Справа № 677/196/22
Провадження № 2/677/342/22
(ЗАОЧНЕ)
02 червня 2022 року м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Гладій Л.М.,
з участю секретаря Владюк Н.В.,
розглянувши у спрощеному провадженні в м. Красилові цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до банку за отриманням банківських послуг, про що підписав заяву б/н від 27 квітня 2011 року. Відповідно до цієї заяви він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладаючи договір сторони керувались нормами закону про укладання договорів приєднання (ст. 634 ЦК України).
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, які згідно заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Банком на підставі Договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом, відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 10000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні дав свою згоду, що кредитний ліміт може бути змінений за рішенням та ініціативою банку.
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01 березня 2019 року відповідно до п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі,починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».
Відповідач своїх зобов'язань не виконав, внаслідок чого, станом на 20 грудня 2021 року утворилась заборгованість в сумі 18204,24 грн., з яких: 13391,24 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 4813 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, які позивач просить стягнути на його користь з відповідача.
Відзив на позов відповідач до суду не подав.
Позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, а також клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому вказав, що необхідні докази є в матеріалах справи, і позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не подав та про причини неявки суд не повідомив.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
27 квітня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Факт звернення відповідача до банку підтверджується наданою позивачем копією анкети-заяви ОСОБА_1 .
Анкета-заява не містить жодної інформації про те за отриманням яких саме послуг звернувся до банку відповідач. У цьому документі зазначено, що відповідач згоден із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Разом із позовною заявою, крім згаданих копій анкети-заяви, позивач подав до суду такі документи: розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 27 квітня 2011 року, які містять лише підпис банку; виписку за договором б/н станом на 20 грудня 2021 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 ; довідку про видачу кредитних карток, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису відповідача про ознайомлення саме з цими редакціями зазначених документів; копію відомостей з ЄДРПОУ, копію банківської ліцензії, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг із статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».
Повна версія Умов, Правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.
Для визначення конкретних умов договору позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини кредитного договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold» не містить жодного підпису. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку засвідчений лише підписом позивача, підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами відсутній.
Наданий банком Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить лише перелік різних видів кредитних карт «Універсальна» та їх характеристику і не вказує на вид кредитної карти, отриманої відповідачем, та строк її дії.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 ).
Позивач зазначав, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 уклав з позивачем кредитний договір.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла на момент підписання анкети-заяви) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний детально поінформувати споживача у письмовій формі про усі умови кредитування.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц).
У анкеті-заяві від 27 квітня 2011 року розмір наданого кредитного ліміту не вказано, відсутні умови договору про обов'язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Водночас, надані позивачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 підтверджують користування відповідачем кредитними коштами. Надані позивачем довідки про надання ОСОБА_1 кредитних карток та довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім'я ОСОБА_1 , підтверджують надання кредитного ліміту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно наданої позивачем виписки по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 слідує, що в тіло кредиту зараховано суму фактично використаних коштів клієнта, в тому числі автоматичні (регулярні) платежі та погашені за рахунок кредита нараховані відсотки (договірне списання) за рахунок кредитного ліміту та проценти, нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до наданих позивачем доказів, договірне списання на сплату автоматичних (регулярних) платежів та погашення за рахунок кредиту нарахованих відсотків за рахунок кредитного ліміту не є умовою кредитного договору, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 .
Згідно виписки по особовому рахунку позичальника ОСОБА_1 , сума фактично отриманих відповідачем коштів в загальній сумі склала 12267,76 грн. Однак, позичальником було повернуто банку кошти в сумі 17615,38 грн. Отже, станом на дату звернення до суду, в ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед банком за кредитом з фактично отриманих та неповернутих коштів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач не надав жодних доказів того, що саме наявні в матеріалах справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил мала на увазі відповідач, ознайомилася і погодилася саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанк. Тому суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві умови, зокрема, щодо строку дії договору, можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів).
Вирішуючи цей спір суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17-ц). Так, Велика Палата зазначила, що роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У згаданій справі Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок, на думку Великої Палати, не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Згадані Великою Палатою вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» діяли і на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 .
Тому суд вважає за можливе у цій справі зробити аналогічний висновок про те, що ОСОБА_1 не узгодив із АТ КБ «ПриватБанк» умови щодо нарахування відсотків, неустойки та строку повернення кредиту.
Крім того, оскільки судом встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитом з фактично отриманих та неповернутих коштів, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь банку відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Зважаючи на вказане, враховуючи, що укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), а кошти, що були фактично отримані - повернуті боржником, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволені позову відмовлено судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.М. Гладій