79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" травня 2022 р. Справа №909/1002/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.,
Суддів: Кравчук Н.М.,
Кордюк Г.Т.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вих..№ 0900-0903-8/50344 від 30.12.2021 (вх. № 01-05/65/22 від 05.01.2022)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2021 (повний текст рішення виготовлено 13.12.2021, суддя Максимів Т.В.)
у справі №909/1002/21
за позовом: Івано-Франківського обласного центру зайнятості, м. Івано-Франківськ
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області, м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості в сумі 54 572 грн 41 коп.
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст позовних вимог.
Івано-Франківський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (від 15.10.2021 вх.№17552/21) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості в сумі 54572 грн 41 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які полягали у незаконній відмові призначити фізичній особі ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, позивач за період з 20.05.2020 року до 09.02.2021 року виплатив останній 54572 грн 41 коп. допомоги по безробіттю, яка належить до стягнення з відповідача на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2021 позов задоволено, стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості, кошти в сумі - 54 572 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн 41 коп., а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 к. - судового збору.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що протиправність поведінки відповідача, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, встановлена судовими рішеннями у справі №300/1169/20, що набрали законної сили, та в силу ч.4 ст. 75 ГПК України не підлягає повторному доведенню. Така протиправна поведінка відповідача призвела до того, що ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, гарантованого їй чинним законодавством, а центр зайнятості безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю за період з 25.05.2020 до 09.02.2021 в сумі 54572 грн 41 коп. за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що є додатковими витратами позивача (збитками), оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати відповідачем пенсії ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції зазначає, що вказані обставини свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними діями відповідача і понесеними позивачем додатковими витратами та правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 54572 грн 41 коп., які виплачені фізичній особі ОСОБА_1 як допомога по безробіттю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило таке в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що ухвалено судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області від 12.03.2020 №461 було відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області, ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Апелянт звертає увагу на те, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року у справі №300/1169/20 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 04.03.2020 року.
Також з 20.05.2020 року позивач розпочав виплату ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Під час отримання виплати по безробіттю ОСОБА_1 було відомо про вказане рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Отже, неповідомлення особою обставини, яка унеможливлює отримання статусу безробітного, свідчить про невиконання нею обов'язків та відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення виплаченого забезпечення.
Крім того, апелянт покликається на те, що позивач не довів всіх елементів, необхідних для застосування деліктної відповідальності, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення з Пенсійного фонду 54 572 грн 41 коп.
Апелянт зауважує, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що позивач не був позбавлений можливості перевірити обґрунтованість прийнятого рішення про виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , проте необхідних заходів не вжив.
З огляду на вищенаведене, апелянт просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2021 року у справі №909/1002/21, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, вимоги, викладені у ній, не відповідають чинному законодавству, а тому вона не підлягає задоволенню.
Зокрема, зазначає, що вчинення відповідачем неправомірних дій, спричинених протиправним рішенням про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, що встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року у справі №300/1169/20, надало їй можливість зареєструватись в центрі зайнятості, набути статус безробітного та отримувати допомогу по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, чим завдано шкоди останньому. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2021 року у справі №909/1002/21, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області без задоволення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вих..№ 0900-0903-8/50344 від 30.12.2021 (вх. № 01-05/65/22 від 05.01.2022) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2021 у справі №909/1002/21 та ухвалено здійснювати розгляд справи №909/1002/21 в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін справи.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
20.05.2020 фізична особа ОСОБА_1 звернулась в Калуську міськрайонну філію Івано-Франківського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.
Як вбачається із матеріалів справи, громадянка ОСОБА_1 отримала статус безробітного та перебувала у Калуській міжрайонній філії Івано - Франківського обласного центру зайнятості як безробітна з 20.05.2020 до 09.02.2021 та отримувала допомогу по безробіттю.
Підставою для надання статусу безробітної стало те, що громадянка ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах. Однак 12.03.2020 відповідач прийняв рішення №461 про відмову у призначенні їй пенсії.
Не погодившись із таким рішенням ГУПФУ в Івано-Франківській області, гр. ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до ГУПФУ в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій.
Відповідно до рішення від 03.07.2020 у справі №300/1169/20 Івано-Франківський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 12.03.2020 №461 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язав призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Восьмий апеляційний адміністративний суд, відповідно до постанови від 25.11.2020 у справі №300/1169/20, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 залишив без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як свідчить довідка Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 04.03.2021 №544, гр. ОСОБА_1 отримує пенсію за віком.
Згідно з розрахунком Івано-Франківського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 з 20.05.2020 до 09.02.2021 нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 54572 грн 41 коп.
04.06.2021 позивач видав наказ №214 "Про повернення коштів" та направив ГУПФУ в Івано-Франківській області повідомлення за № 582-27.4/24-21 від 07.06.2021 та № 933-27.4/24-21 від 02.09.2021, в якому запропонував добровільно перерахувати на рахунок Івано-Франківського обласного центру зайнятості кошти в сумі 54572 грн 41 коп., які виплачені гр. ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 25.05.2020 до 09.02.2021. Однак кошти відповідач не сплатив, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом позову є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області коштів у сумі 54572 грн 41 коп., виплачених фізичній особі ОСОБА_1 як допомоги по безробіттю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.
Пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
У відповідності до пункту 13 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку.
Статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Згідно з частиною 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції станом на 19.05.2020 року) статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Положеннями пунктів 2, 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" унормовано, що суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик; страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В частині 1 статті 1173 Цивільного кодексу України унормовано, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.
Терміном шкода позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки (шкоду).
В ході розгляду справи суд встановив, що внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у незаконній відмові ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, Івано-Франківський обласний центр зайнятості здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Неправомірність вищевказаних дій відповідача (відмова ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2) встановлена в процесі розгляду адміністративної справи №300/1169/20, за результатами розгляду якої Івано-Франківський окружний адміністративний суду прийняв рішення від 03.07.2020 року, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 461 від 12.03.2020 року про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 04.03.2020 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В силу приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, як вірно встановив суд першої інстанції, на момент звернення ОСОБА_1 до Калуської міськрайонної філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю, в центру зайнятості не було підстав для відмови ОСОБА_1 у наданні такого статусу, оскільки станом на 20.05.2020 року ОСОБА_1 пенсії не отримувала.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що внаслідок протиправної відмови органу Пенсійного фонду України у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», завдано матеріальної шкоди (збитків) Івано-Франківському обласному центру зайнятості у розмірі отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю. Між завданою шкодою і неправомірними діями відповідача є причинний зв'язок. Матеріали судової справи не містять доказів щодо відсутності вини відповідача у заподіянні шкоди позивачу.
Вищенаведеним підтверджується наявність усіх передбачених чинним законодавством складових елементів правопорушення, яке є підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано та підставно задоволив позовні вимоги та стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь Івано-Франківського обласного центру зайнятості 54 572,41 грн. шкоди, завданої неправомірними діями, внаслідок виплати допомоги з безробіття.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апелянта про наявність у діях ОСОБА_1 вини в заподіянні шкоди позивачу з підстав неповідомлення центру зайнятості про наявність адміністративного процесу до органу Пенсійного фонду України, оскільки саме внаслідок протиправної відмови відповідача у призначенні пенсії, зазначена громадянка була вимушена звернутися до позивача за одержанням допомоги по безробіттю, а згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" наявність спору особи з органом Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії не є підставою для відмови у призначенні допомоги по безробіттю.
Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2021 року у справі №909/1002/21.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.
З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вих..№ 0900-0903-8/50344 від 30.12.2021 (вх. № 01-05/65/22 від 05.01.2022) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2021 у справі №909/1002/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Плотніцький Б.Д.
Судді Кордюк Г.Т.
Кравчук Н.М.