31.05.2022м. СумиСправа № 920/204/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи про дату, час і місце судового засідання за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/204/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» (вул. Бориса Гмирі, буд. 9, м. Київ, 02140, ідентифікаційний код 37856467),
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради (вул. Інститутська, буд. 3, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 02007517),
про стягнення 179 255,01 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 179 255,01 грн, з них: 170 548,02 грн - основний борг за договором постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021 № 58; 4 205,00 грн - пеня за прострочення здійснення платежу в період з 25.11.2021 по 22.02.2022; 1 261,58 грн - 3 % річних; 3 240,41 грн - інфляційні втрати; а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено електричну енергію на підставі договору постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021 № 58, відповідачем електричну енергію було прийнято, однак за неї не сплачено в установлений договором термін, що є порушенням умов договору, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних у відповідних розмірах.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.05.2022 у справі № 920/204/21 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/204/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи про дату, час і місце судового засідання за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 31.05.2022; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив до 25.05.2022; встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 27.05.2022.
Копію ухвали від 02.05.2022 про відкриття провадження у справі № 920/204/22 судом надіслано відповідачу в його електронний кабінет 02.05.2022 16:53, що підтверджується відповідною довідкою суду від 02.05.2022.
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд даної справи Господарським судом Сумської області.
Станом на 31.05.2022 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву на позов та письмових заперечень по суті позовних вимог позивача.
20.05.2022 на електронну адресу суду та 26.05.2022 засобами поштового зв'язку представником позивача надіслано до суду клопотання про усунення недоліків за актом про відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкодження конверта (пакування) або перепідшивання справи від 27.04.2022 від 20.05.2022 (вх. № 1829/22 від 20.05.2022 та вх. № 1924/22 від 26.05.2022), де представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, просить суд їх задовольнити у повному обсязі та надає для долучення до матеріалів зазначеної справи копію акту прийому-передачі електроенергії від 10.11.2021 № 58/10.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами, у відповідності до частини другої статті 178 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
15.02.2021 між сторонами у справі за результатом проведення процедури закупівлі - відкриті торги на закупівлю товарів ДК 021:2015:09310000- 5: Електрична енергія, обсягом 453865 кіловат-година (посилання на сайт публічних закупівель «Прозорро»: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-01-12-000873-с) укладено договір постачання електричної енергії споживачу № 58 (далі - договір).
Сторонами суду не надано доказів, що договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому договір підлягав обов'язковому виконанню сторонами.
Відповідно до пункту 2.1 договору позивач продає електричну енергію (ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія) відповідачу, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно, з умовами договору.
Згідно з пунктом 6.2 договору відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що оплата рахунка позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його відповідачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, отриманого відповідачем.
Відповідно до пункту 4 Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати: до 10 числа наступного місяця за звітнім, та строк оплати 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання його відповідачем.
Таким чином, відповідно до умов договору та додатків до нього оплата за електроенергію здійснюється відповідно до заявлених відповідачем обсягів електроенергії та на підставі виставлених позивачем рахунків за фактично спожитий обсяг електроенергії.
Відповідно до актів прийому-передачі електроенергії позивачем на підставі договору передано відповідачеві електроенергію в наступних обсягах:
- у квітні 2021 року в обсязі 42 431 кВт.год вартістю 145 949,90 грн з ПДВ згідно акту прийому-передачі електроенергії від 30.04.2021;
- у травні 2021 року в обсязі 54 271 кВт.год вартістю 196 999,14 грн з ПДВ згідно акту № 58/5 прийому-передачі електроенергії від 31.05.2021;
- у травні 2021 року в обсязі 16 043 кВт.год вартістю 58 234,73 грн з ПДВ згідно акту № 58/5/1 прийому-передачі електроенергії від 31.05.2021;
- у червні 2021 року в обсязі 38 595 кВт.год вартістю 140 096,58 грн з ПДВ згідно акту № 58/6 прийому-передачі електроенергії від 30.06.2021;
- у липні 2021 року в обсязі 25 141 кВт.год вартістю 100 385,68 грн з ПДВ згідно акту № 58/7 прийому-передачі електроенергії від 31.07.2021;
- у серпні 2021 року в обсязі 40 494 кВт.год вартістю 189 150,11 грн з ПДВ згідно акту № 58/8 прийому-передачі електроенергії направленого 14.09.2021 року;
- у вересні 2021 року в обсязі 34 133 кВт.год вартістю 164 895,78 грн з ПДВ згідно акту № 58/9 прийому-передачі електроенергії направленого 07.10.2021 року;
- у жовтні 2021 року в обсязі 56 002 кВт.год вартістю 270 544,44 грн з ПДВ згідно акту № 58/10 прийому-передачі електроенергії від 10.11.2021, який на прохання відповідача розділено на 2:
1) у жовтні 2021 року в обсязі 20 699 кВт.год вартістю 99 996,42 грн з ПДВ згідно акту № 58/10 прийому-передачі електроенергії від 17.11.2021;
2) у жовтні 2021 року в обсязі 35 303 кВт.год вартістю 170 548,02 грн з ПДВ згідно акту № 58/10/1 прийому-передачі електроенергії від 17.11.2021 року.
Фактично спожита вартість обсягу електричної енергії відповідно до рахунків ш оплату становить:
- в період з 01.04.2021 по 30.04.2021 - 145 949,90 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/4 від 30.04.2021 на оплату електроенергії за договором;
- в період з 01.05.2021 по 31.05.2021 - 196 999,14 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/5 від 31.05.2021 та 58 234,73 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/5/1 від 31.05.2021 на оплату електроенергії за договором;
- в період з 01.06.2021 по 31.06.2021 - 140 096,58 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/6 від 30.06.2021 на оплату електроенергії за договором;
- в період з 01.07.2021 по 31.07.2021 - 100 385,68 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/7 від 31.07.2021 на оплату електроенергії за договором;
- в період з 01.08.2021 по 31.08.2021 - 189 150,11 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/8 на оплату електроенергії за договором направленого 14.09.2021;
- в період з 01.09.2021 по 30.09.2021 - 164 895,78 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/9 на оплату електроенергії за договором направленого 07.10.2021;
- в період з 01.10.2021 по 31.10.2021 - 270 544,44 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/10 від 10.11.2021, який на прохання відповідача розділено на 2: 1) 170 548,02 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/10/1 від 17.11.2021 та 2) 99 996,42 грн з ПДВ відповідно до рахунку-фактури № 58/10 від 17.11.2021 на оплату електроенергії за договором;
Вищезазначені акти прийому-передачі електричної енергії та рахунки фактури направлялись позивачем з електронної адреси: info@energo-p.com.ua відповідачу на електронну адресу відповідача: gcrl.ekonom@i.ua в день їх складання, а також шляхом направлення поштових листів АТ «Укрпошта».
Відповідно до реєстру платежів № 16/2-09/426 від 27.01.2022 АТ «Державний ощадний банк України» від КНП «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 на рахунок ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» надходили наступні суми оплат:
- 18.05.2021 на суму 145 949,90 грн за призначенням - за електричну енергію за квітень 2021 року, згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 1 від 30.04.2021 у т.ч. ПДВ 20,00 % - 24 324,98 грн;
- 17.06.2021 на суму 58 234,73 грн за призначенням - за електричну енергію за травень 2021 року, згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/5/1 від 31.05.2021 у т.ч. ПДВ 20,00 % - 9 705,79 грн;
- 18.06.2021 на суму 169 999,14 грн за призначенням - за електричну енергію за травень 2021 року, згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/5 від 11.06.2021 у т.ч. ПДВ - 32 833,19 грн;
- 12.07.2021 на суму 116 600,00 грн за призначенням - за постачання електричної енергії за червень 2021 року, частково згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/6 від 01.07.2021 у т.ч. ПДВ - 19 433,33 грн;
- 09.08.2021 на суму 23 496,58 грн за призначенням - за електричну енергію за червень 2021 року, кредитна заборгованість згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/6 від 01.07.2021 у т.ч. ПДВ - 3 916,10 грн;
- 17.08.2021 на суму 931 103,42 грн за призначенням - за електричну енергію за липень 2021 року, частково згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/7 від 31.07.2021 у т.ч. ПДВ - 15 517,24 грн;
- 09.09.2021 на суму 7 282,26 грн за призначенням - за електроенергію за липень 2021 року, кредитна заборгованість згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/7 від 31.07.2021 у т.ч. ПДВ - 1 213,71 грн;
- 17.09.2021 на суму 189 150,11 грн за призначенням - за електричну енергію за серпень 2021 року, згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/8 від 15.09.2021 у т.ч. ПДВ - 31 525,02 грн;
11.10.2021 на суму 164 895,78 грн за призначенням - за електричну енергію за вересень 2021 року, згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/9 від 11.10.2021 у т.ч. ПДВ - 27 482,63 грн;
18.11.2021 на суму 99 996,42 грн за призначенням - за електричну енергію за жовтень 2021 року, згідно договору № 58 від 15.02.2021 та акту № 58/10 від 17.11.2021 у т.ч. ПДВ 20,00 % - 16 666,07 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що платежі здійснювалось відповідачем з порушенням вимог пунктів 5.7, 6.2 договору, тобто порядку проведення розрахунків, у останнього виникла заборгованість за жовтень на суму 170 548,02 грн з ПДВ, що додатково підтверджується актом звірки розрахунків від 19.11.2021 підписаним сторонами.
У зв'язку із здійсненням відповідачем оплати спожитої електричної енергії з порушенням установлених договором термін, що є порушенням умов договору та підставою для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат у відповідних розмірах.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно із статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві твар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір. Позивачем відповідачу було поставлено у квітні-жовтні 2021 року електричну енергію по договору на загальну суму 1 536 800,80 грн. Відповідачем електричну енергію було прийнято, однак за неї не сплачено в повному обсязі, що є порушенням умов договору та вищезазначених норм матеріального права. Тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу.
Отже, відповідачем порушені права позивача та враховуючи доведеність факту заборгованості відповідача перед позивачем по договору на суму 170 548,02 грн, заявлена позовна вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 4 205,00 грн пені, нарахованої за загальний період з 25.11.2021 по 22.02.2022 суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.
За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).
Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до пунктів 9.1-9.2 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством. Постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в договорі.
Пунктом 5.8 договору передбачається, що у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до договору.
Відповідно до пункту 6 Комерційної пропозиції, що є додатком 2 до договору, встановлено розмір пені за порушення строку оплати або штраф в розмірі 0,01 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Чинне законодавство передбачає правові наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором про постачання електричної енергії споживачу, сума пені розрахована позивачем арифметично вірно, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 205,00 грн пені, нарахованої за загальний період з 25.11.2021 по 22.02.2022 є правомірними, обґрунтованими та підлягаю задоволенню в повному обсязі.
Крім наведеного позивачем заявлено до стягнення також 3 % річних в сумі 1 621,58 грн та інфляційні втрати в сумі 3 240,41 грн нарахованих за період з 25.11.2021 по 22.02.2022.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат суд вважає арифметично вірним.
Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь 3 % річних в сумі 1 261,58 грн та інфляційних втрат в сумі 3 240,41 грн за вищевказаний період визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 688,82 грн підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Глухівська міська лікарня» Глухівської міської ради (вул. Інститутська, буд. 3, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний код 02007517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» (вул. Бориса Гмирі, буд. 9, м. Київ, 02140, ідентифікаційний код 37856467) заборгованість за договором постачання електричної енергії споживачу від 15.02.2021 № 58 в сумі 170 548,02 грн (сто сімдесят тисяч п'ятсот сорок вісім гривень дві копійки); пеню в сумі 4 205,00 грн (чотири тисячі двісті п'ять гривень нуль копійок), 3 % річних в сумі 1 261,58 грн (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня п'ятдесят вісім копійок), інфляційні втрати в сумі 3 240,41 грн (три тисячі двісті сорок гривень сорок одну копійку); а також відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 2 688,82 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень вісімдесят дві копійки).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 01 червня 2022 року.
Суддя Ю.А. Джепа