг подано акти приймання-передачі, складання яких не передбачено умовами договору. Додатково зазначив, що умовами договору передбачено складення звіту, проте, позивач за первісним жодного звіту відповідачу за первісним позовом не передавав, також у відповідача виник сумнів щодо можливості провести дослідження за невеликий термін.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом зазначив, що договір інформаційних (консультаційних) послуг №040521 від 04.05.2021, на який посилається відповідач за зустрічним позовом, є неукладеним, оскільки на дату вчинення вказаного правочину керівник позивача за зустрічним позовом не перебував на території України та не міг його підписати. Також в договорі відсутня ціна договору, що свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо істотної умови договору. Таким чином, просив суд визнати договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521 від 04.05.2021 неукладеним.
В судових засіданнях представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог. Зокрема, зазначив, що договір та акти були підписані керівником позивача за зустрічним позовом. На підтвердження факту належності підпису керівнику позивача за зустрічним позовом може бути призначена почеркознавча експертиза. Підписання позивачем за зустрічним позовом актів приймання-передачі свідчить про те, що він погодився щодо умови про ціну договору. Пунктом 3.3. договору передбачено складення актів приймання-передачі. Звіт про виконану роботу був виготовлений в одному примірнику та переданий позивачу за первісним позовом разом з актами приймання-передачі.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
04.05.2021 між фізичною особою-підприємцем Махнюком Юрієм Володимировичем (виконавець) та Sanomix BeeRole GMBH (замовник) було укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521 (далі - договір).
За цим договором замовник (відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) доручає, а виконавець (позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) зобов'язується надати останньому послуги з вивчення ринку продуктів бджільництва України, а саме:
- дослідження пропозицій на продукцію бджільництва і відомостей про ймовірних продавців;
- вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу продукції бджільництва у південних та східних областях України;
- визначення можливого обсягу закупки, пошук нових пасічників;
- вивчення потреби рекламної кампанії ТОВ «Махно-Груп», щодо ефективної закупки бджолопродуктів;
- збір зразків меду, для об'єктивної оцінки основних показників якості продукції;
- створення бази даних пасічників південних та східних регіонів України;
а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Пунктом 3.2. договору встановлено, що виконавець здійснює викладення результатів дослідження у звіті у письмовому вигляді українською мовою.
Згідно п. 3.3. договору при здачі результатів досліджень сторони складають у двох примірниках акт здачі-приймання роботи, по одному примірнику для кожної з сторін, на кожне дослідження окремо.
Замовник має право в тридцятиденний строк після здачі результатів досліджень вимагати доопрацювання деяких положень, яке виконавець зобов'язаний здійснити в 15-денний строк з моменту отримання зауважень. Якщо протягом тридцятиденного строку замовник не буде вимагати доопрацювання результатів досліджень, вони вважаються зданими без претензій з боку замовника. Здача-приймання доопрацьованих положень здійснюється за актом (п. 3.4. договору).
Відповідно до умов договору, позивач за первісним позовом надав послуги на суму 110 000,00 євро, що підтверджується актом приймання-передачі виконаної роботи №20 від 06.05.2021 на суму 50 000,00 євро та актом приймання-передачі виконаної роботи №21 від 09.05.2021 на суму 60 000,00 євро. Зауважень до виконання у відповідача за первісним позовом не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача за первісним позовом на вищевказаних документах та скріпленням їх печаткою.
Згідно п. 7.3. договору оплата послуг за умовами даного договору, а також відшкодування супутніх витрат здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначеного в даному договорі протягом 30 календарних днів з дня отримання замовником послуг.
Відповідно до п. 8.3. договору за порушення замовником строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Пунктом 10.2. договору встановлено, що при вирішенні спору сторони керуються матеріальним та процесуальним правом України.
Згідно п. 10.3. договору при виникненні спірних питань між сторонами договору, всі спори підлягають розгляду в господарському суді за місцем знаходження постачальника.
Рішення суду буде обов'язковим для обох сторін (п. 10.4. договору).
З огляду на те, що відповідач за первісним позовом не розрахувався з позивачем за первісним позовом за надані послуги, позивач за первісним позовом звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 110 000,00 євро (еквівалентно 3 449 963,00 грн) основного боргу, 38 150,00 євро (еквівалентно 1 196 509,90 грн) пені. Водночас, Sanomix BeeRole GMBH звернулося суду із зустрічним позовом про визнання договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521 від 04.05.2021 неукладеним.
Розглянувши первісний позов, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.п. 10.2., 10.3. договору при вирішенні спору сторони керуються матеріальним та процесуальним правом України, у разі виникнення спірних питань між сторонами договору, всі спори підлягають розгляду в господарському суді
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону «Про міжнародне приватне право», при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право», при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Суд встановлено, що сторонами було підписано акт приймання-передачі виконаної роботи №20 від 06.05.2021 на суму 50 000,00 євро та акт приймання-передачі виконаної роботи №21 від 09.05.2021 на суму 60 000,00 євро.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у відповідача за первісним позовом зауважень до якості наданих позивачем за первісним позовом послуг, їх кількості, обсягу або наявності ненаданих позивачем за первісним позовом послуг.
Враховуючи вищевикладене, в силу положень розділу 3 договору, послуги за договором на загальну суму 110 000,00 євро вважаються наданими позивачем за первісним позовом та прийнятими відповідачем за первісним позовом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Як зазначалося судом вище, згідно п. 10.2. договору при вирішенні спору сторони керуються матеріальним та процесуальним правом України.
Таким чином, до вимог щодо стягнення пені за неналежне виконання відповідачем за первісним позовом договору підлягає застосуванню саме законодавство України.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналіз наведених норми чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом та погоджений сторонами у договорі, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/1923/16, від 13.07.2018 у справі № 916/2393/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/15.
Як вже зазначалося, згідно п. 8.3. договору за порушення замовником строків оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок пені за визначений період суд дійшов висновку, що останній є методологічно та арифметично невірним. Так, позивачем здійснено нарахування пені на суму 110 000,00 євро із розрахунку 0,5% за кожний день прострочення платежу. Разом із тим, згідно приписів чинного законодавства нарахування пені повинно було бути здійснено на вказану суму заборгованості в гривневому еквіваленті на день виникнення прострочення заборгованості, тобто 08.06.2021 та 11.06.2021, та повинен був бути застосований позивачем за первісним позовом розмір пені, який установлено законом як граничний, а саме обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Станом на 08.06.2021 курс гривні складав 33,0781 грн за 1 євро та станом на 11.06.2021 - 32,989 грн. Отже, сума заборгованості в гривневому еквіваленті, на яку позивач за первісним позовом мав право здійснити нарахування пені за прострочення виконання відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання на суму 50 000,00 євро з 08.06.2021 складає 1 653 905,00 грн та на суму 60 000,00 євро з 11.06.2021 складає 1 979 340,00 грн.
Таким чином, судом здійснено перерахунок пені, яка після перерахунку ((1 653 905,00 ? 15% / 365 ? 45 (з 08.06.2021 по 22.07.2021) + (1 653 905,00 ? 16% / 365 ? 26 (з 23.07.2021 по 17.08.2021) + (1 979 340,00 ? 15% / 365 ? 42 (з 11.06.2021 по 22.07.2021) + (1 979 340,00 ? 16% / 365 ? 26 (з 23.07.2021 по 17.08.2021)) повинна становити 106 258,89 грн.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача за первісним позовом з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Частиною 3 ст. 639 ЦК України встановлено, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Як вбачається із договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521 від 04.05.2021, від імені відповідача за первісним позовом договір підписаний директором Sanomix BeeRole GMBH Касапу Ігорем, підпис скріплений печаткою Sanomix BeeRole GMBH.
Як ствердив відповідач за первісним позовом, вказаний договір не міг бути підписаний 04.05.2021 Касапу Ігорем, оскільки останній 04.05.2021 не перебував на території України.
З метою визначення справжності підпису на договорі про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521 від 04.05.2021, позивачем за первісним позовом було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Відповідно до п. 1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Згідно п. 1.3. вищевказаних рекомендацій, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням такої експертизи.
Суд з метою вирішення питання про призначення почеркознавчої експертизи ухвалами від 29.11.2021, від 20.12.2021 та від 17.01.2022 зобов'язував відповідача за первісним позовом забезпечити явку Касапу Ігора у судові засідання для відібрання експериментальних зразків підпису керівника Sanomix BeeRole GMBH, а також надати суду оригінали документів з підписами Касапу Ігора.
Однак, вимог суду щодо забезпечення явки Касапу Ігора у судові засідання для відібрання експериментальних зразків підпису керівника Sanomix BeeRole GMBH та надання суду оригіналів документів з підписами Касапу Ігора відповідач за первісним позовом не виконав, мотивуючи неможливість такого виконання складною епідеміологічною та військово-політичною ситуацію в Україні.
З цього приводу суд зауважує, що відповідачем не наведено суду поважних причин щодо того, яким чином зазначені обставини перешкоджають останньому виконати неодноразові вимоги суду щодо надання витребуваних судом документів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи.
Крім цього, статтями 367, 368 ГПК України передбачено порядок звернення господарських судів із судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Відтак, така процесуальна дія, як відібрання експериментальних зразків підпису керівника Sanomix BeeRole GMBH могла бути здійснена і на території іноземної держави в порядку виконання судового доручення про надання правової допомоги.
Однак, відповідачем за первісним позовом не створено умов для проведення судової почеркознавчої експертизи, не подано витребуваних судом документів, необхідних для проведення такої, як і не подано інформації про місце проживання (перебування) керівника Sanomix BeeRole GMBH Касапу Ігора, що фактично унеможливило призначення експертизи судом.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували факт підписання договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521 від 04.05.2021 директором Sanomix BeeRole GMBH Касапу Ігорем. Водночас, факт можливої відсутності директора Sanomix BeeRole GMBH Касапу Ігора на території України 04.05.2021 на території України не спростовує того факту, що такий договір підписаний саме ним.
Безпідставним є посилання представника відповідача за первісним позовом на відсутність погодження сторонами істотної умови договору - ціни договору, оскільки підписавши акт приймання-передачі виконаної роботи №20 від 06.05.2021 на суму 50 000,00 євро та акт приймання-передачі виконаної роботи №21 від 09.05.2021 на суму 60 000,00 євро, сторони узгодили вартість таких послуг. Як зазначалося вище, зауважень до виконання та вартості таких послуг у відповідача за первісним позовом не було. Факт підписання вказаних актів уповноваженою особою відповідача за первісним позовом належними та допустимими доказами не спростовано. Щодо зазначення в акті як території дослідження Криворізької області, то згідно пояснень позивача за первісним позовом, під час складення акту позивачем за первісним позовом було допущено помилку. Водночас, вказана помилка не впливає на обсяг та вартість послуг, які відображені в такому акті, з чим погодився відповідач за первісним позовом, підписавши такий акт.
Безпідставними також є доводи представника відповідача за первісним позовом про те, що умовами договору не передбачено складення актів, оскільки в п. 3.3. договору зазначено, що при здачі результатів досліджень сторони складають у двох примірниках акт здачі-приймання роботи, по одному примірнику для кожної з сторін, на кожне дослідження окремо.
Не підтверджено належними та допустимими доказами доводи відповідача за первісним позовом щодо строків надання послуг, оскільки умовами договору не було визначено як дати початку робіт (досліджень), так і дати їх завершення, а тому позивач за первісним позовом на власний розсуд з урахуванням його можливостей провів дослідження, з результатом яких погодився відповідач за первісним позовом, підписавши акти приймання-передачі виконаної роботи. Судом також не беруться до уваги доводи відповідача за первісним позовом щодо не передання йому звіту про виконану роботу, оскільки умовами договору не передбачено порядку оформлення його передачі замовнику, як ствердив позивач за первісним позовом, такий був складений в одному примірнику і переданий відповідачу за первісним позовом разом з актами.
Розглянувши зустрічний позов, суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
За змістом статей 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Як встановлено судом вище, підстави для визнання договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг №040521 від 04.05.2021 неукладеним відсутні.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи зміст вказаних норм, суд зазначає, що вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.
Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).
По суті вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення судом такого факту відсутності укладення договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору.
З урахуванням викладеного вище, суд зазначає, що вимога позивача за зустрічним позовом у цій справі про визнання договору неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 21 426,89 грн основного боргу, 1 892,51 грн пені, 399,85 грн інфляційних, 466,63 грн 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом слід відмовити. Зустрічний позов до задоволення не підлягає.
Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача за первісним позовом, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача за первісним позовом пропорційно до задоволених вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 14 000,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ №002194, виданого 18.06.2021, ордеру №1138651 від 11.04.2022, договору про надання правової допомоги №249/1 від 13.08.2021, додатку №1 від 17.08.2021 до договору про надання правової допомоги №249/1 від 13.08.2021, акту виконаних робіт №1 від 17.08.2021, рахунку-фактури №1 від 17.08.2021 на суму 14 000,00 грн, платіжного доручення №11 від 18.08.2021 про сплату 14 000,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, зважаючи на те, що первісний позов було задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача за первісним позовом у розмірі, пропорційному до задоволених вимог.
Судові витрати позивача за зустрічним позовом відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Sanomix BeeRole GMBH, Lanchnerstrasse 1, 80639 Munchen, Germany, реєстраційний номер HRB 47313 на користь фізичної особи-підприємця Махнюка Юрія Володимировича, АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 110 000,00 євро (еквівалентно 3 449 963,00 грн) основного боргу, 106 258,89 грн пені, 53 346,08 грн судового збору, 10 715,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.
5. Судові витрати за зустрічним позовом залишити за позивачем за зустрічним позовом.
6. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 19.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.05.2022.
Суддя Мазовіта А.Б.