Постанова від 17.02.2022 по справі 910/10334/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р. Справа№ 910/10334/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.02.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 (повний текст рішення складено та підписано 16.12.2021)

у справі № 910/10334/21 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - 1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

2. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»

3. Кабінет Міністрів України

про стягнення 80 553 855,83 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (далі - ТОВ «Солар парк підгородне», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення 80 553 855,83 грн, з яких 62401139,14 грн сума основного боргу, 3 395 638,20 грн пені, 4 079 502,06 грн штрафу, 2 528 547,03 грн 3% річних та 8 149 029,40 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) та норм Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом не у повному обсязі оплатив у встановлені строки придбану електричну енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 62 104 139,14 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 395 638,20 грн пені, 4 079 502,06 грн штрафу, 2 528 547,03 грн 3% річних та 8 149 029,40 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст заперечень на позов

Відповідач в свою чергу, проти позову заперечував з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів надсилання позивачем на адресу відповідача актів купівлі-продажу електроенергії за спірний період. Крім того, відповідач, зокрема, вказав на неможливість виконання зобов'язань перед позивачем, оскільки в даному випадку спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на Приватну акціонерну компанію НЕК «Укренерго». Оскільки остання не здійснює своєчасних розрахунків з відповідачем, це виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем.

Разом з тим, відповідачем подано клопотання про зменшення до 1 грн сум неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 позов задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 62 401 139,13 грн.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» пеню у розмірі 1 697 819,10 грн, штраф у розмірі 2 039 751,03 грн, 3% річних у розмірі 2 524 329,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 581 757,76 грн та судовий збір у розмірі 173 403,06 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» судовий збір у розмірі 615460,36 грн, сплачений за платіжним дорученням №610 від 24.06.2021.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у відповідача існувала заборгованість за Договором №9982/02 від 18.11.2013 на загальну суму 62 401 139,13 грн, яка була погашена відповідачем під час розгляду справи Господарським судом міста Києва. Судом встановлено, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» суми основного боргу у розмірі 0,01 грн не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи прострочення виконання відповідачем свої зобов'язань, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими у перерахованому судом розмірі.

Водночас, враховуючи всі фактичні обставини справи та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, суд першої інстанції вважає, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на суму 1 697 819,10 грн грн та штраф на суму 2 039 751,03 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені їх доводи

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» 04.01.2021 звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 в частині стягнення 1 697 819,10 грн - пені, 2 039 751,03 грн - штрафу, 2 524 329,72 грн - 3% річних, 7 581 757,76 грн - інфляційних втрат, судового збору у розмірі 173 403,06 грн та ухвалили у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду в частині стягнення 1 697 819,10 грн - пені, 2 039 751,03 грн - штрафу, 2 524 329,72 грн - 3% річних, 7 581 757,76 грн - інфляційних втрат та судового збору у розмірі 173 403,06 грн ухвалено з порушенням норми матеріального права - ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст.ст. 525, 526, 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 Розгляду справи по суті Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що:

- джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов'язані з оплатою Національною енергетичною компанією «Укренерго» (правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК«Укренерго» ) послуг ДП «Гарантований покупець» із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Одночасно змістом зазначених Послуг є забезпечення виконання наведених спеціальних обов'язків ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець»;

- ДП «Гарантований покупець» не порушував наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов'язання за договором щодо спірного періоду, передбаченого Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

- відповідно до встановленого Законом України «Про ринок електричної енергії» спеціального порядку розрахунків за електричну енергію, продану виробниками за «зеленим» тарифом, оплата електричної енергії продавцям за «зеленим» тарифом пов'язана з надходженням коштів на рахунок Гарантованого покупця від оператора системи передачі (ПрАТ «НЕК «Укренерго»). Таким чином, обсяг виконання зобов'язання Гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим тарифом» становиться вказаним законом та Порядком у залежність від виконання зазначених спеціальних обов'язків ПрАТ «НЕК «Укренерго». Незважаючи на викладене, місцевий господарський суд при вирішені даного спору не застосував положення ст. 614 Цивільного кодексу України.

- у апелянта відсутня вина щодо несвоєчасної оплати платежів спірного періоду, оскільки ПрАТ «НЕК «Укренерго» не здійснює своєчасних розрахунків з оплати послуг Гарантованого покупця.

- наявність у відповідача виняткових обставин для застосування зменшення штрафних санкцій.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» 05.01.2022 звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 в частині зменшення розміру пені та штрафу, у цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути пеню у розмірі 3 395 638,20 грн та штраф у розмірі 4 079 502,06 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що:

- позивачем зобов'язання виконувалися належним чином, проте відповідачем систематично допускались прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати поставленої електричної енергії.

- сума нарахованих штрафних санкцій не перевищує суму боргу.

- відповідачем в даному випадку не наведено та не надано доказів, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність розміру неустойки (пені, штрафу) наслідкам порушенного зобов'язання.

Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги позивача, відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Солар парк підгородне» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 в частині зменшення розміру заявлених до стягнення з ДП «Гарантований покупець» пені та штрафу.

Відзив вмотивований тим, що суд першої інстанції скориставшись дискреційними повноваженнями правомірно врахував, що відповідач є державним підприємством на якого державою покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління яким виконує Кабінет Міністрів України, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період.

Крім того, відповідач зазначає, що порушення виконання зобов'язань за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволені клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021, апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі № 910/10334/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

07.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021, розгляд справи призначено на 17.02.2022.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі № 910/10334/21 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

08.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021, об'єднано в одне апеляційне провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021, розгляд справи призначено на 17.02.2022.

16.02.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 17.02.2022 з'явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» та Державного підприємства «Гарантований покупець».

Представники Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Кабінету Міністрів України у судове засідання 17.02.2022 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлялися належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники третіх осіб, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників третіх осіб.

У судовому засіданні 17.02.2022 представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості представникам позивача та третім особам ознайомитися з поданим ДП «Гарантований покупець» відзивом на апеляційну скаргу позивача. Заслухавши думку представника позивача, який заперечував щодо відкладення розгляду справи, колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відзив ДП «Гарантований покупець» направлявся усім іншим учасникам справи, що вбачається з описів вкладення та фіскальних чеків, представники третіх осіб повідомлялися належним чином про час, дату та місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи від третіх осіб до суду не надходило.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» у судовому засіданні 17.02.2022 просив задовольнити апеляційну скаргу позивача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 скасувати в частині зменшення розміру пені та штрафу, прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути пеню у розмірі 3 395 638,20 грн та штраф у розмірі 4 079 502,06 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 позивач просив залишити без змін.

Представник Державного підприємства «Гарантований покупець» у судовому засіданні 17.02.2022 просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 в частині стягнення 1 697 819,10 грн - пені, 2 039 751,03 грн - штрафу, 2 524 329,72 грн - 3% річних, 7 581 757,76 грн - інфляційних втрат, судового збору у розмірі 173 403,06 грн та ухвалили у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

18.11.2013 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (ВАД) укладено Договір №9982/02, відповідно до умов якого ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (далі - Договір, Договір №9982/02, Договір №9982/02 від 18.11.2013).

З моменту підписання договору №9982/02 від 18.11.2013 до нього неодноразово вносились зміни, зокрема, 30 червня 2019 року між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ), Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (виробник за «зеленим» тарифом) з метою реалізації вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між ДПЕ та виробником електричної енергії, укладено Додаткову угоду №349/01 до Договору №9982/02 від 18.11.2013 про заміну сторони зобов'язання (далі - Договір, Договір №9982/02, Договір №9982/02 від 18.11.2013, Договір №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019).

Сторони дійшли згоди в преамбулі Договору №9982/02 слова Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця» та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

За пунктом 10 додаткової угоди №349/01 від 30 червня 2019 року до договору №9982/02 від 18.11.2013, дана додаткова угода набуває чинності з 01.07.2019 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

У пункті 2.2 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019), визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом.

Відповідно до п. 2.3 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) виробник за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючи одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.5 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП, для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.

Відповідно до п. 3.1 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) обсяг фактичного проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 1 Порядку.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019).

Згідно з п. 3.3 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку).

Відповідно до п.4.1. Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) виробник за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.

Згідно з п. 4.5. Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) гарантований покупець зобов'язаний: 1) купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за «зеленим» тарифом електричну енергію; 3) нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Відповідно до п. 4.6 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до Порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом.

Судом встановлено, що за період із 01 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року на умовах Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) позивачем було вироблено та відпущено відповідачу електричну енергію на загальну суму 145 788 773,74 грн, а саме:

- у березні 2020 року - електричну на суму 14 115 511,52 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 14 110 558,19 грн та актом коригування за березень 2020 року на суму 4 953,33 грн;

- у квітні 2020 року - електричну енергію на суму 20 855 993,52 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року на суму 20 800 487,98 грн та актом коригування за квітень 2020 року на суму 55505,54 грн;

- у травні 2020 року - електричну енергію на суму 17 572 320,48 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року на суму 17 435 121,47 грн та актом коригування за травень 2020 року на суму 137 199,01 грн;

- у червні 2020 року - електричну енергію на суму 21 066 705,28 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року на суму 20 886 398,91 грн та актом коригування за червень 2020 року на суму 180 306,37 грн;

- у липні 2020 року - електричну енергію на суму 22 479 311,94 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року на суму 22 468 483,14 грн та актом коригування за липень 2020 року на суму 10 828,80 грн;

- у серпні 2020 року - електричну енергію на суму 18 523 371,25 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2020 року на суму 18 499 504,03 грн та актом коригування за серпень 2020 року на суму 23 867,22 грн;

- у вересні 2020 року - електричну енергію на суму 14 026 835,25 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за вересень 2020 року;

- у жовтні 2020 року - електричну енергію на суму 10 750 945,43 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2020 року;

- у листопаді 2020 року - електричну енергію на суму 4 570 311,55 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за листопад 2020 року;

- у грудні 2020 року - електричну енергію на суму 1 827 467,52 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за грудень 2020 року.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) постановою №902 від 29.04.2020 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у березні 2020 року.

Постановою №995 від 27.05.2020 - у квітні 2020 року.

Постановою №1211 від 24.06.2020 - у травні 2020 року.

Постановою №1435 від 22.07.2020 - у червні 2020 року.

Постановою №1600 від 19.08.2020 у липні 2020 року.

Постановою №1740 від 23.09.2020 у серпні 2020 року.

Постановою №1937 від 21.10.2020 - у вересні 2020 року.

Постановою №2138 від 20.11.2020 у жовтні 2020 року.

Постановою №2682 від 23.12.2020 у листопаді 2020 року.

Постановою №142 від 03.02.2021 - у грудні 2020 року.

На виконання умов Договору №9983/02 від 18.11.2013 відповідачем було здійснено наступні оплати електроенергії, поставленої у спірний період:

- за придбану у березні 2020 року електричну енергію на загальну суму 14 115 511,52 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (16.03.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 758666,04 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.06.2020 - грошові кошти у розмірі 202191,55 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.03.2020 - грошові кошти у розмірі 884041,47 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 18.06.2020 - грошові кошти у розмірі 335745,66 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.06.2020 - грошові кошти у розмірі 335655,92 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.06.2020 - грошові кошти у розмірі 503165,69 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 15.07.2020 - грошові кошти у розмірі 556794,40 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 23.07.2020 - грошові кошти у розмірі 452814,72 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.07.2020 - грошові кошти у розмірі 1432347,24 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 31.07.2020 - грошові кошти у розмірі 533650,53 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 31.07.2020 - грошові кошти у розмірі 591238,50 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.02.2021 - грошові кошти у розмірі 3010948,59 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.02.2021 - грошові кошти у розмірі 4518251,21 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у березні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, відповідачем у повному обсязі було оплачено вартість електричної енергії, придбаної у позивача у березні 2020 року.

- за придбану у квітні 2020 року електричну енергію на загальну суму 17 097 432,58 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (16.04.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 420579,63 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 24.04.2020 - грошові кошти у розмірі 558676,62 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.02.2021 - грошові кошти у розмірі 3414502,65 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 31.03.2021 - грошові кошти у розмірі 5829239,56 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 29.04.2021 - грошові кошти у розмірі 3065073,21 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 29.04.2021 - грошові кошти у розмірі 1943525,30 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 22.06.2021 - грошові кошти у розмірі 1865835,61 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за квітень 2020 року на суму 3758560,94 грн.

- за придбану у травні 2020 року електричну енергію на загальну суму 861 585,66 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (15.05.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 289205,61 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у травні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.05.2020 - грошові кошти у розмірі 572380,05 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у травні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за травень 2020 року на суму 16710734,82 грн

- за придбану у червні 2020 року електричну енергію на загальну суму 802 123,46 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (15.06.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 409426,68 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у червні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.06.2020 - грошові кошти у розмірі 392696,78 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у червні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за червень 2020 року на суму 20 264 581,82 грн.

- за придбану у липні 2020 року електричну енергію на загальну суму 812 050,39 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (15.07.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 422601,01 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у липні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 24.07.2020 - грошові кошти у розмірі 389449,38 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у липні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість з оплати електроенергії за липень 2020 року на суму 21 667 261,55 грн.

- за придбану у серпні 2020 року електричну енергію на загальну суму 18 523 371,25 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (14.08.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 1437559,26 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 19.08.2020 - грошові кошти у розмірі 2738829,98 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 26.08.2020 - грошові кошти у розмірі 4053661,85 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 31.08.2020 - грошові кошти у розмірі 1767863,14 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.09.2020 - грошові кошти у розмірі 2016836,62 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.09.2020 - грошові кошти у розмірі 3524853,35 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.09.2020 - грошові кошти у розмірі 2322228,12 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 01.10.2020 - грошові кошти у розмірі 637671,71 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 23.03.2021 - грошові кошти у розмірі 23867,22 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у серпні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, відповідачем у повному обсязі було оплачено електроенергію, придбану у серпні 2020 року.

- за придбану у вересні 2020 року електричну енергію на загальну суму 14 026 835,25 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (15.09.2020 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 2409744,50 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 28.09.2020 - грошові кошти у розмірі 362082,05 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 07.10.2020 - грошові кошти у розмірі 1135590,48 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.10.2020 - грошові кошти у розмірі 346557,46 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 13.10.2020 - грошові кошти у розмірі 405080,92 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 16.10.2020 - грошові кошти у розмірі 1382915,79 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 19.10.2020 - грошові кошти у розмірі 481012,97 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 20.10.2020 - грошові кошти у розмірі 701316,91 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 22.10.2020 - грошові кошти у розмірі 1262658,99 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 27.10.2020 - грошові кошти у розмірі 601266,19 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.10.2020 - грошові кошти у розмірі 2147241,81 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.20130, 06.11.2020 - грошові кошти у розмірі 1412975,54 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 09.11.2020 - грошові кошти у розмірі 375791,37 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 10.11.2020 - грошові кошти у розмірі 390823,02 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 11.11.2020 - грошові кошти у розмірі 611777,25 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у вересні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, відповідачем у повному обсязі було оплачено електроенергію, придбану у вересні 2020 року.

- за придбану у жовтні 2020 року електричну енергію на загальну суму 10 750 945,43 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (22.12.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 199404,53 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 15.10.2020 - грошові кошти у розмірі 297780,62 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 23.10.2020 - грошові кошти у розмірі 309551,37 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.11.2020 - грошові кошти у розмірі 257372,15 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 16.11.2020 - грошові кошти у розмірі 1250251,80 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 19.11.2020 - грошові кошти у розмірі 1111334,53 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 20.11.2020 - грошові кошти у розмірі 388967,09 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 23.11.2020 - грошові кошти у розмірі 416750,45 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 27.11.2020 - грошові кошти у розмірі 694584,08 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.11.2020 - грошові кошти у розмірі 1316931,42 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 03.12.2020 - грошові кошти у розмірі 555667,26 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.12.2020 - грошові кошти у розмірі 833500,90 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 08.12.2020 - грошові кошти у розмірі 1076688,68 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 10.12.2020 - грошові кошти у розмірі 416750,45 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 14.12.2020 - грошові кошти у розмірі 750789,83 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 16.12.2020 - грошові кошти у розмірі 430086,46 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 18.12.21020 - грошові кошти у розмірі 444533,81 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у жовтні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, відповідачем було у повному обсязі оплачено електроенергію, придбану у жовтні 2020 року.

- за придбану у листопаді 2020 року електричну енергію на загальну суму 4 570 311,55 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (13.11.2020 відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 205016,06 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 25.11.2020 - грошові кошти у розмірі 241859,61 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 24.12.2020 - грошові кошти у розмірі 318982,63 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 30.12.2020 - грошові кошти у розмірі 666478,61 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.01.2021 - грошові кошти у розмірі 957322,87 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 06.01.2021 - грошові кошти у розмірі 823297,66 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 12.01.2021 - грошові кошти у розмірі 631833,10 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 13.01.2021 - грошові кошти у розмірі 382929,15 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 14.01.2021 - грошові кошти у розмірі 342591,86 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у листопаді 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, відповідачем було у повному обсязі оплачено електроенергію, придбану у листопаді 2020 року.

- за придбану у грудні 2020 року електричну енергію на загальну суму 1 827 467,52 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, копії яких долучені до позовної заяви (15.12.2020 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 83946,71 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 24.12.2020 - грошові кошти у розмірі 77260,79 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 19.01.2021 - грошові кошти у розмірі 219265,24 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 21.01.2021 - грошові кошти у розмірі 217413,01 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 27.01.2021 - грошові кошти у розмірі 475590,96 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 29.01.2021 - грошові кошти у розмірі 543532,52 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013), 04.02.2021 - грошові кошти у розмірі 210458,29 грн (призначення платежу - за електроенергію, відпущену у грудні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013).

Таким чином, відповідачем у повному обсязі було оплачено електроенергію, придбану у грудні 2020 року.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання по оплаті електричної енергії за Договором №9982/02 від 18.11.2013, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 62401139,14 грн - сума основного боргу, 3395638,20 грн - пені, 4079502,06 грн - штрафу, 2528547,03 грн - 3% річних та 8149029,40 грн - інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 ГК України).

Частиною першою статті 275 та частинами шостою, сьомою статті 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно із частинами першою, другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, Договір №9982/02 від 18.11.2013 за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

У ч. 3 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» зазначено, що відповідний двосторонній договір має встановлювати: 1) предмет договору; 2) ціну електричної енергії та/або порядок її розрахунку (формування); 3) обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; 4) строки та порядок постачання електричної енергії; 5) порядок повідомлення про договірні обсяги купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; 6) порядок та форму розрахунків; 7) строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; 8) права, обов'язки та відповідальність сторін; 9) строк дії договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії «зеленого» тарифу, встановленого Законом України «Про альтернативні джерела енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством;

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, виробник за «зеленим» тарифом - суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.

Як зазначено у ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з главою 7 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за «зеленим» тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за «зеленим» тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Відповідно до п. 8.3. глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, фактичний обсяг відпущеної/відібраної виробником за «зеленим» тарифом електричної енергії визначається в кожному розрахунковому періоді, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.

У п. 8.4 глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зазначено, що у кожному розрахунковому місяці обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробника за «зеленим» тарифом, визначаються за алгоритмом:

1) на основі даних, що надаються гарантованому покупцю відповідно до пункту 8.3 цієї глави, визначається значення сальдо перетоків електричної енергії для генеруючої одиниці виробника за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць;

2) якщо сальдо перетоків електричної енергії має додатне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за «зеленим» тарифом та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії, а обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці, за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю;

3) якщо сальдо перетоків електричної енергії має від'ємне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за «зеленим» тарифом, та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю, а обсяг купівлі виробником за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці виробника за «зеленим» тарифом, за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач придбав у позивача на умовах Договору №9983/02 від 18.11.2013 електричну енергію за період березень - грудень 2020 року на загальну суму 145 788 773,74 грн, що підтверджується Актами купівлі-продажу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» та Державного підприємства «Гарантований покупець».

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

У п. 10.1 глави 10 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п. 10.4 глави 10 Порядку, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

Як зазначалося вище, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у березні 2020 року затверджено постановою НКРЕКП №902 від 29.04.2020, у квітні 2020 року постановою №995 від 27.05.2020, у травні 2020 року - постановою №1211 від 24.06.2020, у червні 2020 року - постановою №1435 від 22.07.2020, у липні 2020 року - постановою №1600 від 19.08.2020, у серпні 2020 року - постановою №1740 від 23.09.2020, у вересні 2020 року - постановою №1939 від 21.10.2020, у жовтні 2020 року - постановою №2138 від 20.11.2020, у листопаді 2020 року - постановою №2682 від 23.12.2020, у грудні 2020 року - постановою №142 від 03.02.2021.

Отже, з огляду на приписи статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку №641, пункту 3.3 Договору №9982/02 від 18.11.2013 та статті 530 ЦК України грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача у розрахунковому місяці в рамках виконання договору електричну енергію мало бути виконано протягом двох робочих днів з моменту затвердження розміру вартості послуг, а саме: за березень 2020 у строк до 04.05.2020 включно; за квітень 2020 року - в строк до 29.05.2020 включно; за травень 2020 року - в строк до 26.06.2020 включно; за червень 2020 року - в строк до 24.07.2020 включно; за липень 2020 року - в строк до 21.08.2020 включно; за серпень 2020 року - в строк до 25.09.2020 включно; за вересень 2020 року - в строк до 23.10.2020 включно; за жовтень 2020 року - в строк до 24.11.2020 включно; за листопад 2020 року - в строк до 28.12.2020 включно; за грудень 2020 року - в строк до 05.02.2021 включно.

Відтак, відлік строку заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у березні 2020 року розпочинається з 05.05.2020, у квітні 2020 року - з 30.05.2020; у травні 2020 року - з 27.06.2020; у червні 2020 року - з 25.07.2020; у липні 2020 року - з 22.08.2020; у серпні 2020 року - з 26.09.2020; у вересні 2020 року - з 24.10.2020, у жовтні 2020 року - з 25.11.2020, у листопаді 2020 року - з 29.12.2020, у грудні 2020 року - з 06.02.2020.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив оплату за придбану у березні-грудні 2020 року електричну енергію за Договором №9982/02 від 18.11.2013 не у повному обсязі. А тому станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду у ДП «Гарантований покупець» існувала заборгованість з оплати основного боргу у загальному розмірі 62 401 139,13 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриттям судом першої інстанції провадження у даній справі відповідачем 15.11.2021 було сплачено на користь позивача грошові кошти на загальну суму 62 401 139,13 грн за електроенергію, відпущену у квітні, травні, червні та липні 2020 року за Договором №9982/02 від 18.11.2013, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучено відповідачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи , що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 62 401 139,13 грн, після звернення позивача з даним позовом до суду, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження у справі №910/10334/21 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 62 401 139,13 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, з позовних вимог вбачається, що ТОВ «Солар парк підгородне» просило суд стягнути з ДП «Гарантований покупець» суму основного боргу у розмірі 62 401 139,14 грн, яка не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Суд першої інстанції правомірно відмовив у позові в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 0,01 грн.

Згідно із частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Колегія суддів не погоджується із доводами відповідача щодо відсутності порушення ДП «Гарантований покупець» наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов'язання за Договором №9982/02 від 18.11.2013, в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019 у спірний період, оскільки в силу умов вказаного договору та положень Порядку №641, остаточний розрахунок за придбану гарантованим покупцем товарну продукцію здійснюється після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, що в свою чергу, враховуючи наявні у матеріалах справи підписані позивачем та відповідачем акти купівлі-продажу, та затверджені постановами НКРЕКП розмір вартості послуги, свідчить про настання строку виконання зобов'язання з оплати придбаної продукції на момент звернення з позовом.

Щодо посилань ДП «Гарантований покупець» на ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов'язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі позивачем, вказуючи, що джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за «зеленим» тарифом є платежі, пов'язані з оплатою ПрАТ НЕК «Укренерго» послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (відповідно до п.12.3,12.6 Глави 12 Порядку), а тому регулювання зобов'язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом не вичерпуються умовами договору, колегія суддів звертає увагу на те, що ані Договором №9982/02 від 18.11.2013, ані Порядком, ані положеннями ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» не визначено прямої залежності виконання зобов'язань Гарантованого покупця щодо оплати відпущеної виробником за «зеленим» тарифом електроенергії з виконанням зобов'язань оператором системи передачі (ПрАТ «НЕК «Укренерго») щодо оплати послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Відповідності до положень статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж за «зеленим» тарифом електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону.

При цьому, за умовами укладеного сторонами договору №9982/02 від 18.11.2013, в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробника за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку №641, яким визначено порядок здійснення платежів гарантованим покупцем продавцям електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Тоді як розрахунок вартості та порядок оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надаються гарантованим покупцем визначаються відповідно до Глави 12 Порядку №641.

Тобто правовідносини між гарантованим покупцем та виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом (позивачем) не є пов'язаними з правовідносинами гарантованого покупця з оператором системи передачі (ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго»).

Отже, твердження відповідача стосовно ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» фактично зводяться до відсутності бюджетного фінансування. Водночас відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та «Бакалов проти України».

З огляду на викладене, оплата за придбану електроенергія по актах купівлі-продажу за березень - грудень 2020 року була оплачена відповідачем з порушенням строку, встановленого Договором №9982/02 від 18.11.2013, в редакції додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019.

Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов'язань.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.6 Договору №9982/02 від 18.11.2013 (в редакції Додаткової угоди №349/01 від 30.06.2019) передбачено нарахування пені у розмірі 0,1 % та штрафу штраф у розмірі 7%.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог про стягнення штрафу у сумі 4 079 502,06 грн.

Крім того, як правильно встановлено місцевим господарським судом розмір пені, за розрахунком суду, є більшими ніж заявлено позивачем, а тому задоволенню підлягають позовні вимоги саме у розмірі 3 395638,20 грн, що визначений позивачем.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2528547,03 грн та інфляційних втрат у сумі 8 149 029,40 грн суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з ДП «Гарантований покупець» саме 2 524 329,72 грн - 3% річних та 7 581 757,76 грн - інфляційних втрат, а не 2 528 547,03 грн - 3% річних та 8 149 029,40 грн - інфляційних втрат, як помилково розраховано позивачем.

Щодо клопотання апелянт про зменшення розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Судом першої інстанції було частково задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та встановлено, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу на 50 %.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (штрафу, пені), суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав зменшення пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки відсутність у позивача збитків жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за Договором №9982/02 від 18.11.2013.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов'язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає слушними посилання позивача про те, що сума штрафних санкцій не перевищує суму боргу відповідача

Суд апеляційної інстанції, з огляду на матеріали справи, прийшов висновку про відсутність підстав, саме у даній справі, для зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу), оскільки відповідачем не надано належного обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу і відповідних доказів, отже відсутні підстави для зменшення розміру цих нарахувань.

Одночасно, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість, як доводів ДП «Гарантований покупець», так і доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне», враховує інтереси обох сторін, причини невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 9982/02 від 18.11.2013, відхиляє доводи ДП «Гарантований покупець» про наявність у відповідача виняткових обставин для застосування зменшення штрафних санкцій.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені ТОВ «Солар парк підгородне» в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо зменшення пені та штрафу) ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно відсутності виняткових обставин для зменшення пені), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 395 638,20 грн та штрафу у розмірі 4 079 502,06 грн.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/10334/21 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/10334/21 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» пеню у розмірі 1697819,10 грн та штраф у розмірі 2039751,03 грн.

4. В цій частині прийняти нове рішення суду у справі №910/10334/21, яким стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симоненка Петлюри, 27, ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ШОСЕ ДОНЕЦЬКЕ, будинок 186, ідентифікаційний код: 38300353) пеню у розмірі 3 395 638 (три мільйони триста дев'яносто п'ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 20 коп., штраф у розмірі 4 079 502 (чотири мільйони сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот дві) грн 06 коп.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 у справі №910/10334/21 - залишити без змін.

6. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симоненка Петлюри, 27, ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар парк підгородне» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ШОСЕ ДОНЕЦЬКЕ, будинок 186, ідентифікаційний код: 38300353) 173 403 (сто сімдесят три тисячі чотириста три) грн 06 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 84095 (вісімдесят чотири тисячі дев'яносто п'ять) грн 33 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

7. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 покладаються на Державне підприємство «Гарантований покупець».

8. Видачу наказів по справі №910/10334/21 доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи №910/10334/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано після виходу судді з відпустки 30.05.2022.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік