П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
31 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/14992/21
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
секретар - Насарая А.В.
за участю:
представника апелянта - Ташкіної К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 по справі № 420/14992/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернулась до адміністративного суду з позовом до Департамента надання адміністративних послуг Одеської міської ради, якому просила:
- визнати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 24.07.2021 про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєструвати місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації її законного представника - матері ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .;
- судові витрати стягнути з відповідача по справі на користь позивача.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 24.07.2021 ОСОБА_1 було подано заяву до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 . 24.07.2021 Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради було відмовлено у реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 . Відмову обґрунтовано відсутністю згоди одного із батьків. Позивач вважає, що зазначена у реєстрації місця проживання малолітньої дитини прийнята з порушенням діючого законодавства та підлягає скасуванню оскільки з батьком дитини позивачка не проживає та відомості про його місцеперебування в неї відсутні.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив, у якому зазначив, оскільки суб'єктом звернення не подано необхідних документів або інформації (відсутня згода батька на реєстрацію місця проживання дітей), про що зазначено у заяві про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 від 24.07.2021. Враховуючи зазначене, Департамент, надаючи відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Департаментом дотримано всіх вищезазначених умов під час прийняття рішення про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини позивача за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином немає підстав для задоволення позову про визнання протиправними рішень та зобов'язання Департаменту як органу реєстрації, зареєструвати місце проживання малолітніх дітей.
У відповіді на відзив позивачка зазначала, що рішення відповідача у спірних відносинах не можуть бути визнані правомірними, оскільки прийняті без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з використанням повноважень не з тією метою, з якою вони надані. Відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини позивачки суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України. Відповідач, як орган владних повноважень не виконав своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її сімейного життя. Також представник зазначає, що позивач не чинить жодних перешкод для батька дітей стосовно участі у їх вихованні та спілкуванні з ними, якби у останнього було таке бажання. У позивача відсутній спір з батьком дітей, ані щодо того з ким повинні проживати діти, ані щодо місця проживання та реєстрації дітей, ані з будь-яких інших підстав.
У запереченнях на відповідь на відзив, представник відповідача просив відмовити у задоволені позову та наголошує, що інших підстав для реєстрації місця проживання без згоди одного з батьків на реєстрацію місця проживання дитини не існує.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - задовольнив.
Визнав протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 24.07.2021 про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Зобов'язав Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради зареєструвати місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем реєстрації її законного представника - матері ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .;
Стягнув з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір на загальну суму 1816,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, а саме не досконало проаналізовано доводи сторін та надані ними докази, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції не звернув увагу на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.04.2020 по справі № 642/5372/17, у постанові від 09.09.2021 у справі 420/5505/20;
- судом першої інстанції не враховано те, що порядок реєстрації місця проживання дитини закріпленні у пункті 18 Правил № 207.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 24.07.2021 ОСОБА_1 (матір'ю дитини) було подано заяву до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 та надано наступний пакет документів:
1. паспорт та ІПН ОСОБА_1 .
2. довідка про реєстрацію місця проживання фізичної особи на території м. Одеси № С5-226925-ф/л від 22.10.2020 року.
3. свідоцтво про народження ОСОБА_2 .
Згідно із заявою, ОСОБА_1 просила зареєструвати місце проживання дитини - ОСОБА_2 за місцем реєстрації ОСОБА_1 як матері її малолітньої дитини: АДРЕСА_1 .
За результатами розгляду вищезазначеної заяви, Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, прийнято рішення, якими позивачу відмовлено у реєстрації її малолітньої дитини, у зв'язку з відсутністю згоди батька на таку реєстрацію.
Позивач, вважає, що прийняте відповідачем рішення про відмову у реєстрації її малолітньої дитини за адресою її проживання є такими, що порушують її права та права її малолітньої дитини і підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення про відмову у здійсненні реєстрації місця проживання малолітніх дітей за місцем проживання матері, хоча й здійснена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений пунктами 11, 18 Правил №207, однак без урахування інтересів дітей, як це визначено вимогами Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства» та є непропорційним, а тому підлягає скасуванню.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження встановлює та регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно із статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі подання заяви представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі). Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Відповідно до статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 затверджено Правила реєстрації місця проживання, які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.
Згідно із пунктами 4, 8 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання. Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».
Відповідно до пункту 11 Правил реєстрації місця проживання № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Згідно із пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання № 207 для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: 1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатку 6, 7 або 8; 2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами; 3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу); 4) документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників); право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах); проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби); 5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); 6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників. У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Колегія суддів зазначає, що визначеною відповідачем у спірних правовідносинах підставою для відмови в такій реєстрації є відсутність письмової згоди другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Підставою відмови у прийнятті спірного рішення відповідачем визначено пункт 11 Правил у зв'язку з ненаданням відповідних документів або інформації, а саме згоди батька.
Перелік документів, необхідних для здійснення реєстрації малолітньої дитини, визначено пунктом 18 Правил, у тому числі і частиною четвертою вказаного пункту, отже, другий з батьків повинен надати свою письмову згоду у присутності особи, яка приймає заяву, або така згода підтверджується на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Відповідна правова позиція наведена Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.04.2020 по справі № 642/5372/17, у постанові від 09.09.2021 у справі № 420/5505/20, у постанові від 11 липня 2019 року № 296/8597/16-а, у постанові від 30.11.2021 у справі № 620/4301/21.
Крім того, позивач за текстом позовної заяви посилається на те, що між нею та батьком дітей немає спору про визначення місця проживання дітей.
Одночасно позивач посилається також на те, що «батько доньки - ОСОБА_4 є неконтактним, не цікавиться життям доньки та участі у вихованні дитини не бере, а також відсутня можливість отримання письмової згоди від батька, оскільки у позивачки відсутня інформація про місце його проживання».
Зазначені аргументи є суперечливими.
Колегія суддів не має підстав для установлення в межах розгляду цієї справи таких обставин, як підстави відмови батька від реєстрації місця проживання дітей за іншою адресою, його участь у вихованні та утриманні дітей, ступінь емоційного зв'язку дітей з батьком, наявність зв'язків із новим місцем проживання та обставини, що свідчать про кращі можливості реалізації прав дітей за новою адресою, а також інші аспекти сімейних правовідносин, тим більше того, за відсутності жодних доказів щодо обставин відповідності перереєстрації місця проживання найкращим інтересам дитини.
У межах справи, що розглядається, колегія суддів досліджує докази та надає оцінку безпосередньо діям відповідача як органу реєстрації місця проживання.
Проте, колегія суддів акцентує на тому, що Правилами № 207 передбачено альтернативу згоді другого з батьків - це рішення суду або органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.
Натомість таких рішень позивачем не надано, що свідчить про правомірність дій відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що за діючим законодавством України реєстрація позивачем своїх дітей за місцем її проживання без надання органу реєстрації письмової згоди на це батька дітей можлива на підставі відповідного рішення органу опіки та піклування або суду про визначення місця проживання дітей.
При цьому, така законодавча умова не може розцінюватися як свавільне втручання в права та інтереси дітей.
Більш того, саме з метою забезпечення прав та інтересів дитини пункт 18 Правил №207 і передбачає необхідність надання таких документів одним з батьків.
Слід погодитися з посиланнями апелянта на положення статті 2 Закону № 1382, відповідно до якої реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Випадки відхилення від цього принципу окремими органами влади, на які посилається позивач, не можуть впливати на вирішення даного спору, оскільки такі випадки можуть бути предметом окремого оскарження.
Окрім того, відповідно до статі 13 Закону України «Про дошкільну освіту» , Положення про заклад дошкільної освіти , затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 12.03.2003 № 305, відсутність реєстрації не є перешкодою для отримання дитиною дошкільної освіти.
Також, з огляду на положення статті 2 Європейської хартії прав пацієнтів 2002 року, статей 4,38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", Закону України "Про екстрену медичну допомогу", відсутність реєстрації не є перешкодою для отримання належної медичної допомоги.
Наведене дає підстави не погодитись із висновками суду першої інстанції, що оскаржуваним рішенням не забезпечується найкращі інтереси дитини у розумінні статі 1 Закону України «Про охорону дитинства» та суттєво обмежується реалізація її право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання , право на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
Таким чином, оскільки позивач до органу реєстрації не подав документи або інформацію, передбачену пунктом 18 Правил № 207, то відповідач обґрунтовано відмовив у здійсненні реєстрації його та його сина місця проживання.
Суд першої інстанції наведеного не враховував та дійшов помилкового висновку про непропорційність пунктів 11, 18 Правил № 207 до вимог Конвенції про права дітей та Закону України «Про охорону дитинства», тому слід відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів також зазначає, що підставою для відмови у реєстрації місця проживання дитини стало виключно недотримання позивачем вимог чинного законодавства при подачі відповідної заяви, а не спір про визначення місця проживання дитини.
Відсутність спору про право у цій справі є підставою для незастосування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 337/2535/2017 та ін.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року, справа № 642/5375/17
Згідно до положень статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 6 статі 139 КАС України , якщо суду апеляційної інстанції , не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Водночас положеннями статті 139 КАС України не регламентовано стягнення з позивача (у разі відмови у задоволенні позову) в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб'єктом владних повноважень судового збору.
Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020, справа № 817/66/16 (11-185апп19).
Враховуючи наведене, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 по справі № 420/14992/21 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 01 червня 2022 року.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.