Справа №:755/4187/22
Провадження №: 1-кс/755/868/22
"31" травня 2022 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002873 від 04.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002873 від 04.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що до Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з заявою про злочин звернулось ТОВ «Соната Фінанс» щодо незаконного заволодіння, шахрайським шляхом, транспортним засобом, а саме: “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору.
Під час розгляду заяви встановлено, що у період з 2019 року по квітень 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , особами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було вчинено дії щодо незаконного заволодіння вище вказаним транспортним засобом.
Крім того, під час допиту потерпілого, ОСОБА_6 повідомив, що приблизно з 2019 року ТОВ «Соната Фінанс» співпрацює з громадянами України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У подальшому, з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено угоди на реалізацію авто. В період з 2019 року і по осінь 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали від ТОВ «Соната Фінанс» у м. Києві по вул. Павла Усенка, 8, для реалізації через їхній автосалон електромобілів.
Проте, у квітні 2021 року ТОВ «Соната Фінанс» дізналось, ще автосалон, через який реалізовувались їх авто, який розташований по АДРЕСА_2 - зачинений, а власник будівлі повідомив, що всі компанії з'їхали в зв'язку з боргами по орендній платі за приміщення, які винаймали.
У свою чергу, за допомогою супутникової навігації, влаштованої в автомобілях, співробітники служби безпеки Товариства побачили, що всі автомобілі керуються третіми особами.
Відтак, за допомогою служби безпеки Товариства вдалось з'ясувати, що транспортний засіб марки “NISSAN LEAF”, н/з НОМЕР_2 , 2014 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , наразі знаходиться в користуванні ОСОБА_7 , паспорт СЕ278994 від 30.03.2004 року, Івано-Франківська обт АДРЕСА_3 .
У свою чергу, на адресу Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області направлено постанову про проведення процесуальних дій на іншій території.
У відповідь на постанову, на адресу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надіслано матеріали про те, що автомобіль марки “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору, виявлено у користуванні ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, відповідно до інформації наданої Головним сервісним центром МВС було встановлено, що автомобіль марки «“NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору, перереєстрований на третю особу не був, на праві власності належить ТОВ «Соната Фінанс».
Відтак, у органу досудового розслідування наявні законні підстави вважати що автомобіль марки “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору є безпосереднім предметом злочинного посягання.
На даний час відповідно до перевірок по «інформаційно-пошуковій системі «Гарпун» встановлено, що транспортний засіб марки “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору знаходиться у розшуку.
Крім того, відповідно до постанови слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві від 05.10.2021 року транспортний засіб “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021100040002873.
Разом з тим, перевіривши інформацію через Єдиний державний реєстр судових рішень, було встановлено, що про накладення арешту на вказаний автомобіль раніше ніхто не звертався.
У свою чергу, відповідно до Державного реєстру обтяжень рухомого майна будь-яка інформація щодо обтяжень на автомобіль “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору - відсутня.
Прокурор у клопотанні зазначає, що на даний момент, автомобіль марки “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору, має бути арештований та поміщений на майданчик тимчасового тримання для подальшого проведенні слідчих (розшукових) дій. При цьому, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, може призвести до його зникнення або втрати та настання інших наслідків, які можуть перешкодите кримінальному провадженню, враховуючи при цьому наявність також обтяження за договором застави.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
У судове засідання власник майна не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак його неявка відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього копії документів, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфі скації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.
За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.
Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Прокурором у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.
Однак, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні. Прокурором не надано достатньо доказів, що вищевказане рухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а посилання на те, що вказаний автомобіль є об'єктом кримінально протиправних дій у кримінальному провадженні, не знаходить свого підтвердження згідно матеріалів, наданих до суду.
Прокурором, який звернувся до суду з клопотанням, не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання у якості речового доказу автомобіль марки «“NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору.
Слід звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку суду є формальною, у зв'язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.
Крім того, слід звернути увагу на те, що у клопотанні прокурор зазначає, що на даний момент, автомобіль марки “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору, має бути арештованй та поміщений на майданчик тимчасового тримання для подальшого проведенні слідчих (розшукових) дій та при цьому, незастосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, може призвести до його зникнення або втрати та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, враховуючи при цьому наявність також обтяження за договором застави.
Однак, під час дослідження матеріалів клопотання у судовому засіданні, судом встановлено, що відповідно до протоколу огляду місця події від 24.11.2021 року під час огляду було виявлено та вилучено: автомобіль марки “NISSAN LEAF”, номер кузова: НОМЕР_1 , н/з НОМЕР_2 , чорного кольору, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та автомобіль поміщено на арешт-майданчик за адресою: АДРЕСА_4 (а.п. 69-70).
Отже, на час розгляду клопотання вказаний автомобіль, на який просить накласти арешт прокурор, перебуває на арешт-майданчику у м. Івано-Франківську з 24.11.2021 року.
Крім того, прокурор у клопотанні зазначив, що з клопотанням про накладення арешту на майно органи досудового слідства до суду не зверталися.
З огляду на це, у судовому засіданні прокурор не довів існування ризику зникнення або втрати вказаного майна та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, на час розгляду клопотання з часу проведення огляду місця події. Посилання прокурора у судовому засіданні на введений військовий стан в Україні є необгрунтоване.
Крім того, суду не надано жодних документів, які б підтверджували наявність обтяження майна за договором застави, про яке зазначає прокурор у клопотанні, натомість у матеріалах клопотання міститься розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого інформація щодо наявності обтяжень на вказаний автомобіль відсутня.
Отже, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Відтак, виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що підстав для задоволення клопотання немає.
Керуючись вимогами ст. ст. 9, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, у рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002873 від 04.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді про відмову в арешті майна може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 01 червня 2022 року о 11 годині 30 хвилин.
Слідчий суддя ОСОБА_1