01 червня 2022 р. Справа № 902/22/22
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Переродова С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали справи
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю представників:
арбітражний керуючий Рябчун Р.М.
боржник: ОСОБА_1
представник боржника: Оверковський К.В., за ордером
заявника - ОСОБА_2 : Біленко Р.І.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 16.02.2022 року, зокрема, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Рябчуна Р.М.
17.02.2022 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1
12.04.2022 року до суду від ОСОБА_2 надійшла заява б/н від 12.04.2022 року про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 20 000,00 грн. у справі №902/22/22.
Ухвалою від 18.04.2022 року вказану заяву призначено до розгляду на 01.06.2022 року - 10:30 год.
26.04.2022 року до суду від арбітражного керуючого Рябчуна Р.М. надійшло повідомлення б/н від 25.04.2022 року про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_2 , згідно якого заявлені вимоги в розмірі 20 000,00 грн. визнаються в повному обсязі з віднесенням їх до другої черги вимог кредиторів.
Ухвалою від 17.05.2022 року задоволено клопотання/заяву арбітражного керуючого Рябчуна Р.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". Ухвалено забезпечити участь арбітражного керуючого Рябчуна Р.М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/22/22, яке відбудеться 01.06.2022 року - 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
Ухвалою від 24.05.2022 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 адвоката Біленка Р.І. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon". Ухвалено забезпечити участь представника ОСОБА_2 - адвоката Біленка Р.І. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/22/22, яке відбудеться 01.06.2022 року - 10:30 год., в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання системи відеоконференцзв'язку "EasyCon".
В судове засідання на визначену дату з'явились арбітражний керуючий, боржник, представники боржника та заявника.
В ході судового розгляду представник заявника надав пояснення щодо обставин, викладених у кредиторській заяві, підтримав її вимоги у повному обсязі та просив задоволити.
Боржник підтвердила обставини, які наведені у кредиторській заяві ОСОБА_2 та визнала заявлені вимоги.
Арбітражний керуючий підтримав позицію, викладену у поданому до суду повідомленні про результати розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 та зазначив про визнання заявлених вимог у повному обсязі з віднесенням їх до другої черги вимог кредиторів.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подану кредиторську заяву та надані докази, встановив наступне.
За змістом заяви, доданих до неї доказів та наявних матеріалів справи вбачається, що 15.06.2021 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., які остання зобов'язалась повернути до 31.12.2021 року.
На підтвердження отримання грошей ОСОБА_1 власноручно скріпила розписку своїм підписом.
Однак у строк до 31.12.2021 року ОСОБА_1 позику ОСОБА_2 не повернула.
Таким чином, заявлений розмір грошових вимог до боржника становить 20 000,00 грн.
Посилаючись на наведені вище обставини заявник просить визнати вказані вище грошові вимоги до боржника у даній справі.
Наведені у заяві обставини підтверджені відповідними письмовими доказами.
На момент розгляду справи, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ОСОБА_2 до суду не надано.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Так, як встановлено судом, 15.06.2021 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., які остання зобов'язалась повернути до 31.12.2021 року.
На підтвердження отримання грошей ОСОБА_1 власноручно скріпила розписку своїм підписом.
Однак у строк до 31.12.2021 року ОСОБА_1 позику ОСОБА_2 не повернула, в зв'язку з чим заборгувала перед кредитором 20 000,00 грн..
На момент розгляду справи, доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ОСОБА_2 до суду не надано.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, в тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
При цьому, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України вказує на те, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-63 цс 13 та Верховним Судом у постанові від 15.04.2019 року у справі № 308/4387/15-ц.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 2, ч. 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи наведені вище обставини та положення закону, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_2 у повному обсязі та визнання відповідних кредиторських вимог до боржника в розмірі 20 000,00 грн. по справі № 902/22/22, з віднесенням їх до другої черги задоволення.
Стосовно сплати судового збору за подання заяви про визнання кредитором, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно ст. 2 ЗУ "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір в сумі, що становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць у розмірі 2 481,00 грн.
Так, за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 4 962,00 грн.
Водночас, кредитор - ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, оскільки є постраждалим від Чорнобильської катастрофи (1 категорія), на підтвердження чого до матеріалів заяви додано копію посвідчення серія НОМЕР_2 від 04.07.2019 року.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Як зазначено вище, кредитор - ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору в силу положень п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір".
При цьому, доказів, що боржник - ОСОБА_1 також звільнена від сплати судового збору в матеріалах справи відсутні.
Відтак, за наведених вище обставин та положень закону, в зв'язку з визнанням кредиторських вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , судовий збір за подання до господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника в розмірі 4 962,00 грн. підлягає стягненню з боржника - ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 122, 133 КУ з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 234, 235, 236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ОСОБА_2 б/н від 12.04.2022 року (вх. № 01-36/213/22) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/22/22, повністю.
2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) по справі № 902/22/22 у розмірі 20 000,00 грн. (2 черга задоволення).
3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 4 962,00 грн. судового збору.
4. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.
5. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Рябчуну Р.М. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника по справі №902/22/22.
6. Копію ухвали надіслати на відомі суду електронні адреси: Поляруш О.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику боржника - адвокату Оверковському К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; арбітражному керуючому Рябчуну Р.М. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; заявнику - ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; представнику ОСОБА_2 - адвокату Біленку Р.І. - 2793005037@mail.gov.ua.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.