Іменем України
01 червня 2022 року
Київ
справа №620/3519/18
адміністративне провадження № К/9901/6966/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (суддя Тихоненко О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року (колегія суддів: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі № 620/3519/18 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування позивачу пенсії по втраті годувальника в розмірі, меншому від 50% пенсії, яку отримував чоловік позивача - ОСОБА_2 до його смерті; зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_2 до його смерті та зобов'язання відповідача доплатити позивачу з 19.05.2014 невиплачену суму пенсії по втраті годувальника.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника в розмірі, меншому від 50% пенсії, яку отримував чоловік позивача - ОСОБА_2 до його смерті.
Зобов'язано Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від фактичного розміру пенсії, яку отримував ОСОБА_2 до його смерті, який складав 6645,23 грн.
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років згідно ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не пенсію за віком згідно норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 37 якого закріплено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника. Померлому годувальнику ОСОБА_2 не була призначена пенсія за віком за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує, що для призначення пенсії за втратою годувальника обчилюється саме пенсія за віком померлого годувальника згідно Закону № 1058.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04.04.2019 відкрито касаційне провадження.
У зв'язку з відсутністю клопотань про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 04.03.2013. ОСОБА_2 отримував пенсію, призначену згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вислугу років. Позивач з 19.05.2014 перебуває на обліку в Чернігівському ОУПФУ та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 1893,27 грн.
В червні 2016 року позивач звернулась до Чернігівського ОУПФУ щодо перегляду пенсійної справи останньої та здійснення перерахунку пенсії, у зв'язку з втратою годувальника - 50% відповідно до суми пенсії, яку отримував чоловік позивача ОСОБА_2 .
Відповідач листом від 28.07.2016 № 503/02/У-7 повідомив позивача, що загальний розмір пенсії за віком померлого годувальника, з якого обчислюється пенсія по втраті годувальника складає 1626,69 грн. За документами пенсійної справи загальний розмір пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника на 01.07.2016 становить 1130,00 грн., яка призначена та виплачується позивачу згідно чинного законодавства. Розмір пенсії за втратою годувальника на підставі Закону №1058-IV обраховується саме виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника.
В подальшому, 03.07.2018 позивач звернулась до Чернігівського ОУПФУ із заявою щодо надання довідки про розмір пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Листом від 06.07.2018 № 735/02/У-7 Чернігівське ОУПФУ повідомило позивача, що зміст отриманого запиту не уповноважує ОСОБА_1 на отримання даного виду інформації, а тому Чернігівське ОУПФУ для надання відповідної інформації не вбачає правових підстав.
Згідно довідки Чернігівського ОУПФУ від 14.11.2018 № 1478 пенсія за вислугу років ОСОБА_2 (працівникам льотних екіпажів) складає: за вересень 2012 року - 6641,73 грн.; за жовтень 2012 року - 6642,57 грн.; за листопад 2012 року - 6642,57 грн.; за грудень 2012 року - 6644,53 грн.; за січень 2013 року - 6645,23 грн. та за лютий 2013 року - 6645,23 грн., а всього на загальну суму 39861,86 грн.
Вважаючи, що розмір пенсії обчислений не вірно, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив з того, що пенсія за втратою годувальника повинна становити саме 50% отримуваної померлим годувальником пенсії станом на місяць смерті.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина перша, пункт 1 частини другої, абзац другий пункту 2 частини третьої цієї статті).
Питання, пов'язані з обчисленням розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, унормовані статтею 37 Закону №1058-IV, якою передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону №1058-IV є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 676/6529/15-а, від 21.02.2020 у справі №523/13150/16-а.
Отже, відповідач здійснив розрахунок пенсії за віком померлого годувальника ОСОБА_2 , та вказав, що 50 відсотків такої пенсії становить 1626,69 грн.
Водночас, позивач вважає, що відповідач, при вирішенні питання про призначення спірної пенсії, повинен був враховувати розмір призначеної померлому годувальнику пенсії за вислугу років - 6645,23 грн.
Однак, такі доводи позивача засновані на неправильному розумінні статті 37 Закону №1058-IV, якою, як вже зазначалось вище, передбачено обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, виходячи саме з розміру пенсії за віком.
В свою чергу, стаття 9 Закону №1058-IV встановлює вичерпний перелік видів пенсійних виплат, які можуть бути призначені відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, а саме: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи викладене, оскільки позивач звернулась за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника саме на підставі Закону №1058-IV, розмір такої пенсії обчислюється виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника. Іншого цим Законом не передбачено.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що пенсія позивачу обраховується правильно на підставі Закону №1058-IV, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до частин першої статті 351 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук