Справа № 580/8628/21 Суддя першої інстанції: Рідзель О.А.
31 травня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області про визнання вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області про визнання вимушеного прогулу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, в якому просила:
- визнати вимушеним прогулом період часу з 06.07.2021 року до 13.09.2021 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.07.2021 року до 13.09.2021 року та витрати на правову допомогу;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
- стягнуто з Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області (18023, м.Черкаси, вул. Л. Українки, буд.21, код ЄДРПОУ 40112118) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 у справі №580/4652/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі за період з 07.07.2021 до 13.09.2021 у сумі 35629,86 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень 86 коп.);
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за 1 місяць;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області (18023, м. Черкаси, вул.Л. Українки, буд.21, код ЄДРПОУ 40112118) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 (одна тисяча гривень 00 коп.).
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Регіональний сервісний центр МВС в Черкаській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
19 травня та 23 травня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 16492, від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, наголошує, що позивачці не було видано наказу про перебування ОСОБА_1 у соціальній відпустці, що було також встановлено при розгляді справи № 580/4652/20.
23 та 24 травня 2022 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 16737, від Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області надійшла відповідь на відзив позивача на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідачем наголошено, що в силу приписів ст. 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а отже відповідачем, рішення суду не виконано через об'єктивні складнощі, пов'язані з виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, що вказує на протиправність рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді адміністратора в Регіональному сервісному центрі МВС в Черкаській області, разом з тим, фактично позивач була поновлена лише 13.09.2021 року, відповідно до наказу Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області № 20/С-ЛК, отже період з 07.07.2021 року по 13.09.2021 року фактично є затримкою у виконанні рішення суду, що набрало законної сили, а отже позивач має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання рішення, відповідно до норм ст. 236 КЗпП України в порядку та розмірі, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100
Колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду, вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року у справі №580/4652/20, у урахуванням ухвали від 07.09.2021 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, Головного сервісного центру МВС про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди - задоволено частково:
- визнано незаконним та скасовано наказ Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 10 серпня 2020 року № 71 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади адміністратора в ТСЦ №7143 (на правах відділу м. Звенигородка) Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді адміністратора в Регіональному сервісному центрі МВС в Черкаській області;
- стягнуто з Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 серпня 2020 року по 06 липня 2021 року в сумі 161 425 (сто шістдесят одна тисяча чотириста двадцять п?ять) грн. 08 коп.;
- у решті позовних вимог відмовлено.
Наказом Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 13.09.2021 року №20/С-ЛК поновлено ОСОБА_1 на посаді адміністратора територіального сервісного центру №7143 (на правах відділу, м. Звенигородка) Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області з 14.08.2021 року.
Позивач, вважаючи період часу з 06.07.2021 року до 13.09.2021 року вимушеним прогулом, звернулась до суду з даним позовом щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06.07.2021 року до 13.09.2021 року та витрати на правову допомогу.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
У відповідності до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Як було вказано вище, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року у справі №580/4652/20 ОСОБА_1 було поновлено на посаді, тобто рішення суду підлягало негайному виконанню, втім, фактично рішення суду виконано лише 13.09.2021 року, згідно Наказу Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області від 13.09.2021 року №20/С-ЛК, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді адміністратора територіального сервісного центру №7143 (на правах відділу, м. Звенигородка) Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області з 14.08.2021 року.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що останнім не допущено затримки виконання рішення суду, адже Регіональним сервісним центром МВС в Черкаській області, після винесення рішення було подано до суду заяву про роз'яснення рішення, що в силу положень ст. 254 КАС України зупиняє перебіг строку, встановленого для виконання судового рішення, з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до ч.4 ст. 254 КАС України, подання заяви про роз'яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що рішення суду про поновлення на публічній службі виконуються, в силу приписів КАС України, негайно.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення рішення суду у справі № 580/4652/2 лише 19 липня 2021 року, тобто вже на 12 день після того, як рішення суду про поновлення на посаді повинно було бути виконаним, тобто звернення із такою заявою не може вважатися об'єктивною підставою для неможливості виконання рішення суду, що підлягало негайному виконанню.
Необґрунтованими, на переконання колегії суддів є посилання відповідача на той факт, що 13.08.2020 року та 13.09.2021 року ОСОБА_1 подавала до ліквідаційної комісії РСЦ МВС в Черкаській області заяви про надання їй соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.08.2020 року по 26.06.2023 року та з 13.09.2021 року по 26.06.2023 року та таку відпустку їй було надано, адже матеріали справи не місять доказів надання ОСОБА_1 вказаної відпустки, в той час як позивач заперечує даний факт, копій наказів відповідачем до апеляційної скарги надано не було.
Визначаючи суму середнього заробітку, що підлягає стягнення, колегія суддів керується процедурою нарахування середнього заробітку працівника, визначеною за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно абз. 3, п. 2 Порядку №100 збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з аб.7, 8 п.2 Порядку №100 час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Пунктом 3 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Так, відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2021 року у справі №580/4652/20, якою поновлено позивача на роботі, середньоденна заробітна плата позивача за останні 2 місяці роботи становить 727,14 грн.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За загальним правилом ч.1 ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На підставі ч.1 ст.67 цього Кодексу при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень.
Тому, з урахуванням визначених ч.1 ст.73 КЗпП України святкових днів та вихідних днів, загальна кількість робочих днів у період з 07.07.2021 року (наступний день після прийняття постанови про поновлення позивача на роботі) до 13.09.2021 року становить 49 днів.
Отже, стягненню відповідно до вимог ст.235 КЗпП України підлягає середній заробіток за час весь вимушеного прогулу за вказаний період у сумі 35629,86 грн. (727,14 грн. * 49 робочих днів).
Колегія суддів звертає увагу, що описка в тексті рішення суду першої інстанції в розмірі середньоденної заробітної плати позивачки, а саме - 727,17 грн., замість вірної 727, 14 грн., жодним чином не вплинуло на розрахунок суми вимушеного прогулу за вказаний вище період, адже сума, указана судом першої інстанції у тексті рішення та у резолютивній частині є арифметично вірною.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Тому стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших платежів.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
Я.М.Собків
Повний текст виготовлено 31 травня 2022 року.