П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 513/1290/21
Головуючий в 1 інстанції: Рязанова К.Ю.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Кравця О.О.,
- Зуєвої Л.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 16 лютого 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі її представника Шаркевича Ярослава Вікторовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У грудні 2021 року адвокат Шаркевич Ярослав Вікторович (далі - Адвокат, Представник) звернувся в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) до Саратського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач, Укртрансбезпека) в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ВМ № 00002275 від 08.12.2021 року про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України у вигляді штрафу у розмірі 8500 гривень.
На обґрунтування позову зазначено, що Відповідачем протиправно притягнуто Позивача до відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки постанова про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті складена із численними порушеннями КУпАП та із порушенням Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом інфраструктури України від 27.09.2021 року № 512 (далі - Інструкції № 512), а викладені в ній обставини не відповідають дійсності. У зв'язку з чим прийнята Укртрансбезпекою постанова про адмінправопорушення є протиправною та підлягаю скасуванню.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 16.02.2022 року відмовлено ОСОБА_1 в особі її представника Шаркевича Я.В. у задоволенні позовних вимог до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та постанову серії ВМ № 00002275 від 08.12.2021 року про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовану в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги сторона зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на численні порушення з боку Укртрансбезпеки вимог КУпАП та Інструкції №512 при складенні оскаржуваної постанови про адмінправопорушення, оскільки остання не містить інформацію, зокрема, у розділі «Установив» - дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення; дату і час фіксації здійснення вимірювання; смугу руху; напрямок руху; максимальне дозволене навантаження на вісь; категорію транспортного засобу; тип транспортного засобу; повну маса транспортного засобу; ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей); фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; у розділі «Інформація про технічний засіб» - тип обладнання, серійний номері. На думку апелянта, вищезазначені недоліки ставлять під сумнів критерії при встановлення факту перевищення встановлених законодавством вагових норм.
Разом з цим, в оскаржуваній постанові про адмінправопорушення міститься посилання на вебсайт, на якому можливо ознайомитися із зображенням чи відеозаписом (за наявності) транспортного засобу в момент вчинення правопорушення та постановою в електронній формі, проте на вищезгаданому веб-сайті за посиланнями наведеними у постановах відсутня постанова в електронній формі, а також відеозапис руху транспортного засобу, про що помилково стверджує Відповідач.
До того ж, із інформації, що міститься на «Сервісі перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі», не можливо встановити тип транспортного засобу, повну маса транспортного засобу, фактичне навантаження на здвоєну вісь, застосовану при розрахунку перевищення похибку.
Скаржник зауважує, що постанова про адмінправопорушення не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, за ОСОБА_1 зареєстровані та їй належать наступні транспортні засоби:
- вантажний контейнеровоз-с марки DAF, модель 95 XF 430, 2001 р.в., чорного кольору, за реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацією транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 30.08.2016 року (а.с. 14-15);
- причіп пр-контейнеровоз марки JUMBO, модель TV 260, 1988 р.в., сірого кольору, за реєстраційним номером НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацією транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 30.08.2016 року (а.с. 14-15).
05 грудня 2021 року о 16 год. 58 хв. за адресою Р-03 Північно-східний обхід м. Києва (км 19+543) технічним засобом WIM4 35-02/6017, 6018, 6019, 6020 (свідоцтва про повірку технічного засобу від 26.10.2021 року дійсні до 26.10.2022 року) зафіксовано транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), загальної маси транспортного засобу на 10% (8,91 тон) (а.с. 70, 71, 72).
08 грудня 2021 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н.Г. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ № 00002275 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. (а.с. 18).
Відповідно до вказаної постанови, 05.12.2021 року о 16 год. 58 хв. за адресою Р-03 Північно-східний обхід м.Київ, км. 19+543 зафіксовано транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 10% (8,91 тон), за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 1321 КУпАП.
Однак, ОСОБА_1 не погодилась із вищевказаною постановою про адмінправопорушення з підстав відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, а також з наявністю численних процедурних порушень під час складання постанови, тому вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим звернулася до суду із вказаним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки Відповідачем доведено вчинення Позивачем, як власником транспортного засобу, 05.12.2021 року порушень пункту 22.5 Правил дорожнього України та наявності події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 1321 КУпАП, тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постани серії ВМ № 00002275 від 08.12.2021 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
В свою чергу, правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух».
Так, частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема:
- знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
- створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;
- виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306 затверджено Правила дорожнього руху (ПДР), які згідно з пунктом 1.1. відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні гуртуватися на вимогах цих Правил.
При цьому, пунктом 1.3. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9. ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року (далі - Правила №30) визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5. ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
В свою чергу у пункті 3 Правил №30 зазначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5. ПДР.
Пунктом 22.1. розділу 22 «Перевезення вантажу» ПДР встановлено, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Пунктом 22.5. ПДР визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Таким чином, пунктом 22.5. ПДР передбачені обмеження як вагових так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.
За змістом ч.1 ст. 1321 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами -тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, частиною 2 статті 1321 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
З матеріалів справи вбачається, що 08.12.2021 року старшим державним інспектором відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Колєснік Н.Г. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ВМ № 00002275 за змістом якої 05.12.2021 року о 16 год. 58 хв. за адресою Р-03 Північно-східний обхід м. Києва (км 19+543) зафіксовано транспортний засіб марки DAF, модель 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідальна особа якого допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5. ПДР, загальної маси транспортного засобу на 10% (8,91 тон), за що власника транспортного засобу ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та накладено на останню стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Так, ч. 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
У статті 73 КАС України зазначено, що належними є докази, які містять інформаціющодо предмета доказування.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-якідані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновкамиекспертів; 3) показаннями свідків.
Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
Пунктами 2, 16 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1174від 27.12.2019 року, передбачено, що посадові особи Укртрансбезпеки,уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичномурежимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядкованусукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 143 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати запроїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові абогабаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованихавтоматичним пунктом.
Таким чином, положення вищезазначених правових норм надають право посадовим особам Укртрансбезпеки використовувати інформацію технічного запису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення, а зафіксована технічним засобом інформація може розцінюватися як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що порушення, передбачене ч.2 ст.1321 КУпАП зафіксоване за допомогою вимірювального обладнання автоматичного пункту WIM - прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів в русі WIM4,4 виробництва ТОВ СЕА ЕЛЕКТРОНІКС УКРАЇН, який відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134 і має сертифікат відповідності№ UA.TR.001 35 325-20, UA.TR.001 35 326-20, UA.TR.001 35 327-20, UA.TR.001 35 328-20 від 12 серпня 2020 року.
В матеріалах справи знаходяться надані представником Відповідача копії сертифікату перевірки типу від 17 червня 2020 року №UA.TR.001 76-20 Rev.0, приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, позначення типу Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) «Автоматизована система зважування ТЗ в русі (WIM)», чинний до 16 червня 2030 року, сертифікати перевірки типу № UA.TR.001 35 325-20, UA.TR.001 35 326-20, UA.TR.001 35 327-20, UA.TR.001 35 328-20 від 12 серпня 2020 року.
Як слідує із сертифікату відповідності, прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM4,4 за результатами проведених досліджень та випробувань відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту. Для перевірки відповідності приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 4, 4 таким вимогам були проведені випробування, викладені в п. 5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010, зокрема, випробування в русі; випробуваннядля оцінення похибки під час випробування в русі. Клас точності під час визначення маси транспортного засобу в русі - 10. Клас точності під час визначення навантаження на одинарну вісь та групу осей - F.Розташовані за адресою: Р-03 Північно-східний обхід м. Київ, км. 19+543.
За змістом сертифікату перевірки типу прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 4, 4 відповідає типу засобу вимірювальної техніки застосованим вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016 року.
При цьому, як зазначено Відповідачем, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт міститься на офіційному веб-сайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за наступним посиланням: https://wim.dsbt.gov.Ua/r/a/BM00002275/.
Посилання на веб-сайт в мережі Інтернет мітиться також і в оскаржуваній постанові.
Зважаючи на вищевказане, колегія суддів вважає, що відеозапис, яким зафіксовано адміністративне правопорушення є належним доказом по справі.
В свою чергу Позивач, як на одну з підстав для скасування оскаржуваної постанови посилається на те, що всупереч КУпАП та Інструкції № 512 остання не містить інформації, зокрема, у розділі «Установив» - дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення; дату і час фіксації здійснення вимірювання; смугу руху; напрямок руху; максимальне дозволене навантаження на вісь; категорію транспортного засобу; тип транспортного засобу; повну маса транспортного засобу; ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей); фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); суть адміністративного правопорушення, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги; у розділі «Інформація про технічний засіб» - тип обладнання, серійний номері. На думку апелянта, вищезазначені недоліки ставлять під сумнів критерії при встановлення факту перевищення встановлених законодавством вагових норм.
Колегією суддів досліджено зміст постанови серії ВМ №00002275 від 08.12.2021 року та встановлено, що остання відповідає вимогам ст.283 КУпАП та містить відомості, передбачені вказаною правовою нормою.
Більше того, оскаржувана постанова, згідно вимог п.17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1174від 27.12.2019 року, містить інформацію про виміряні з урахуванням похибки вагові параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні. Нормативні габаритно-вагові параметри в постанові зазначаються шляхом посилання на п.22.5.ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
При цьому, згідно пункту 3 Інструкції, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Отже, вказане свідчить, що Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що винесена Відповідачем постанова в повній мірівідповідає формі, затвердженій додатком 1 Інструкції.
Також, не може слугувати підставою для висновку про хибність здійсненого посадовоюособою органу Держслужби з безпеки на транспорті розрахунку перевищення нормативних параметрів, саме лише здійснення власного розрахунку Позивачем та посилання останнього на те, що без встановлення типу транспортногозасобу неможливо вірно розрахувати перевантаження.
Оскільки відповідальна особа, в даному випадку це Позивач, допустила 05.12.2021 року о 16 год. 58 хв. рух транспортного засобу марки DAF, модель 95 XF 430, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою Р-03 Північно-східний обхід м. Києва (км 19+543)із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5.ПДР, загальної маси транспортного засобу на 10% (8,91 тон), що зафіксовано в автоматичному режимітехнічним засобом WIM4 35-02/6017, 6018, 6019, 6020, у зв'язку з чим Відповідачем правомірно притягнуто Позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1321 КУпАП.
За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог,оскільки Відповідачем доведено вчинення Позивачем, як власником транспортного засобу, 05.12.2021 року порушень пункту 22.5 Правил дорожнього України та наявності події адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 1321 КУпАП, тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постани серії ВМ№ 00002275 від 08.12.2021 року.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 286, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 16 лютого 2022 року - залишити без задоволення.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 16 лютого 2022 року по справі по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі її представника Шаркевича Ярослава Вікторовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець
Суддя: Л.Є. Зуєва