ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2022Справа № 910/21734/21
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
до Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового
фонду Шевченківського району м. Києва"
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін: не викликались
29.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального 29.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації з вимогами до Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни про зобов'язання вчинити дії, а саме: звільнити нежитлове приміщення площею 14,3 кв. м в будинку № 88/2 літ. В на проспекті Перемоги у місті Києві.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.06.2015 № 390 не звільнив приміщення, у зв'язку із закінченням строку дії договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2022, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.
27.01.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/21734/21, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
15.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
17.02.2022 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до умов якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що на адресу останнього не надходив лист позивача про небажання продовжувати орендні відносини за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.06.2015 № 390.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.06.2015 між Шевченківською районною в місті Києві державну адміністрацію (позивач у справі, орендодавець за договором), Фізичною особою-підприємцем Каралоп Мариною Анатоліївною (відповідач у справі, орендар за договором) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (третя особа у справі, підприємство за договором) за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол від 17.03.2015 № 29, на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.06.2015 № 304 було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 390/1 (далі - договір), відповідно до якого орендарю було надано в орендне користування нежитлове приміщення (господарська споруда) загальною площею 14.3 кв.м в будинку № 88/2, літ В на проспекті Перемоги у м. Києві.
Відповідно до пункту 2.1 договору об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 14,3 кв.м згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.
У відповідності до пункту 4.15 договору орендар зобов'язаний після припинення дії цього договору протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству. Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.
Згідно з пунктом 7.6 договору у разі закінчення/припинення дії цього договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт підприємству у стані не гіршому, ніж в якому перебував об'єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.
Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що договір діє з 22.06.2015 до 20.06.2018.
У пункті 9.4 Договору зазначено, що договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до пункту 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із закінченням строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.06.2015 № 390 позивач звернувся до Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни з листом від 19.06.2021 № 109/04/45-4331 в якому вказано про закінчення строку дії правочину та висловлено вимогу про повернення об'єкта нерухомого майна.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором щодо звільнення орендованого приміщення та передачі його позивачу за актом, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни вчинити дії, а саме: звільнити нежитлове приміщення площею 14,3 кв. м в будинку № 88/2 літ. В на проспекті Перемоги у місті Києві.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором оренди комунального майна.
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: - державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; - нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); - інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Пунктом 9.1 договору сторони погодили, що договір діє з 22.06.2015 до 20.06.2018.
Відповідно до пункту 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
У відповідності частини 1 статі 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У частині 2 статті 795 Цивільного кодексу України зазначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Суд зазначає, що зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Правовий аналіз вказаних норм матеріального права свідчить про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору, то такий договір припиняється.
У постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 923/854/17 та у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 зазначено, що частина 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення чи зміну договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та факт її отримання іншою стороною.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Судом встановлено, що листом вих. № 109/04/45-4331 від 19.06.2021 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулася до Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни та повідомили про закінчення строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.06.2015 № 390, у зв'язку з його закінченням 19.06.2021.
Вказаний лист було направлено на адресу 23.06.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист № 0405043459201 та фіскальним чеком № 000101940 від 23.06.2021.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з сайту https://track.ukrposhta.ua/, за номером рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0405043459201, вищевказаний лист надійшов на адресу відповідача 25.06.2021, проте 09.07.2021 був повернутий на зворотну адресу, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Крім того, відповідно до витягу з сайту https://track.ukrposhta.ua/, за номером рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0405043459201, міститься також інформація щодо невручення відправлення під час доставки 29.06.2021, з інших причин.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що позивачем було вчасно висловлено заперечення з приводу поновлення договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.06.2015 № 390 на новий строк, що вказує про відсутність підстав для автоматичного продовження договору на той же строк та на тих самих умовах відповідно до положень статті 764 Цивільного кодексу України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
При цьому, факт отримання або неотримання Фізичною особою-підприємцем Каралоп Мариною Анатоліївною повідомлення про відсутність у Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації наміру продовжувати договірні відносини не впливає на наслідки, із якими законом пов'язує направлення вказаного повідомлення - припинення договірних правовідносин сторін.
За приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, з огляду на припинення договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.06.2015 № 390 у зв'язку із закінченням строку його дії, у Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни виник обов'язок зі звільнення орендованого майна - нежитлове приміщення (господарська споруда) загальною площею 14.3 кв.м в будинку № 88/2, літ В на проспекті Перемоги у м. Києві.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо звільнення та передачі орендованого майна за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 22.06.2015 № 390, вимоги позивача про зобов'язання Фізичну особу-підприємця Каралоп Марину Анатоліївну звільнити нежитлове приміщення (господарська споруда) загальною площею 14.3 кв.м в будинку № 88/2, літ В на проспекті Перемоги у м. Києві, підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Каралоп Марину Анатоліївну ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звільнити нежитлове приміщення (господарська споруда) загальною площею 14.3 кв.м в будинку № 88/2, літ В на проспекті Перемоги у м. Києві.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каралоп Марини Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 24, ідентифікаційний код 37405111) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька