01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 200/3807/20-а
адміністративне провадження № К/9901/26253/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді -доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року (колегія суддів: Гайдар А.В., Арабей Т.Г., Казначеєв Е.Г.) у справі №200/3807/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (далі - позивач, ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Донецькій області від 14.02.2020 №Ю-1599-25 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 5 307 348,39 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» (84112, Донецька область м. Слов'янськ, вул. Світлодарська, 91, ЄДРПОУ 31054873) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату (боргу) недоїмки з єдиного внеску від 14.02.2020 №Ю-1599-25 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату (боргу) недоїмки з єдиного внеску від 14.02.2020 №Ю-1599-25 у сумі 5 307 348,39 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, ЄДРПОУ 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська індустріальна спілка "Сода" (84112, Донецька область м. Слов'янськ, вул. Світлодарська, 91, ЄДРПОУ 31054873) судовий збір у розмір
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога була складена відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача, як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який звільняє платника єдиного внеску від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску, що передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Посилання відповідача на Закон України від 14.01.2020 №440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», якими пункт 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 виключено з 13.02.2020, суд визнав неприйнятними, оскільки спірні правовідносини мали місце до внесення відповідних змін.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №200/3807/20-а задоволено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі №200/3807/20-а скасовано.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.02.2020 № Ю-1599-25 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов'язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов'язків, встановлених статтею 6 цього Закону. Щодо врахування минулих періодів під час формування спірної вимоги (під час яких діяв пункт 9-4 Закону № 2464-VI) колегія суддів зазначила, що вказана норма тимчасово визначала право позивача не виконувати обов'язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняла від указаного обов'язку повністю. Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 9-4 Закону № 2464-VІ під час своєї чинності не скасовував обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надавав можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» є юридичної особою, код ЄДРПОУ 31054873, місцезнаходження: 84112, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Світлодарська, будинок 91; перебуває на обліку ГУ ДПС у Донецькій області, Слов'янсько-Лиманське управління, Слов'янська ДПІ; реєстраційний номер платника єдиного внеску: 05-48-04-2418/05483 (згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
14 лютого 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1599-25 у загальному розмірі 5 307 348, 89 грн станом на 31.01.2020.
Не погоджуючись із указаною вимогою, позивач у межах процедури адміністративного оскарження звернувся до ДПС України зі скаргою, яка рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 25.03.2020. № 10901/6/99-00-08-00-01-06 залишена без задоволення, а оскаржувана вимога - без змін.
Позивач звертався до податкового органу із заявою про звільнення від виконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 від 28.10.2014 № 1/441.
У матеріалах справи наявні Сертифікати (висновки) ТПП України про настання обставин непереборної сили від 01.09.2014 № 2723/05-4 та від 01.09.2014 № 2723/05-4.
Відповідно до даних ІКП позивача недоїмка з єдиного внеску станом на 31.01.2020 складала 5 307 348,39 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2018 року у справі №805/2492/15-а, від 15 травня 2019 року у справі №805/1949/17-а, від 26 квітня 2019 року у справі №805/1023/16-а у подібних правовідносинах.
Скаржник указує на те, що відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску звільнявся від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції.
Відповідачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 27.11.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464 (далі - Закон № 2464-VI).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону № 2464-VI та ПК України внесені зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено: сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п'ята); єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома); платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).
Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Законом №440-ІХ, який набув чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI виключено.
Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).
Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах 23 грудня 2018 року у справі №805/2492/15-а, від 15 травня 2019 року у справі №805/1949/17-а, від 26 квітня 2019 року у справі №805/1023/16-а у подібних правовідносинах.
У вказаних судових рішення Верховний Суд указав, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу спірної вимоги, оскільки позивач у вказаний періоді за законом був звільнений від обов'язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов'язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.
Суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-рзатверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».
Місто Слов'янськ, на території якого розташований податковий орган на обліку якого перебуває позивач, як платник єдиного внеску, входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р.
З огляду на вищевикладене, законодавець передбачив пільгові умови щодо застосування до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція (АТО/ООС).
Виходячи зі змісту пункту 94 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, застосування відповідної пільги пов'язується з моментом закінчення антитерористичної операції, оскільки диспозиція відповідної норми передбачає, що підставою для її застосування є факт подачі заяви таких платників до контролюючого органу, але не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Водночас недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку у відповідних контролюючих органах визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.
Виходячи з комплексного аналізу норм пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, можна зробити висновок, що, хоча звернення із відповідною заявою передбачено як підстава для звільнення від виконання обов'язку щодо сплати єдиного внеску, останнє є додатковою умовою для реалізації права на списання недоїмки і в подальшому не нарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску. На користь цього свідчить те, що диспозиція норм зазначеного пункту адресована, в першу чергу, саме суб'єктам владних повноважень щодо не незастосування до визначених в цьому пункті осіб заходів відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідний висновок підтверджується і постановою Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18).
Таким чином, враховуючи ретроспективну дію норм пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, що запроваджує відповідну пільгу починаючи з моменту набрання законної сили Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 до набрання законної сили Законом №440-IX, механізм реалізації відповідного інституту поширювався на період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року, а фактична реалізація вказаної норми в процесі правозастосування не пов'язана виключно з моментом подачі відповідним платником податків заяви про її застосування в силу нормативного закріплення алгоритму дій контролюючих органів в процесі дії відповідної норми.
Отже, починаючи з 13 лютого 2020 року скасовано встановлений Законом №2464-VI механізм пільгового оподаткування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
Подальше врегулювання законодавцем особливостей адміністрування єдиного соціального внеску для відповідних платників податків не передбачені, що є наслідком поширення дії норм Закону №2464-VI в загальному порядку, в тому числі заходів впливу та стягнення передбачених статтею 25 цього Закону.
Судами установлено, що ТОВ «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» перебуває на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області, як і впродовж періоду часу, за який визначено до сплати борг (недоїмку) з єдиного внеску згідно з вимогою від 14.02.2020 №Ю-1599-25.
Таким чином, зазначеною вимогою позивачу визначено обов'язок сплатити єдиний внесок за період, впродовж якого він в силу пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI від виконання обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, був звільнений.
Отже, суд першої інстанції правильно застосував наведені норми, визнавши протиправною і скасувавши спірну вимогу.
Обов'язок щодо сплати обов'язкового платежу, у тому числі, і єдиного внеску, визначається законом, чинним станом на визначений законом юридичний факт, який породжує цей обов'язок, а не рішенням суб'єкта владних повноважень про сплату суми цього обов'язкового платежу. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, як це визначено статтею 58 Конституції України.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 жовтня 2021 у справі 360/1594/20, від 17 листопада 2021 року у справі №200/2618/20-а.
Більш того, Суд звертає увагу на те, що наведений вище підхід до вирішення аналогічних спорів узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 03 квітня 2020 року у справі №812/838/17 та від 02 квітня 2020 року у справі №360/1546/19, безпідставно наведеною апеляційним судом при прийнятті у цій справі рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що висновки суду першої інстанції є помилковими і що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до встановлених обставин у справі, з дотриманням вимог процесуальних норм та правильного застосування норм матеріального права.
Згідно зі статтею 352 КАС суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
З огляду на наведене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська індустріальна спілка «Сода» задовольнити.
Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року скасувати, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко