Ухвала
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 201/6965/21
провадження № 61-4573ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування шкоди,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної особі незаконною бездіяльністю органу прокуратури.
Позов обґрунтовано тим, що прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю прокуратури Дніпропетровської області Шестопаловим Р. М. здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12017040000000106 від 03 лютого 2017 року за ознаками частини другої статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП у Дніпропетровській області Кукуша А. В. 09 червня 2017 року кримінальне провадження № 12017040000000106 від 03 лютого 2017 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, у зв'язку із тим, що не можливо встановити завданих збитків ОСОБА_1 , не провівши комплекс слідчих дій з ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2017 року за скаргою ОСОБА_1 скасовано постанову старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області Кукуша А. В. про закриття кримінального провадження № 12017040000000106.
В подальшому на адресу прокурора у даному кримінальному провадженні у порядку статті 220 КПК України скеровано клопотання про проведення необхідних слідчих дій у кримінальному провадженні. Однак, 28 березня 2018 року на адресу позивача надійшов лист за підписом заступника прокурора області, у якому було вказано, що ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська не містить будь-яких даних щодо відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, продовження у ньому строків досудового розслідування, виконання конкретних слідчих дій, порядку і способу внесення відповідних відомостей до ЄРДР. З чого слідує, що процесуальний керівник відмовився виконувати ухвалу суду.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2019 року у справі № 202/7242/18 відмовлено позивачеві у задоволенні скарги. У мотивувальній частині ухвали вказано, що формування та ведення органом досудового розслідування та прокуратурою ЄРДР не впливає на права скаржника, оскільки продовження досудового розслідування у кримінальному провадженні випливає із самого факту скасування постанови про закриття кримінального провадження.
Позивач повторно звернувся до процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12017040000000106 в порядку передбаченому статтею 220 КПК України із клопотанням про проведення процесуальних дій. Однак 04 вересня 2019 року отримав лист заступника прокурора області з аналогічною відповіддю, що вказує на ігнорування прокурором строків і встановленого КПК України порядку розгляду клопотання.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора зобов'язано уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області розглянути в порядку статті 220 КПК України клопотання потерпілого ОСОБА_1 про проведення слідчих дій, отримане 01 серпня 2019 року. Але клопотання не розглянуте, процесуальні дії не проведені. У зв'язку з чим він звернувся до прокуратури Дніпропетровської області із заявою щодо недотримання прокурором розумних строків під час досудового розслідування. 06 квітня 2020 року на електронну адресу отримав відповідь прокуратури Дніпропетровської області, зі змісту якої неможливо встановити результати розгляду звернення, а прокуратура категорично відмовилась виконувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року, вказавши у відповіді, що процесуальне керівництво у номінальному провадженні № 12017040000000106 від 03 лютого 2017 року не здійснюється, оскільки воно об'єднано з іншим кримінальним провадженням.
Вважав, що з огляду на положення частину другу статті 37 КК України, Положення про порядок ведення ЄРДР, у ЄРДР до цього часу має бути відображено, що процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 12017040000000106 здійснюється прокурором Шестопаловим Р. М. Тому відповідь прокурора не відповідає дійсності, а прокурор Шестопалов Р. М. умисно створює перешкоди у проведенні досудового розслідування.
Звернув увагу на те, що в ухвалі Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року слідчим суддею не взяті до уваги доводи прокурора в судовому засіданні про неможливість проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000106, оскільки процесуальне рішення за заявою ОСОБА_1 не прийнято і його права мають бути поновлені.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2020 року позивачеві відмовлено у задоволенні скарги на рішення прокурор про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що таке рішення не приймалося. Слідчим суддею в ухвалі зазначено, що відомості за заявою ОСОБА_1 внесені до ЄРДР у порядку статті 214 КПК України. Наявність чи відсутність у вказаному Реєстрі будь-яких інших відомостей ніяким чином не впливає на права заявника, так як обов'язок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні прямо передбачений законом.
У подальшому, 17 вересня 2020 року на адресу Дніпропетровської обласної прокуратури скеровано клопотання про надання постанови про відмову проведенні слідчих дій за клопотанням ОСОБА_1 , яке отримане прокуратурою Дніпропетровської області 01 серпня 2019 року, 16 жовтня 2020 року на електронну адресу позивач отримав відповідь Дніпропетровської обласної прокуратури, зі змісту якої неможливо встановити результати розгляду звернення, прокуратура відмовилась виконувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року.
19 вересня 2020 року представник позивача - адвокат Пізняк В. І. звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури з адвокатським запитом стосовно стану досудового розслідування у кримінальному провадженні. 26 жовтня 2020 року на електронну адресу отримав відповідь прокуратури Дніпропетровської області, зі змісту якої неможливо встановити результати розгляду запиту, прокуратура категорично відмовилась виконувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року та проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000106 від 03 лютого 2017 року.
27 листопада 2020 року представник позивача - адвокат Пізняк В. І. звернувся до Дніпропетровської обласної прокуратури із заявою, у якій просив в порядку статті 110 КПК України прийняти постанову, якою визнати протиправною бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні № 12017040000000106 та у порядку статті 308 КПК України надати прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій; ініціювати питання про притягнення прокурора Шестопалова Р. М. до відповідальності у зв'язку з недотриманням розумних строків досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000106 від 03 лютого 2017 року.
07 грудня 2020 року на електронну адресу отримав відповідь Дніпропетровської обласної прокуратури, зі змісту якої неможливо встановити результати розгляду запиту, прокуратура категорично відмовилась виконувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року та проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017040000000106 від 03 лютого 2017 року.
Представник позивача звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою на бездіяльність керівника Дніпропетровської обласної прокуратури. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2021 року у справі № 201/12556/20 зобов'язано керівника Дніпропетровської обласної прокуратури розглянути відповідно до положень статті 308 КПК України клопотання адвоката Пізняка В. І., який діє в інтересах ОСОБА_1 про недотримання розумних строків прокурором під час досудового розслідування від 27 листопада 2020 року.
Але станом на 09 лютого 2021 року відповідь на клопотання не надходила, тому на адресу Дніпропетровської обласної прокуратури 09 лютого 2021 року скеровано заяву з метою встановлення причин невиконання ухвал суду. 02 березня 2021 року на електронну пошту представника позивача надійшов лист, згідно зі змістом якого виконувати ухвалу суду Дніпропетровська обласна прокуратура відмовилась.
Таким чином Дніпропетровською обласною прокуратурою не виконано дві ухвали суду, а саме, ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 жовтня 2019 року і ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 січня 2021 року.
Позивач вважає, що прокуратура зволікає із проведенням досудового розслідування, порушує розумні строки, не розглядає клопотання, не виконує ухвали слідчих суддів, допускає тяганину під час досудового розслідування, що є підставою для відшкодування моральної та матеріальної шкоди у порядку статей 1176, 1174 ЦК України, у зв'язку із неефективним досудовим розслідуванням.
Вважав, що надмірна тривалість досудового розслідування (понад чотири роки і три місяці) є очевидною, адже особи, які вчинили аналогічні кримінальні правопорушення відомі і більшість з них з 2017 перебувають під вартою. Майнова та моральна шкода спричинена тим, що у зв'язку з відмовою у розслідуванні кримінального провадження винні особи, які під впливом погроз та шахрайських дій змушували відповідача укладати кредитні договори, за якими техніку та кошти позивач не отримував (у деяких випадках про договори позивачу взагалі не було відомо), до відповідальності не притягнуті. Внаслідок чого до ОСОБА_1 подано ряд позовів на загальну суму 40 962,28 грн, які розглядаються судом загальної юрисдикції. Стосовно позивача відкрите виконавче провадження про стягнення коштів на підставі виконавчого напису, у межах якого із заробітної плати позивача вже відраховано 4 910,54 грн. Позивачеві завдано моральних страждань незаконним стягненням коштів, порушенням його права власності, приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації.
На підставі викладеного, просив стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн, майнову шкоду у розмірі 4 910,54 грн, компенсувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено у розмірі з 01 січня 2022 року (на час подання касаційної скарги) - 2 481,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 404 910,54 грн (400 000,00 грн + 4 910,54 грн) та не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 250 = 620 250,00 грн), а тому рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року відповідно до вимог ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню,касаційна скарга не містить.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.
Верховний Суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), який вказував, що умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про відшкодування шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак