ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
24.05.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/995/19 (909/695/21)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Є. Петрушевича, буд.1,м. Івано-Франківськ,76004
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" вул. Є. Коновальця, буд. 227 А, каб. 406, м. Івано-Франківськ,76011
про: стягнення заборгованості в сумі 1 804 898 грн 74 к.
Представники сторін не з"явились
Дочірнє підприємство "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" (далі - відповідача) про стягнення 1804898,74грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2021 позовну заяву Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.
23.07.2021 через відділ діловодства Господарського суду Івано-Франківської області від Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України", надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до яких, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2021.
Ухвалою від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2021.
09.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №909/695/21, справу призначено до судового розгляду по суті на 30.11.2021р.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 1251,283,35грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договорами № 24 на переробку давальницької сировини від 12.07.2016року, договору № 24 на переробку давальницької сировини від 15.06.2017року, зокрема, щодо оплати отриманих послуг.
25.10.2021 року відповідачем на адресу суду надано відзив на позов, згідно з яким відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, наголошує, що після оплат послуг та проведення зарахування зустрічних вимог у позивача наявний борг перед відповідачем у розмірі 691221,59грн. При цьому відповідач не надав суду первинних документів, які б свідчили про наявність заборгованості.
28.11.2021 позивач надав відповідь на відзив, у якому просить суд задовольнити позовні вимоги.
02.12.2021 позивач адресував суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій просить суд стягнути на користь позивача - ДП «Івано-Франківський облавтодор» з відповідача - ТОВ «Комфорт-Вест»: 1247191грн.68коп., що складається з: 1100750грн.- основної заборгованості; пені -36596,17грн; 3% річних - 16285,070грн.; інфляційних втрат - 66486,96грн..
Щодо заяви ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія " Автомобільні дороги України" про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
При цьому, суд зазначає, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Однак, з наведеного вбачається, що позивачем у заяві про зменшення позовних вимог фактично заявлено нову (додаткову) позовну вимогу, яка не була викладена у первісному позові, а саме про стягнення 66486,96грн. інфляційних втрат.
Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п.
Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.
Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру вимог, то фактично має місце подання іншого позову з інших підстав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17.
На підставі наведеного суд доходить висновку про часткове задоволення поданої заяви, та відхиляє в частині стягнення інфляційних витрат, так як заява позивача в цій частині не являється заявою про збільшення позовних вимог в розумінні господарського процесуального законодавства, оскільки містить у собі прохання про розгляд судом нової додаткової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом. Одночасно суд звертає увагу позивача на те, що останній не позбавлений права та можливості звернутись до суду з окремим позовом в частині зазначених вимог.
В іншій частині подана позивачем заява не суперечить діючому законодавству, не порушує охоронювані законом права, свободи та інтереси інших осіб та підписана уповноваженою особою, тому суд приймається до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
Представники сторін у судове засідання не з"явились. Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження учасників справи копії відповідної ухвали суду.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України). Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, господарський суд прийшов до висновку здійснювати розгляд позову без участі представників сторін, що не з'явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги наступне.
12.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" з однієї сторони (замовник) і філія "Івано-Франківське ДЕУ" ДІЇ "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (виконавець), з іншої сторони, уклали Договір про закупівлю .
Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботу з обробки давальницької сировини щебінь, відсів та бітум у готову продукцію асфальтбетон, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію і оплатити проведену роботу, ціна за 1т асфальтобетону -395,20 грн з ПДВ.
Відповідно до п.4.2 договору замовник проводить оплату виконаних робіт на протязі 5-ти днів з моменту підписання акта здачі-приймання готової продукції.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що здача-приимання готової продукції здійснюється сторонами за актом протягом 1 дня з моменту повідомлення замовника про готовність продукції до приймання..
Згідно п.7.5 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення.
15.06.2017року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" з однієї сторони (замовник) і філія "Івано-Франківське ДЕУ" ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (виконавець), з іншої сторони, уклали Договір про закупівлю .
Відповідно до п.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботу з обробки давальницької сировини щебінь, відсів та бітум у готову продукцію асфальтбетон, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію і оплатити проведену роботу, ціна за 1т асфальтобетону -454,58грн з ПДВ.
Кількість виготовленої продукції визначається в акті виконаних робіт і не може перевищувати 200 т в день.
Відповідно до п.2 (порядок розрахунків) договору оплата за виконану роботу проводиться «Замовником» по 100% передоплаті, при порушенні цієї умови продукція відпускатись не буде.
Згідно п.2. (порядок здачі-приймання готової продукції) здача-приймання готової продукції здійснюється сторонами за актом виконаних робіт, який підписується сторонами в кінці кожного місяця.
Згідно п.4 (відповідальність сторін) договору за несвоєчасну оплату наданих послуг Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення.
На виконання вказаних договорів були виконані роботи, які частково були оплачені згідно з наступними доказами:
п/пАкт надання послуг та датаВартість послуг за Актами надання послуг в грн.Часткова оплата документ № і дата Часткова оплата в сумі (гривень)
1.б/н від 29.07.2016р.129505,73Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 31.08.2016р.13000,00
2.б/н від 30.08.2016р.42563,04 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 23.09.2016р.100000,00
3.б/н від 30.08.2016р.368840,16 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 23.09.2016р.300000,00
4.б/н від 30.09.2016р.793561,60 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 21.10.2016р.35000,00
5.б/н від 31.10.2016р.1379192,67 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 02.11.2016р.350000,00
6.б/н від 30.11.2016р.722513,61 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 07.11.2016р.35000,00
7.б/н від 30.12.2016р.360422,40 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 17.11.2016р. 20000,00
8.б/н від 31.08.2017р.810882,80 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 24.11.2016р.100000,00
9.б/н від 29.09.2017р.801381,67 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 29.11.2016р.90000,00
10.б/н від 31.10.2017р.1179320,00 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 01.11.2016р. 50000,00
11.б/н від 30.11.2017р.788647,58 Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 14.12.2016р.200000,00
12.------------------------------ Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 29.12.2016р.410000,00
13.------------------------------ Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 29.12.2016р.100000,00
14.------------------------------ Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 20.01.2017р.20000,00
15.------------------------------ Звіт по рахунку ПАТ «Діамантбанк» б/н з/по 07.02.2017р.58000,00
16.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 25.07.2017р.30000,00
17.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 14.07.2017р.150000,00
18.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 31.07.2017р.30000,00
19.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 04.08.2017р.10000,00
20.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 09.08.2017р.130000,00
21.------------------------------Акт заліку зустрічних однорідних вимог від 18.08.2017р. № б/н516138,95
22.------------------------------Акт заліку зустрічних однорідних вимог від 28.08.2017р. № б/н200000,00
23.------------------------------Акт заліку зустрічних однорідних вимог від 31.08.2017р. № б/н539482,93
24.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 28.09.2017р.100000,00
25.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 07.09.2017р. 150000,00
26.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 31.10.2017р.37000,00
27.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 10.11.2017р.100000,00
28.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 07.11.2017р.300000,00
29.------------------------------Протокол №1 «Про залік взаємних вимог» від 31.12.2017р.628358,29
30.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 11.01.2018р.10000,00
31.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 14.02.2018р.30000,00
32.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 20.04.2018р.100000,00
33.------------------------------Виписка АТ «Укрсиббанк» б/н від 30.07.2018р.50000,00
34.------------------------------Протокол №1 «Про залік взаємних вимог» від 29.12.2018р.534130,77
Відповідно до вказаних документів позивачем надано послуг на зальну суму - 7376831,26грн, відповідач здійснив часткову оплату та провів зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 5526110,94грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за надані послуги з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, останнім нараховано відповідачу 1100750грн. основної заборгованості, 36 596,17 грн. пені, та 16 285,07грн. 3% річних.
З вищевикладеного, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями частин 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
31.07.2017року між ТОВ "Комфорт-Вест" та філією "Івано-Франківське ДЕУ" укладено акт заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до якого встановили наступне: на підставі ст.601 Цивільного кодексу України ТОВ «Комфорт-Вест» та філія «Івано-Франківське ДЕУ» даним Актом проводять залік зустрічних однорідних вимог на суму 539482,93грн.
18.08.2017року між ТОВ "Комфорт-Вест" та філією "Івано-Франківське ДЕУ" укладено акт заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до якого встановили наступне: на підставі ст.601 Цивільного кодексу України ТОВ «Комфорт-Вест» та філія «Івано-Франківське ДЕУ» даним Актом проводять залік зустрічних однорідних вимог на суму 516138,95грн.
28.08.2017року між ТОВ "Комфорт-Вест" та філією "Івано-Франківське ДЕУ" укладено акт заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до якого встановили наступне: на підставі ст.601 Цивільного кодексу України ТОВ «Комфорт-Вест» та філія «Івано-Франківське ДЕУ» даним Актом проводять залік зустрічних однорідних вимог на суму 200 000,00грн.
31.12.2017року між ТОВ "Комфорт-Вест" та філією "Івано-Франківське ДЕУ" укладено Протокол № 1 заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до якого встановили наступне: ТОВ «Комфорт-Вест» та філія «Івано-Франківське ДЕУ» даним Актом проводять залік зустрічних однорідних вимог на суму 628358,29грн..
31.12.2017року між ТОВ "Комфорт-Вест" та філією "Івано-Франківське ДЕУ" укладено Протокол № 1 заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до якого встановили наступне: ТОВ «Комфорт-Вест» та філія «Івано-Франківське ДЕУ» даним Актом проводять залік зустрічних однорідних вимог на суму 628358,29грн..
29.12.2018року між ТОВ "Комфорт-Вест" та ДП Івано-Франківський облавтодор філією "Івано-Франківське ДЕУ" укладено Протокол №1 заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до якого встановили наступне: ТОВ «Комфорт-Вест» та філія «Івано-Франківське ДЕУ» даним Актом проводять залік зустрічних однорідних вимог на суму 534130,77грн.
Пунктом 4 вказаного Протоколу №1 від 29.12.2018року. вказано, що станом на 29.12.2018року заборгованість ТОВ "Комфорт Вест" перед ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" становить 1 726 780,95грн.
Дослідивши вищезазначені заяви про залік зустрічних однорідних вимог, суд зазначає наступне.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги - це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї із сторін, згідно з вимогами статті 601 ЦК України.
Однак якщо ця угода суперечить вимогам чинного законодавства та інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, то сторона має право звернутись за захистом своїх охоронюваних законом прав з позовом до суду про визнання її недійсною, з урахування частини першої, пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.
Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.
Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням.
Таким чином, зарахування можливе за наявності таких умов: зустрічність вимог, тобто сторони беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні є боржником в іншому зобов'язанні; однорідність вимог (гроші, однорідні речі), строк виконання яких настав. Разом з тим, ще одною важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, між сторонами відбувся залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 544130,77грн.
В той же час, позивачем надано послуг на зальну суму - 7376831,26грн, відповідач здійснив часткову оплату та провів зарахування однорідних зустрічних вимог на суму 5526110,94грн.
Оскільки зобов'язання з оплати товару та послуг невиконані в повному обсязі, суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 1 850 720,32грн..
Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості слід задовольнити в заявленому розмірі - 1100750,00грн.
За ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.1, 3 ст. 549 ЦК України).
У п. 7.5 . Договору № 24 від 12.07.2016 та п.4 ( розділ відповідальність сторін) Договору № 24 від 15.06.2017року сторони погодили, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення оплати .
Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати) (правові позиції ВС/КГС у постановах від 28.01.2020 910/17753/18, від 20.08.2020 р. у справі 902/959/19; від 10.09.2020 у справі 916/1777/19 ).
У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (правові позиції ВС/КГС у постановах від 20 серпня 2020 року у справі №902/959/19, від 09 березня 2021 року у справі №924/441/20).
При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 12 березня 2020 року у справі №907/65/18).
В частині стягнення пені в сумі 36596,17грн. слід відмовити, оскільки така заявлена та нарахована з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 16285,07грн. за період з 01.01.2021 по 30.06.2021року.
Судом перевірено розрахунок 3% річних за наслідками якого визнано його арифметично правильним, тому задовольняє вимогу про стягнення16285,07грн . 3% річних.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у частково, а саме до стягнення належить 1100750,00грн. основного боргу та 16285,00грн. 3% річних.
З огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 застосовується судами України, як частина національного законодавства, а практика Європейського суду з прав людини, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Статтею 6 Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції передбачено, що кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти сторони пропорційно до задоволення позовних вимог..
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" вул. Є. Коновальця, буд. 227 А, каб. 406, м. Івано-Франківськ, 76011 (код ЄДРПОУ 31790584) на користь Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вул. Є. Петрушевича, буд.1,м. Івано-Франківськ, 76004 (код ЄДРПОУ 31790584) - 1100750,00грн. основного боргу; 3% річних у сумі 16285,00грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 755,53грн.
В частині стягнення 36596,1грн. пені - відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення . Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Повне рішення складено 01.06.2022
Суддя Шкіндер П.А.