Справа № 640/5353/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
31 травня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «ГОТЕЛЬ «КОЗАЦЬКИЙ» Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «ГОТЕЛЬ «КОЗАЦЬКИЙ» Міністерства оборони України до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державного підприємства «ГОТЕЛЬ «КОЗАЦЬКИЙ» Міністерства оборони України з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 23.11.2020 №60420417.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2020 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №21 від 11.03.2020 «Щодо посилення карантинних заходів через коронавірус (COVID-19) з метою запобігання поширенню хвороби в Україні» було призупинено функціонування підприємства, відповідно до наказу ТВО директора ДП «Готель «Козацький» МОУ від 01.04.2020 №6 ОД з 01.04.2020 до закінчення карантину. З 22.05.2020 дозволено роботу готелів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №932 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», та з 26.05.2020 частково відновлена робота готелю. Проте, у сучасних реаліях відсутності зовнішніх сполучень та обмеженості внутрішніх транспортних переміщень людей, готельні послуги не користуються попитом. Завантаженість, необхідна для економічної доцільності функціонування готелю, фактично відсутня. З огляду на зазначене, за твердженням позивача, ДП «Готель «Козацький» не мав можливості вчасно сплатити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з проведенням карантинних заходів та зупинкою діяльності підприємства.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2020 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України №21 від 11.03.2020 «Щодо посилення карантинних заходів через коронавірус (COVID-19) з метою запобігання поширенню хвороби в Україні» було призупинено функціонування підприємства, відповідно до наказу ТВО директора ДП «Готель «Козацький» МОУ від 01.04.2020 №6 ОД з 01.04.2020 до закінчення карантину. З 22.05.2020 дозволено роботу готелів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №932 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», та з 26.05.2020 частково відновлена робота готелю. З огляду на зазначене, за твердженням позивача, ДП «Готель «Козацький» не мав можливості вчасно сплатити суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з проведенням карантинних заходів та зупинкою діяльності підприємства.
Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що до суду апеляційної інстанції не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що наявні підстави для розгляду апеляційної справи та матеріалів справи в письмовому провадженні.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість державного підприємства «Готель «Козацький» міністерства оборони України за березень та квітень 2020 року, за результатами якого складено Акт №33884/26-15-04-17-13 від 20.10.2020 року.
Згідно з висновками Акта перевірки, дані камеральної перевірки свідчать про порушення державним підприємством «ГОТЕЛЬ «КОЗАЦЬКИЙ» Міністерства оборони України граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, передбачених пунктом 57.1. статті 57, статті 203 Податкового кодексу України, з урахуванням статті 102 Податкового кодексу України.
На підставі висновків Акта перевірки, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2020 №60420417 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 20% у сумі 30645,80 грн.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.11.2020 року №60420417, рішенням Державної фіскальної служби України від 12.12.2021 №3354/6/99-00-06-03-01-06 податкове повідомлення-рішення від 23.11.2020 №60420417 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим податковим органом, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заперечуються обставини щодо порушення ним граничних термінів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, тобто такі обставини не є спірними та визнаються позивачем, натомість, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач мотивує тим, що під час прийняття такого рішення відповідачем не було враховано обставини прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 29.03.2020 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 21 від 11.03.2020р. «Щодо посилення карантинних заходів через коронавірус (COVID-19) з метою запобігання поширенню хвороби в Україні», у зв'язку з якою було зупинено роботу готелю.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 лютого 2010 року №2755-VI (надалі - ПК України).
Статтею 4 ПК України встановлено, що податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства, фіскальної достатності, соціальної справедливості, рівномірності та зручності сплати податків та зборів. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України платник податків самостійно обчислює сумуй податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки) встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійної сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків встановлених Кодексом.
Згідно з пунктом 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 203.2. статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 109.1 статті 109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що граничний термін сплати - 30.03.2020 року за податковою декларацією від 17.03.2020 № 9055211244, за якою визначено обов'язок із сплати податку на додану вартість в розмірі 468199,00 грн.
Так, на підставі податкової декларації від 17.04.2020 року № 9084144458 граничний термін сплати - 30.04.2020 року, скаржником визначено обов'язок із сплати податку на додану вартість в розмірі 165 560,00 грн.
Як вбачається з Акту перевірки, частина зобов'язання, визначеного в податковій декларації від 17.03.2020 року № 9055211244 була сплачена лише 30.07.2020 та 25.08.2020, а частина зобов'язання, визначеного в податковій декларації від 17.04.2020 № 9084144458 була сплачена лише 25.08.2020 року, тобто з порушенням граничного строку.
Суд першої інстанції звернув увагу, що позивачем не заперечуються обставини щодо порушення ним граничних термінів сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість, тобто такі обставини не є спірними та визнаються позивачем, натомість, протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач мотивує тим, що під час прийняття такого рішення відповідачем не було враховано обставини прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 29.03.2020 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 21 від 11.03.2020р. «Щодо посилення карантинних заходів через коронавірус (COVID-19) з метою запобігання поширенню хвороби в Україні», у зв'язку з якою було зупинено роботу готелю.
Так, апелянт зазначає, що під час дії карантину діяльність позивача практично була зупинена.
Колегія суддів вважає, що зупинення діяльності державного підприємства «ГОТЕЛЬ «КОЗАЦЬКИЙ» Міністерства оборони України не є підставою для продовження строків для сплати грошового зобов'язання, які встановлено пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, Законом України від 13.05.2020 №591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», зокрема, внесені зміни до редакції пункту 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Так, пунктом 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
- порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Колегія суддів звертає увагу, що дія карантину не поширюється на застосування штрафних санкцій за порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак підстави для його скасування у суду відсутні.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач в апеляційній скарзі посилається виключно на норми права, при цьому не конкретизує, що саме порушено судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог законодавства, а скарга апелянта є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «ГОТЕЛЬ «КОЗАЦЬКИЙ» Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан