ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2022Справа № 910/20697/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України
до Головного управління Національної поліції у м. Києві
про стягнення 65882,68 грн,
Без виклику представників сторін
У грудні 2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення 65882,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 30.04.2020 у м. Києві, на Північному мосту, відбулась дорожньо-транспортна пригода внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , у результаті якої пошкоджено автомобіль марки «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (власник автомобіля - ОСОБА_3 ) та автомобіль марки «Nissan» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Оскільки власник автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, позивач відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив виплату відшкодування шкоди власнику автомобіля марки «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 , згідно наказу №7182 від 09.07.2020 у розмірі 56509,06 грн, згідно наказу №3.1/1051 від 22.09.2020 у розмірі 7943,62 грн та згідно рахунку №548 від 21.05.2020 у розмірі 1430 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Оскільки на час скоєння водієм автомобіля марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, останній керував вказаними транспортним засобом в виконання сложбових обов'язків перед Головним управлінням Національної поліції у м. Києві, позивач просить суд стягнути з відповідача завданні збитки в порядку регресу у розмірі 65882,68 грн.
Відповідач заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку та зазначає про те, що позивачем не надано доказів того, що доплачена позивачем сума у розмірі 7943,62 грн є вартістю матеріального збитку.
Позивач щодо тверджень відповідача заперечив зазначивши, що позивачем було надано відповідь про доплату страхового відшкодування, на підставі розрахунку, згідно якого розмір доплати становить 7943,62 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №755/6644/20, 30.04.2020 о 13:30 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві, на Північному мосту, не врахував зміни в дорожній обстановці, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив наїзд (зіткнення) на автомобіль «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 , який в свою чергу від зіткнення здійснив зіткнення з автомобілем «Nissan» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №755/6644/20, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, враховуючи, що вищезазначеною постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.05.2020 у справі №755/6644/20, яка не була оскаржена у передбаченому законом порядку та набрала законної сили, якою встановлено наявність вини ОСОБА_1 у скоєному 30.04.2020 ДТП, суд вважає, що доведення вини останнього не потребують повторного доказування відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , не була застрахована, про що зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується листом Головного управління Національної поліції у м. Києві Центру забезпечення №2 про надання інформації №105/125/34/01-2020 від 15.06.2020 та не заперечується відповідачем.
Враховуючи, що на момент ДТП службовий автомобіль «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває на балансі ГУНП у м. Києві не був застрахований, водієм пошкодженого автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 було подано до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду
04.05.2020 власником автомобіля марки «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 було подано до МТСБУ заяву про відшкодування шкоди.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з п. 39.1 ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Закону).
У відповідності до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до абз. 2 п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з Висновку експертного дослідження судового експерта Дикого Володимира Петровича №2014 від 18.05.2020, матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 в результаті пошкодження при ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 56509,06 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі наказу №7182 від 09.07.2020 здійснив виплату на рахунок ОСОБА_3 на суму 56509,06 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1480988 від 12.08.2020.
Разом з тим, відповідно до наявного у матеріалах справи Акту №9 приймання-здачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 27.07.2020, проведеного ФОП Савченко Ніною Григорівною , вартість ремонту склала 73841 грн.
Листом №07/09/20-1 від 07.09.2020 ОСОБА_3 звернувся до МТСБУ про погодження та відшкодування різниці в сумі 17331,94 грн по ремонту транспортного засобу «Citroen» д.н.з. НОМЕР_2 .
У відповідь на вказане звернення, МТСБУ здійснило перерахунок розміру регламентної виплати, згідно якогоо вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу з ПДВ становить 64452,68 грн та на підставі наказу №3.1/1051 від 22.09.2020 МТСБУ було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 7943,62 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2325263 від 25.09.2020.
Також, МТСБУ було понесено додаткові витрати на визначення розміру шкоди та збір документів на суму 1430 грн, відповідно до рахунку ФОП Дикого Володимира Петровича №548 від 21.05.2020 та акту виконаних робіт від 22.05.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1479672 від 26.06.2020.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003 вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Пунктом 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.
Так, матеріалами справи підтверджується, що під час здійснення розрахунку суми страхового відшкодування позивачем враховано п.7.39 Методики та здійснено розрахунок з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відповідно до Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу №7182 від 09.07.2020 в розмірі 0,65.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначає, що джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Згідно ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України №4 від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», встановлено, що, особа, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.
На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).
Фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавала шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП працював на посаді поліцейського-водія сектору логістики та матеріально-технічного забезпечення Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві та керував автомобілем марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , який закріплений за ОСОБА_1 на підставі наказу ГУНП у м. Києві від 25.04.2017 №73 (перзакріплений у 2020 році на підставі наказу від 21.01.2020 №40), що підтверджується листом Головного управління Національної поліції у м. Києві Управлінням кадрового забезпечення №87азвх/125/26/02-2021 від 13.10.2021.
Відповідно до п. 38.2.1. ст. 38 закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України звільняються учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди І групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду І групи, у його присутності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП не має пільг, які дають право на керування транспортом без відповідного виду обов'язкового страхування, що підтверджується листом ГУНП у м. Києві №105/125/34/01-2020 від 15.06.2020.
Отже, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у спірній ДТП, відповідно до положень пп. 38.2.1 п. 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Таким чином, з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог п.п.38.2.1, 38.2 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підлягають стягненню понесені витрати в порядку регресу у розмірі 65882,68 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі
Відповідачем не доведено належними і допустимими доказами іншого розміру матеріального збитку, розрахованого з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ніж у розмірі, розрахованим позивачем.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15; ідентифікаційний код 40108583) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8; ідентифікаційний код 21647131) збитки в порядку регресу у розмірі 65882 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 68 коп., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 02.06.2022
Суддя Я.В. Маринченко