П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/11576/20
Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В.
Дата і місце ухвалення 23.12.2021р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
за участю секретаря - Жигайлової О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Янтар" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 р. по справі №420/11576/20 за позовом Приватного підприємства "Янтар" до Одеської міської ради, 3-тя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання внести зміни до рішення,-
30.10.2020 року Приватне підприємство "Янтар" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської міської ради, за участю третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради при розгляді заяви приватного підприємства Янтар від 14.09.2020 року щодо не внесення зміни до рішення Одеської міської ради № 1354-V від 05.04.2007 року;
- зобов'язати Одеську міську раду внести зміни до рішення № 1354-V від 05.04.2007 року шляхом викладення його у наступній редакції: надати згоду ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,32 га по вул. Генерала Цвєтаєва, 18, м. Одеса, у власність для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Янтар» подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
Апелянт посилався на те, що згідно договору купівлі-продажу від 27.08.2004 року № 116 ПП «Янтар» придбало комплекс будівель і споруд, які розміщені на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,32 га вул. Генерала Цвєтаєва, 18, м. Одеса, у тому числі і мостіння під літерою «І». Апелянт зазначає, що абсолютно вся земельні ділянка за зазначеною вище адресою перебуває під об'єктами нерухомості, які належать на праві приватної власності ПП «Янтар», а тому підприємство наділено правом на оформлення вказаної земельної ділянки у власність.
Рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1354-V було надано згоду підприємству на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,32 га для експлуатації нежитлових будівель і споруд. Починаючи з 24.02.2020 року ПП «Янтар» неодноразово зверталось до відповідача з проханням про внесення змін до вказаного вище рішення щодо надання підприємству згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури, однак, такої згоди надано не було, що на думку позивача порушує його законні права та інтереси.
Апелянт вказує на те, що виключно Одеській міській раді належать повноваження щодо розгляду порушеного підприємством питання, а тому відмови, викладені у листах Департаменту комунальної власності є неправомірними.
Також апелянт вважає, що земельна ділянка та будівля на ній нерозривно пов'язані між собою та об'єднані одним правовим режимом, а тому при оформленні права власності на будівлю, особа набуває і право власності на земельну ділянку під нею або законне право вимагати оформлення за собою набуття права на землю. З огляду на викладене апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що позивач не може набути право власності на спірну земельну ділянку, окрім як шляхом її викупу.
З огляду на зазначене ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 року та прийняття нового про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Янтар», код ЄДРПОУ 30376692, зареєстроване 12.04.1999 року, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: дата: 22.06.2005, номер: 15381200000000297.
На підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень шляхом викупу №116 від 27 серпня 2004 року, укладеного між Одеською міською радою (Продавець) та ПП «Янтар» (Покупець), ПП «Янтар» належить комплекс нежилих будівель і споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 18, які у цілому складаються з: основних (літ. «А», «О», «Н»); складів (літ. «Б», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «М», «Ч»); прохідної (літ. «К»); гаражу (літ. «Ц»); навісів (літ. «Р», «С», «Т», «П»); вбиральні (літ. «Щ»); огорожі (№ 1-3, 5-7); мостіння (літ. «І»), загальною площею 945,8 кв.м.
На виконання ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2006 року та постанови господарського суду Одеської області від 20 квітня 2006 року щодо надання згоди ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, 05 квітня 2007 року Одеською міською радою прийнято рішення № 1354-V «Про надання згоди приватному підприємству «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,32 га, за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 18, для експлуатації нежилих будівель та споруд адміністративно-складського призначення».
24 лютого 2020 року ПП «Янтар» звернулось до Одеської міської ради з листом вих. № 2-Я, у якому на підставі положень ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України, та враховуючи, що більша частина земельної ділянки знаходиться під будівлями і спорудами, які належать на праві приватної власності ПП «Янтар», просило розглянути питання про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1354-У шляхом надання згоди ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,32 га по вул. Генерала Цвєтаєва, 18, в м. Одесі у власність, для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури.
Листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 28 лютого 2020 року вих. №01-18/120 у відповідь на лист позивача, повідомлено, що передача безоплатно у власність земельної ділянки для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури юридичним особам не підпадає під дію ст.118 Земельного кодексу України.
01 квітня 2020 року ПП «Янтар» повторно звернулось до Одеської міської ради з листом вих. № 3-Я, у якому, посилаючись на необґрунтованість попередньої відповіді Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, просило на підставі положень ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України, розглянути питання внесення змін до рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1354-У щодо надання згоди ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури.
Листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 04 травня 2020 року вих. №01-18/120-09-01, ПП «Янтар» роз'яснено порядок продажу земельних ділянок комунальної власності юридичним особам, який визначений ст. 128 Земельного кодексу України. Також з огляду на те, що наданий ПП «Янтар» пакет документів не відповідає вимогам ст. 128 Земельного кодексу України, Департаментом запропоновано звернутися із клопотанням та додатками, оформленими відповідно до вимог вказаної статті, а також надати згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
14 вересня 2020 року ПП «Янтар» ще раз звернулось до Одеської міської ради з листом вих. № 4-Я, у якому висловило незгоду із відповіддю Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 04 травня 2020 року вих. №01-18/120-09-01, яку надано не по суті звернення, оскільки підприємство не просило купити земельну ділянку у власність, а внести зміни до рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1354-У шляхом надання згоди ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Тому, на підставі положень ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України, ПП «Янтар» просило підготувати та винести на розгляд чергової сесії Одеської міської ради проект рішення про внесення зміни до рішення Одеської міської ради №1354-У від 05.04.2007 з «дати згоду ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо ведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,32 га в Малиновському районі, за адресом: м. Одеса, вул. Генерала Цветаева, 18 для експлуатації нежитлових будівель та споруд адміністративно-складського призначення» на «надати згоду ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,32 га по вул. Генерала Цветаєва, 18 в м. Одесі у власність, для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури».
У відповідь на вказане звернення, листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16 жовтня 2020 року вих. №01-18/1315-09-01, ПП «Янтар» надано відповідь, у якій роз'яснено, що порядок продажу земельних ділянок комунальної власності юридичним особам визначений ст. 128 Земельного кодексу України. Враховуючи, що пакет документів, наданий ПП «Янтар», не відповідає вимогам ст. 128 Земельного кодексу України, Департаментом запропоновано позивачу звернутися із клопотанням та додатками, оформленими відповідно до вимог вказаної статті, а також надати згоду на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Не погоджуючись із результатами розгляду своїх звернень до Одеської міської ради, ПП «Янтар» звернулось до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що стаття 120 Земельного кодексу України у редакції Кодексу від 04.06.2004 року, яка була чинна на момент набуття ПП «Янтар» у Одеської міської ради об'єктів нерухомого майна за договором купівлі-продажу №116 від 27.08.2004 року, передбачала (ч. 1), що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Суд виходив з того, що під час набуття ПП «Янтар» у власність об'єктів нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 18, на підставі договору купівлі-продажу №116 від 27.08.2004 року, до нього не перейшло право власності на земельну ділянку.
Також суд зазначив, що враховуючи положення статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на нерухоме майно, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки та відповідно до умов Договору купівлі-продажу №116 від 27.08.2004 року у пункті 1.1, до ПП «Янтар» не перейшло право власності на земельну ділянку, а позивач під час набуття права власності на нерухоме майно за Договором купівлі-продажу №116 від 27.08.2004 року не ініціював питання щодо набуття права власності на земельну ділянку. Натомість, позивач скористався процедурою отримання права користування на земельну ділянку на підставі договору оренди.
На думку суду першої інстанції, обраний позивачем спосіб реалізації права набуття права власності на земельну ділянку не відповідає встановленому законодавством порядку.
Керуючись ч. 2 ст. 82 Земельного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку, що для юридичних осіб не передбачено безоплатної передачі земельних ділянок у власність для здійснення підприємницької діяльності. При цьому, суд погодився з доводами відповідача про те, що передача земельних ділянок в оренду та у власність здійснюється в абсолютно різні способи, з різними передумовами, підставами та порядком розгляду такого питання.
З урахуванням наведеного внесення змін до рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою шляхом заміни терміну «оренда» на термін «власність» без проведення визначеної для цього законодавством процедури є незаконним. Окрім того, зважаючи на те, що рішення Одеської міської ради від 05 квітня 2007 року № 1354-V, яким ПП «Янтар» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, прийнято на виконання ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2006 року та постанови господарського суду Одеської області від 20 квітня 2006 року щодо надання згоди ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, тому внесення змін рішення Одеської міської ради від 05 квітня 2007 року № 1354-V у спосіб, який просить позивач, суперечитиме, на думку суду, суті прийнятого рішення та порушить положення законодавства щодо підстав набуття юридичними особами права власності на земельну ділянку.
Колегія суддів не погоджується з викладеними судом першої інстанції висновками, з огляду на наступне:
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 78 Земельного кодексу України визначає зміст права власності на землю. Згідно ч. 1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ч. 2 та 3 ст. 78 ЗК України).
Згідно ст. 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Статтею 82 ЗК України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Як встановлено судом, в даному випадку постановою господарського суду Одеської області від 20.04.2006р. у справі № 15/49-06-1371А було задоволено позовну заяву ПП „Янтар” до Одеської міської Ради, виконавчого комітету Одеської міської Ради за участю 3-ої особи - Одеського міського управління земельних ресурсів та зобов'язано Одеську міську Раду надати ПП „Янтар” згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки, розташованої в м. Одесі, вул. Ген. Цвєтаєва,18. Судове рішення мотивоване тим, що позивач, як власник нежилих приміщень, надав всі необхідні документи для вирішення питання про оформлення землекористування на умовах оренди; а згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки повинна надати саме Одеська міська Рада згідно ст.123 ЗК України.
На виконання вказаної постанови господарського суду Одеської області від 20.04.2006 року та ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2006 р., Одеською міською радою 05.04.2007 року було прийнято рішення № 1354-V «Про надання згоди приватному підприємству «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,32 га, за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 18, для експлуатації нежилих будівель та споруд адміністративно-складського призначення».
Однак, у 2020 році приватне підприємство «Янтар» неодноразово зверталось до Одеської міської ради з проханням внести змін до рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1354-У шляхом надання згоди ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,32 га по вул. Генерала Цвєтаєва, 18, в м. Одесі не в оренду, як зазначено у рішенні від 05.04.2007 року, а у власність, для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури.
Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою;… й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону № 280/97-ВР.
Відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Право та порядок прийняття актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами статті 59 вказаного Закону, згідно із частиною першою якої рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Виходячи з наведених правових норм в контексті спірних правовідносин вбачається, що вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та про надання її у власність належить до виключних повноважень Одеської міської ради та здійснюється шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні цієї ради.
При цьому, колегія суддів вважає, що і питання щодо внесення змін до раніше прийнятих рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в тому числі вирішення питання щодо наявності підстав для внесення змін до рішення від 05.04.2007 року та наявності у ПП «Янтар» права на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність) належить до виключної компетенції саме відповідача у справі - Одеської міської ради, а не Департаменту комунальної власності ОМР.
Згідно з частиною 13 статті 46 Закону №280/97-ВР, пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.
В даному випадку питання щодо внесення змін до рішення Одеської міської ради від 05.04.2007 року № 1354-V Одеською міською радою не розглядалось та з цього приводу будь-якого рішення відповідачем у справі не приймалось, натомість Департаментом комунальної власності ОМР за наслідками розгляду звернень ПП «Янтар» листами повідомлялось про необхідність звернення в порядку ст. 128 ЗК України, яка регламентує порядок продажу земельних ділянок комунальної власності юридичним особам.
Таким чином, питання, яке ставилось позивачем у зверненнях до Одеської міської ради фактично розглянуто не було, вмотивованого рішення з цього приводу відповідачем на сесії ради не приймалось, чим допущено протиправну бездіяльність та порушено права та інтереси ПП «Янтар».
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Зважаючи на обґрунтування позову, колегія суддів вважає, що його подання пов'язано із не розглядом Одеською міською радою у встановленому порядку його звернення від 14.09.2020 року з приводу внесення змін до раніше прийнятого рішення від 05.04.2007 року № 1354-V. При цьому, допущена бездіяльність Одеської міської ради з цього приводу підтверджена в ході розгляду даної справи.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до рішення №1354-V від 05.04.2007 року шляхом викладення його у наступній редакції: «надати згоду ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,32 га по вул. Генерала Цвєтаєва, 18 в м. Одесі у власність для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури», колегія суддів зазначає наступне:
Як вже зазначалось вище, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження щодо розгляду питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, належить саме Одеській міській раді.
В свою чергу, поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Слід зазначити, що зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Дійсно, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов'язання прийняти рішення.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У спірних правовідносинах відповідач не розглянув заяву позивача у встановленому порядку.
Отже, відповідачем не надавалась оцінка наявності підстав для задоволення поданої позивачем заяви. Крім того, у своїй заяві позивач, крім іншого, просив надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки без зміни її цільового призначення і вирішення цього питання також відноситься до виключної компетенції міської ради. Таким чином суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб'єктом владних повноважень з порушених позивачем у своїй заяві питань.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності підстав для задоволення поданої позивачем заяви про внесення змін до раніше прийнятого рішення Одеською міською радою у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в даному випадку, з метою захисту порушеного права позивача, ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 14.09.2020 року щодо внесення змін до рішення № 1354-V від 05.04.2007 року шляхом викладення його у наступній редакції: «надати згоду ПП «Янтар» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,32 га по вул. Генерала Цвєтаєва, 18, м. Одеса, у власність для обслуговування об'єктів ринкової інфраструктури».
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що приватним підприємством «Янтар» при зверненні до суду першої інстанції було сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн. згідно платіжного доручення № 2145 від 29.10.2020 року, як за одну вимогу немайнового характеру.
При зверненні до суду апеляційної позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3153 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.02.2022 року № 2745.
Враховуючи те, що за наслідками розгляду даної адміністративної справи судом було задоволено вимогу позивача, яка має немайновий характер, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення сплаченого ПП «Янтар» судового збору у повному обсязі в сумі 5255 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Янтар" задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов приватного підприємства "Янтар" задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо не розгляду у встановленому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» порядку заяви приватного підприємства «Янтар» від 14.09.2020 року про внесення змін до рішення Одеської міської ради № 1354-V від 05.04.2007 року.
Зобов'язати Одеську міську раду розглянути заяву приватного підприємства "Янтар" від 14.09.2020 року щодо внесення змін до рішення Одеської міської ради № 1354-V від 05.04.2007 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь приватного підприємства «Янтар» (65007, м. Одеса, вул. Генерала Цвєтаєва, 18, код ЄДРПОУ 30376692) судовий збір у розмірі 5255 грн. (п'ять тисяч п'ятдесят п'ять).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук