Справа № 135/1401/19
Провадження № 2/135/4/22
іменем України
11.05.2022 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідачів ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 від імені та в інтересах якого діє законний представник Січкаренко Ліна Семенівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання права власності на спадкове майно,
І. Стислий виклад позицій сторін.
1. Виклад позиції позивача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6 , який до дня смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме: на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 67,00 кв.м, житловою площею 40,40 кв. м, належна йому на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 12.08.2003 приватним нотаріусом Тростянецького нотаріального округу Вихватнюк Л.А. за № 1907, а також на 19/100 частки комплексу будівель та споруд, загальна площа 2861,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , що належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.03.2006 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л.А. за № 452, договору купівлі-продажу, посвідченого 29.04.2004 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л.А. за № 833, акт прийняття-передачі 29.04.2004, акт прийняття передачі 13.03.2006. Батько за життя заповіту або спадкового договору не склав.
06 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Другої Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області із заявою про прийняття спадщини після померлого батька. Також із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася дружина покійного батька - ОСОБА_3 від свого імені, та від імені неповнолітнього ОСОБА_5 , як його законний представник. Однак, 20 серпня 2019 року державний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало померлому у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Також вказала на те, що у неї із батьком були теплі сімейні стосунки, за життя батько цікавився її життям, допомагав їй. І навпаки, із ОСОБА_3 щонайменш три роки проживали окремо, не мали спільного бюджету, ОСОБА_3 зневажливо ставилася до нього, і не раз вчиняла конфліктні ситуації та своєю поведінкою провокувала його. Так, зокрема, за її зверненням, за нецензурну лайку батька було притягнуто до адміністративної відповідальності. Окрім того, за позовом ОСОБА_3 з її батька стягувалися аліменти на утримання ОСОБА_5 , присуджені на підставі рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 10.03.2017 у розмірі 1 500 грн із 24.01.2017.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Враховуючи те, що вона є спадкоємцем першої черги після смерті батька, вчасно подала заяву про прийняття спадщини, тому просить суду визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 67,00 кв.м, житловою площею 40,40 кв.м у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також на 19/300 частин комплексу будівель та спору, загальна площа яких 2861,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті батька.
Відповідачі відзиву на позовну заяву не подали.
ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без їх участі.
ІІІ. Пояснення сторін.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнав частково, а саме визнав позов в частині визнання за позивачем права власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 67,00 кв.м, житловою площею 40,40 кв.м у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки дана квартира придбана спадкодавцем до шлюбу, є його особистою приватною власністю, яка підлягає поділу між всіма спадкоємцями першої черги в рівних частках. Проте, в частині визнання права власності на 19/300 частин комплексу будівель та спору, загальна площа яких 2861,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 визнав лише на 19/600 частин вказаного комплексу будівель та споруд. На обґрунтування своєї позиції вказав на те, що вказане нерухоме майно було придбано спадкодавцем під час шлюбу із ОСОБА_3 , тому є спільним сумісним майном подружжя, і до спадкової маси відноситься тільки та частина, яка могла належати покійному за життя. Тобто, це половина 19/100 частини комплексу будівель та споруд, оскільки інша належить дружині померлого ОСОБА_3 .
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом установлено, що з 12.12.2003 і по день смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували в зареєстрованому шлюбі, що стверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Ладижинським відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької області, актовий запис № 206 (а.с.152, том 1).
У період шлюбу із ОСОБА_3 , 10.03.2006, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 придбав 19/100 комплексу, будівель та споруд, загальна площа яких 2861,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
12.08.2003 на підставі договору дарування ОСОБА_6 набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 67,0 кв.м, житловою площею 40,4 кв.м.
Вказані вище обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.02.2019 з якої видно, що квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 67,0 кв.м, житловою площею 40,4 кв.м належить ОСОБА_6 на праві приватної власності, підстава виникнення права власності: договір дарування, ВАМ985788, посвідчений 12.08.2003 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л.А. за Р№1907 (а.с.24), а на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 належить 19/100 комплексу, будівель та споруд, загальна площа яких 2861,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , підстава виникнення договір купівлі-продажу, ВСР 126383, посвідчений 10.03.2006 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л.А. за Р№452; підстава виникнення договір купівлі-продажу, ВВС 187187, посвідчений 10.03.2006 приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л.А. за Р№833; акт прийняття-передачі 29.04.2004; акт прийняття-передачі 13.03.2006; договір купівлі-продажу ВВС 187187 29.04.2004 посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вихватнюк Л.А. за Р№833; акт прийняття-передачі 29.04.2004 (а.с.25, том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 07 серпня 2019 року, актовий запис 16 (а.с. 36, том 1).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина за законом, яка складається, в тому числі з квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 67,00 кв.м, житловою площею 40,40 кв.м, а також на частину комплексу будівель та спору, загальна площа яких 2861,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з копією спадкової справи № 10/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , після смерті останнього його діти, позивач ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , а також дружина ОСОБА_3 звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини (а.с. 78-88, том 1).
Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_8 та померлим ОСОБА_6 підтверджуються копіями свідоцтв про народження позивача серії НОМЕР_3 , виданого повторно 30 квітня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ладижинського управління юстиції Вінницької області та відповідача ОСОБА_8 серії НОМЕР_4 , виданого 18.08.2005 Ладижинським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, де батьком записаний ОСОБА_6 (а.с. 35, 152, том 1).
Відповідно до постанови завідувача Другої тростянецької Державної нотаріальної контори Кощеєвої Г.С. від 20 серпня 2019 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з тим, що вона не надала документи, що підтверджують право власності на будь-яке майно (а.с. 13).
У повідомленні завідувача Другої тростянецької Державної нотаріальної контори Кощеєвої Г.С. від 24.05.2019 № 342/02-14, яке направлене ОСОБА_1 зазначено, що від дружини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 - ОСОБА_3 було подану заяву про прийняття спадщини, в якій вона вказала, що претендує на Ѕ частку в спільному майні подружжя, у тому числі і на частину майнового комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Дане майно є об'єктом права спільної сумісної власності, як таке, що набувалося ними під час перебування у шлюбі, зареєстрованому Ладижинським відділом РАГС Вінницької області 12 грудня 2003 року. У разі оспорювання майнових прав ОСОБА_3 вона має право звернутися до суду. Якщо до 24 липня 2019 року від неї не буде отримана відповідь про звернення до суду, свідоцтво про право власності на Ѕ частку в спільному майні подружжя буде видано дружині (а.с.88).
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України (далі - СК України), зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом, тобто з 01 січня
2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.
Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) так і норми СК України.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Статтею 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Згідно зі статтею 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Статтею 1226 ЦК України визначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 12.08.2003 на підставі договору дарування набув право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 67,0 кв.м, житловою площею 40,4 кв.м.
Враховуючи, що спірна квартира придбана до набрання чинності СК України, тому вирішуючи спір в цій частині позовних вимог суд застосовує до спірних правовідносин положення КпШС України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або у порядку спадкування, згідно з положеннями статті 24 КпШС України є власністю кожного з них (роздільним майном). Аналогічні положення закріплено у пунктах 1, 2 частини першої статті 57 СК України.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 67,0 кв.м, житловою площею 40,4 кв.м. є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за законом мають право на 1/3 частки кожному у спадковому майні.
Позовні вимоги в цій частині визнаються відповідачами та неоспорюються.
Судом також встановлено, що у період шлюбу із ОСОБА_3 , 10.03.2006, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 придбав 19/100 комплексу, будівель та споруд, загальна площа яких 2861,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Установивши, що спірне нерухоме майно, а саме 19/100 часток комплексу, будівель та споруд було придбано за час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, а позивач ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільності майна подружжя, суд дійшов висновку про те, що вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , частки у майні подружжя є рівними відповідно положення ч.1 ст.70 СК України, а тому суд, вважає, що підлягає поділу спадкове майно після смерті ОСОБА_6 у вигляді 1/2 частки цього майна між спадкоємцями.
За таких обставин, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право власності по 19/600 часток комплексу, будівель та споруд, що перебували у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
В інших вимогах позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 67,00 кв.м, житловою площею 40,40 кв.м у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 19/600 частини комплексу будівель та спору, загальна площа яких 2861,3 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
- відповідач - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_6 ;
- відповідач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від імені якого і в інтересах якого діє ОСОБА_3 - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_7 .
Повна форма рішення суду складена та підписана суддею 23 травня 2022 року.
Суддя