Справа № 138/3245/21
Провадження №:2/138/141/22
31 травня 2022 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі:
головуючого судді Київської Т.Б.,
за участю секретаря Політанської Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Могилів-Подільський міськрайонний відділ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що у вересні 2021 року позивач дізналась про те, що 15.12.2020 відносно нього було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № НМІ 15357 виданого 10.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. Вказаним виконавчим написом передбачено стягнення з позивача грошових коштів в розмірі 335 115,74 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14.06.2010, яка утворилась з 14.06.2010 по 31.07.2017.
Позивач вважає, що вказаний виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», оскільки відсутня обставина безспірності суми заборгованості.
Крім того, рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2014 вже стягнуто заборгованість за договором 14.06.2010 ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк». Тобто, було допущено подвійне стягнення заборгованості з позивача.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О. від 10.10.2017, реєстровий номер № 15357 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в сумі 335 115,74 грн.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.11.2021 позов залишено без руху.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06.12.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.012022 витребувано докази за клопотання позивача.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.05.2022 закрито підготовче судове засідання. Справу призначено до судового розгляду.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились. Представник позивача подала клопотання про проведення судового розгляду без її участі. Позов підтримала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.
Приватний нотаріус Швець Р.О. в судове засідання не з'явився. Подав до суду клопотання про проведення судового розгляду без його участі.
Представник Могилів-Подільського ВДВС в судове засідання не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений завчасно та належним чином.
Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 31.05.2022 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності, суд прийшов до таких висновків.
Суд встановив, що 14.06.2010 ОСОБА_1 було підписано заяву, яка разом із пам'яткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг, відповідно до якого позивач отримала кредитну картку «Універсальна» і отримала кредит шляхом переоформлення 03.04.2013 вказаної кредитної картки на кредитну картку «GOLD» та відкриття кредитної лінії з встановленим лімітом в сумі 25000,00 грн. (а.с.52).
10.10.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О., на підставі ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ № 1172 від 29.06.1999, вчинено виконавчий напис серії НМТ № 415802 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» про звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 14.06.2010, укладеним з ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є АТ КБ «Приватбанк», заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 335 115,74 грн., яка складається з: 24970,42 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 289 584,27 грн. - заборгованість за відсотками; 4126,97 грн. - заборгованість з пені та комісії; 500,00 грн. - заборгованість по штрафам (фіксована частина); 15 934,08 грн. - заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості). Крім того, з боржника на користь стягувача також стягнуто 3000,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за № 15357 (а.с.50).
15.12.2020 державним виконавцем Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Біжан О.М. відкрито виконавче провадження ВП №63912069 по виконанню виконавчого напису серії НМІ №415802 від 10.10.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в сумі 335 115,74 грн. заборгованості за кредитним договором та 3000,00 грн. за вчинення виконавчого напису (а.с.9).
Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Суд встановив, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 19.10.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
Крім того, обґрунтовуючи питання спірності суми боргу, позивач зазначає, що відповідач вже звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості ще у 2014 році.
Так, в матеріалах справи наявне заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 03.11.2014 яким стягнуто ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 14.06.2010, яка станом на 31.08.2014 складала 37 943,12 грн., а саме: 24 970,42 грн. - заборгованість за кредитом; 10 062,72 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 626,97 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1783,01 - штраф (процентна складова) (а.с.10,11).
З наданого нотаріусу відповідачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14.06.2010, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 слідує, що після ухвалення рішення суду від 03.11.2014 відповідач продовжив нараховувати боржнику проценти за кредитним договором (а.с.53-55).
Тобто, звертаючись з позовом до суду в 2014 році банк фактично просив стягнути увесь залишок суми кредитних коштів за кредитним договором № б/н від 14.06.2010.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Застосовуючи наведені норми права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі№ 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси відповідача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тобто, наявність рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості (дострокове стягнення), яке боржник не виконав у повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, а є підставою виникнення права на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у виді стягнення процентів.
Таким чином, суд не може вважати безпірною суму заборгованості, про яку зазначив відповідач у заяві про вчинення виконавчого напис, оскільки фактично відповідач безпідставно нарахував проценти по кредитному договору, на підставі ст. 1050 ЦК України, а не скористався правом передбаченим ст. 625 ЦК України, а також надав нотаріусу копію кредитного договору у виді анкети-заяви, яка не посвідчена нотаріусом, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису було обов'язковою умовою.
Отже, підставами визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є недотримання визначеної Законом України «Про нотаріат» та Порядком процедури вчинення виконавчих написів. Тобто при оспорюванні виконавчих написів, позивачі звертаються з позовом про визнання їх такими, що не підлягають виконанню з тих підстав, що суми, на які вчинено виконавчий напис не є безспірними, а стягувач не надав нотаріусу усі документи, які підтверджують заборгованість, пропущений строк вчинення виконавчого напису тощо.
Враховуючи викладене, а також те, що нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, недотримано вимог, передбачених Законом України «Про нотаріат» та Порядком процедури вчинення виконавчих написів щодо надання доказів безпірності суми боргу, а тому суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді судового збору.
Крім того, положеннями п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Так, пунктом 4 Договору про надання правової допомоги адвокатом від 11.11.2021, укладеного між позивачем та адвокатом Заболотною Г.В., передбачено, що клієнт сплачує адвокату за надання правової допомоги гонорар в розмірі 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у Справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Згідно акту виконаних робіт загальна вартість виконаних робіт становить 4786,00 грн.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного вище та положень ст. 39, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 15, 16, 18, 625, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем серії НМТ № 415802 від 10.10.2017, зареєстрований в реєстрі за № 15357, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.06.2010 в розмірі 335 115 грн. 74 коп., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень та судові витрати у виді витрат на професійну правову допомогу в розмірі 4786 (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ПАТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001;
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, адреса: 01001, Київська область, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11, оф. 25;
Третя особа: Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ЄДРПОУ 34893286, адреса: вул. Сагайдачного, 1/30, м. Могилів-Подільський Вінницької області.
Суддя: Т.Б.Київська