31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 380/929/21
адміністративне провадження № К/9901/36626/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2021р. (суддя - Грень Н.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021р. ( судді - Довга О.І., Глушко І.В., Запотічний І.І.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення №161 від 19.12.2016 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 ".
визнати протиправним та скасувати рішення №700 від 23.1 1.2020 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області "Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 для ОЖБ, за адресою: АДРЕСА_1 .
визнати протиправною бездіяльність Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області в частині порушень законодавства про звернення громадян, які передбачені ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 10.07.2017 року №35, від 05.10.2020 №176, від 16.11.2020 №95, від 20.11.2020 №96.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 наявний спір щодо межі земельної ділянки у АДРЕСА_1 .
19.12.2016 року VI сесією VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області прийнято рішення №161 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 ».
23.11.2020 року VI сесією VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області прийнято рішення №700 «Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 для ОЖБ, за адресою: АДРЕСА_1 ».
Вважаючи, що сесія Підгородненської сільської ради грубо порушила її права та без будь-яких підстав незаконно позбавила частки землі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №161 від 19.12.2016 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 " та рішення №700 від 23.1 1.2020 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області "Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 для ОЖБ, за адресою: АДРЕСА_1 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства.
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій суди виходили з того, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, оскільки виникли між учасниками справи не стільки щодо правомірності оскаржуваного рішення, а щодо встановлення межі між земельними ділянками, тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що спір у цій справі має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безпосереднім спором про право, адже право власності на земельну ділянку за таким рішенням не виникає.
Ключовим у цій справі є правомірність здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінський функцій, а тому ця справа повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:
"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.".
Крім того, приймаючи постанову від 04.09.2018р. у справі №823/2042/16, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Крім того, закриваючи провадження у справі №813/1009/17 (постанова від 17.02.2021) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
«Надалі……акт органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки був реалізований, фактично вичерпав свою дію та став підставою для надання земельної ділянки в користування (третій особі ред.) в установленому законом порядку.
Після такого рішення відповідача предметом перевірки стали не законність дій суб'єкта владних повноважень у питаннях надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а фактично правильність формування волі однієї із сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї.».
Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропоновані підходи під час вирішення цієї справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір щодо межі земельної ділянки у АДРЕСА_1 .
Спірні у цій справі правовідносини виникли внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, якими надано ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, затверджено акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки та акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 для ОЖБ, а тому у позивача виникла необхідність захисту її цивільних прав, у зв'язку із чим вона звернулася до суду.
При цьому, скасування оскаржуваних у цій справі рішень, заявником яких позивач не був, буде мати вплив на права третьої особи.
Такий зміст позовних вимог та характер правовідносини, щодо яких виник спір, вказує на те, що звернення до суду з цим позовом спрямоване, насамперед, на захист права позивача щодо встановлення межі земельної ділянки.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не пов'язаний із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, водночас стосується цивільних прав та інтересів позивача.
Та обставина, що відповідачем у справі визначено орган місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Такі фактичні обставини, доводи та заперечення учасників справи вказують на те, що у цій справі безпосередньо між позивачем та відповідачем правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивач пов?язує з порушенням його саме майнових прав і не пов'язує таке звернення із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, суд, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Інші доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують і є безпідставними, а процесуальні порушення, в тому числі щодо дотримання процесуальних строків, на які посилається позивач, не призвели до неправильного вирішення справи і в силу приписів ч. 2 ст. 351 КАС України також не можуть бути підставою для скасування судових рішень.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій порушень норм процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2021 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук