ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.05.2022Справа № 910/17890/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уківо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волар"
про розірвання договору та стягнення 270 235, 80 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уківо" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волар" (далі-відповідач), в якому просить суд:
- розірвати договір № 19/02-2021 від 19.02.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уківо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волар";
- стягнути з відповідача на користь позивача передоплату за товар у розмірі 270 235, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 19/02-2021 від 19.02.2021 в частині поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Уківо" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Уківо" строк для усунення недоліків позовної заяви.
19.11.2021 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Уківо" про усунення недоліків позовної заяви (надіслана на електронну пошту суду).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.12.2021.
15.12.2021 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Уківо" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (надіслана на електронну пошту суду).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Уківо" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні у справі № 910/17890/21, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 23.12.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 03.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/17890/21 призначено на 03.03.2022.
Судове засідання призначене на 03.03.2022 не відбулося у зв'язку із запровадженням Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану з 5:30 год. 24.02.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 призначено судове засідання на 26.05.2022.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, а саме ухвала суду від 25.04.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Хімічна, буд. 1-А/8, м. Одеса, 65031, проте, ані поштовий конверт з ухвалою суду, ані рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулися. Згідно відстеження пересилання поштового відправлення на офіційному сайті АТ «Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором: 0105492164816, відправлення (ухвала суду від 25.04.2022) не вручено під час доставки: інші причини.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Мельникова, буд. 87, кв. 54, м. Київ, 04119, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Тож, приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача та відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 26.05.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
19.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волар" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уківо" (далі - покупець) укладено договір № 19/02-2021, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором поставити покупцю визначений договором товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти та оплатити названий товар та послуги, кількість та вартість яких вказано в специфікації № 1 додатку № 1 та додатку №2, додатку №3 цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
Документи, що підлягають передачі разом з товаром: рахунок-фактури, видаткова накладна, паспорт та гарантія на товар (п. 1.2. договору).
Відповідно до п.п. 2.4. та 2.5. договору, товар поставляється на умовах та у строки, передбачені цим договором. Передача-прийом товару за кількістю і якістю здійснюється на складі постачальника під час отримання товару у встановленому чинним законодавством порядку з оформленням видаткових накладних.
Згідно п. 2.7. договору, моментом поставки товару і моментом переходу права власності на товар до покупця вважається момент підписання уповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних на товар.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що товар оплачується покупцем на умовах визначених у специфікації № 1, що міститься в додатку № 1 цього договору.
За умовами п.4.1. договору, строк поставки товару - 45 календарних днів з дня одержання від покупця передплати вартості товару відповідно до додатку № 1 до договору.
Товар, що є предметом поставки за цим договором, доставляється постачальником покупцеві за рахунок покупця за адресою: Україна, 65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 1-А8. Вартість доставки сплачується постачальнику покупцем відповідно до додатку № 1 специфікації № 1 до даного договору (п. 4.2. договору).
Відповідно до п. 4.3. договору, зобов'язання постачальника по передачі товару вважаються виконаними в момент передачі його покупцю та підписання сторонами актів прийому-передачі товару.
Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 5.1. договору).
Згідно п. 5.2. договору, термін дії договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін, про що складається додаткова угода.
Додатком № 1 до договору № 19/02-2021 від 19.02.2021, сторони погодили специфікацію № 1, відповідно до якої постачальник на умовах договору передає у власність покупцю товар загальною вартістю 458 393, 00 грн, з урахуванням доставки обладнання.
Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 (додаток №1 до договору), сторони погодили порядок оплати та терміни поставки:
- передоплата 60 % оплата від вартості товару за цим договором, що становить 275 035, 80 грн. Покупець сплачує після підписання даного договору, але не пізніше, ніж 3 банківських дні;
- другий платіж у розмірі 40 % оплата від вартості товару за даним договором, що становить: 183 357, 20 грн, покупець сплачує після отримання письмового повідомлення на електронну пошту або кур'єром про готовність товару та перевірки обладнання на території постачальника;
- строк поставки товару - 45 календарних днів з дня одержання від покупця передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.
Загальна вартість товару, що поставляється та послуг становить: 458 393, 00 грн.
Як зазначає позивач, відповідно до п. 4 Специфікації № 1 (додаток №1 до договору), ним було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Волар" в якості попередньої оплати 270 235, 80 грн., на підтвердження чого позивачем долучено до позовної заяви платіжне доручення № 51 від 24.02.2021.
Тож, відповідач згідно п. 4.1. договору зобов'язаний був поставити товар протягом 45 календарних днів з дня одержання від покупця передоплати.
Проте, як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлялася пропозиція про розірвання договору № 07/07 від 07.07.2021, в якій позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару пропонує розірвати договір № 19/02-2021 від 19.02.2021 та вимагає протягом двох банківських днів з дня отримання даного листа повернути позивачу перераховану за договором передоплату у розмірі 270 235, 80 грн., що підтверджується накладною кур'єрської доставки № 5126772.
Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, грошові кошти не повернув.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує свої зобов'язання щодо поставки товару, що, на думку позивача, є істотним порушенням умов договору, у зв'язку з чим просить суд розірвати договір № 19/02-2021 від 19.02.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уківо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волар".
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача передоплату за товар у розмірі 270 235, 80 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначає позивач, відповідно до п. 4 Специфікації № 1 (додаток №1 до договору), ним було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Волар" в якості попередньої оплати 270 235, 80 грн.
За умовами п.4.1. договору, строк поставки товару - 45 календарних днів з дня одержання від покупця передплати вартості товару відповідно до додатку № 1 до договору.
Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 (додаток №1 до договору), сторони погодили порядок оплати та терміни поставки:
- передоплата 60 % - оплата від вартості товару за цим договором, що становить 275 035, 80 грн. Покупець сплачує після підписання даного договору, але не пізніше, ніж 3 банківських дні;
- другий платіж у розмірі 40 % - оплата від вартості товару за даним договором, що становить: 183 357, 20 грн, покупець сплачує після отримання письмового повідомлення на електронну пошту або кур'єром про готовність товару та перевірки обладнання на території постачальника;
- строк поставки товару - 45 календарних днів з дня одержання від покупця передоплати на розрахунковий рахунок постачальника.
Таким чином, умовами укладеного між сторонами договору чітко визначено, що поставка товару здійснюється протягом 45 календарних днів з дня одержання від покупця передоплати вартості товару у розмірі 275 035, 80 грн.
На підтвердження здійснення передплати позивачем додано до позовної заяви платіжне доручення № 51 від 24.02.2021.
Проте, дослідивши вказане платіжне доручення, суд не приймає його до уваги у якості належного доказу перерахування позивачем відповідачу передоплати за договором № 19/02-2021 від 19.02.2021, оскільки в призначенні платежу зазначено: попередня оплата 60 % від вартості обладнання згідно додатку № 1 до договору поставки № 02/02-21-2 від 19.02.2021.
При цьому, за вказаним платіжним дорученням позивачем перераховано ТОВ "Волар" 270 235, 80 грн, в той час як за умовами договору позивач зобов'язаний був здійснити передоплату у розмірі 275 035, 80 грн., як підставу для поставки товару протягом 45 календарних днів з дня одержання від покупця передоплати вартості товару.
Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Проте, суд не вбачає підстав для розірвання договору № 19/02-2021 від 19.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Уківо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волар", оскільки позивачем належними доказами не доведено, а судом не встановлено здійснення позивачем відповідачу попередньої оплати в сумі 275 035, 80 грн згідно договору № 19/02-2021 від 19.02.2021, після отримання якої у відповідача виникало зобов'язання з поставки товару.
При цьому, суд не приймає до уваги доданий позивачем до позовної заяви лист директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Волар" Пархомчука В.А., оскільки у вказаному листі останній зобов'язався виконати роботи по запуску парового котла до 02.07.2021, а у випадку невиконання повернути передоплату у повному обсязі, проте вказаний лист не містить посилання ані на договір № 19/02-2021 від 19.02.2021, ані на розмір передоплати. Між тим, суд зазначає, що за умовами договору позивач зобов'язаний був здійснити попередню оплату в сумі 275 035, 80 грн на поставку товару, а не на виконання робіт.
Таким чином, суд зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, як і не доведено існування обставин, які є необхідними для розірвання договору, враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем відповідачу попередньої оплати в сумі 275 035, 80 грн згідно договору № 19/02-2021 від 19.02.2021, як підставу для поставки товару у визначений договором строк.
Крім того, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача передоплати за товар у розмірі 270 235, 80 грн., оскільки як зазначено судом вище вказані грошові кошти були перераховані позивачем, згідно призначення платежу, на виконання договору поставки № 02/02-21-2 від 19.02.2021, в той час як предметом позову є договір № 19/02-2021 від 19.02.2021.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що позивачем належними та достовірними доказами не доведено здійснення відповідачу попередньої оплати в сумі 275 035, 80 грн, після отримання якої у відповідача виникало зобов'язання з поставки товару.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Уківо" не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 01.06.2022
Суддя С. О. Щербаков