01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 500/6446/21
адміністративне провадження № К/990/12326/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №500/6446/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в формі листа-відповіді № 3711-3537/К-190021 від 08.07.2021, яким позивачу відмовлено в розрахунку, нарахуванні та виплаті, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати щомісячного довічного грошового утримання, яке було нараховане на виконання рішень Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 (справа № 500/2435/18) в сумі 34 635,60 грн та від 18.04.2019 (справа № 500/525/19) в сумі 69 492,36 грн, з моменту виникнення права на таке отримання по день фактичної виплати донарахованої частини щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області розрахувати, нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання, яке було нараховано на виконання рішень: Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12. 2018 (справа № 500//2435/18 з 28.03.2019 (момент виникнення права на таке отримання) по квітень 2021 року (момент фактичної виплати донарахованої частини щомісячного довічного грошового утримання) з суми 34 635,60 грн; від 18.04.2019 (справа № 500/525/19) з 02.10.2019 (момент виникнення права на таке отримання) по квітень 2021 року (момент фактичної виплати донарахованої частини щомісячного довічного грошового утримання) з суми 69 492,36 грн.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022, позов задоволено.
На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини 1 статті 328 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Як зазначено вище, процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, позаяк такі мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими, а у касаційній скарзі не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що ця справа має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Крім того, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020 у справі №757/63985/16 позаяк цією постановою визначено предметну юрисдикцію спору, а не вирішено спір по суті.
Верховний Суд зауважує, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі №500/6446/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена
СуддіВ.М. Шарапа
А.А. Єзеров
С.М. Чиркін