вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" лютого 2022 р. Справа№ 925/1557/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Станіка С.Р.
Тарасенко К.В.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 15.02.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 (повний текст рішення складено 12.08.2021)
у справі №925/1557/20 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго»
до 1) Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Смілянської міської ради
про визнання договорів недійсними
У грудні 2020 року Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» (надалі - КП «Смілакомунтеплоенерго», позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - АТ «НАК «Нафтогаз України», відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (надалі - ТОВ «Сміла Енергоінвест», відповідач-2) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Смілянської міської ради (надалі - третя особа) про визнання недійсними договорів про переведення боргу № 14/3521/18, № 14/3528/18 від 26.12.2018 року, укладених сторонами, та солідарне відшкодування судових витрат відповідачами.
Позов мотивований тим, що спірні договори вчинено під впливом тяжкої обставини, що на думку позивача, є підставою для визнання їх недійсним на підставі ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України.
За доводами позивача, тяжкими обставинами, які зумовили укладення оспорюваних договорів були:
- зрив початку опалювального періоду 2018-2019 р.р. в м. Сміла;
- наслідки відсутності тепла та визнання ситуації по м. Сміла надзвичайною подією;
- несанкціонований відбір природного газу комунальним підприємством після 15.11.2018, оскільки ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не уклало з комунальним підприємством договори на постачання природного газу.
Крім того, сума боргу у розмірі 965074,14 грн, що є предметом спірних договорів про переведення боргу, складає 10-у частину статутного капіталу позивача і може завдати істотної шкоди позивачу, не забезпечена ніякими гарантіями власника - Смілянської міської ради. З урахуванням правової позиції Верховного Суду у постановах від 16.01.2020 року у справі № 922/1362/17 (п. 75), від 13.12.2018 № 905/2797/17 (п.п. 19, 31) неправомірним є включення до загальної суми переведеної заборгованості сум судового збору у розмірі 8109,15 грн та судових витрат у розмірі 10282,33 грн, стягнутих судовими рішеннями у справах №№ 925/248/13-г, 925/637/13, які не стосуються спірних договірних зобов'язань.
У відзиві на позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України», заперечило проти позовних вимог з мотивів його безпідставності, необґрунтованості і недоказаності позовних вимог. Відповідач-1, зазначив про часткове виконання позивачем спірних договорів, вважав дії позивача спрямованими на ухилення від відповідальності за неналежне виконання прийнятих зобов'язань.
Третя особа у письмових поясненнях підтримала позовні вимоги, підтвердила відсутність згоди на укладення спірних договорів і договорів на надання місцевої гарантії та на реструктуризацію заборгованості, також підтвердила наявність тяжких обставин і вкрай невигідних умов спірних договорів для комунального підприємства позивача.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним договір про переведення боргу № 14/3521/18 від 26.12.2018, укладений між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» та Комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго».
Визнано недійсним договір про переведення боргу № 14/3528/18 від 26.12.2018, укладений між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» та Комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго».
Стягнуто з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» 2102 грн судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» на користь Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» 2102 грн судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 у справі №925/1557/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вважає, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про задоволення позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити.
Скаржник послався на те, що місцевим судом невірно застосовано норму ст.233 Цивільного кодексу України, оскільки, внаслідок підписання спірних договорів позивач не отримував можливість усунення тяжких обставин, оскільки уникнути зриву опалювального сезону він міг шляхом своєчасного підписання договору поставки газу з іншими газопостачальниками. За відсутності тяжких обставин, на які посилається позивач, спірний договір все-одно був би укладений, оскільки існує пряма спеціальна норма ст.22 Закону України «Про теплопостачання», якою передбачено перехід боргових зобов'язань до нового користувача, тобто, до позивача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №925/1557/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_1, Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 у справі № 925/1557/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
04.10.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2021 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду на 25.11.2021. Витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1557/20, зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 у справі №925/1557/20 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Смілакомунтеплоенерго» заперечило проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача-1, а рішення місцевого господарського суду від 21.04.2021 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач звернув увагу суду, що виключно з метою захисту прав споживачів, а також сталого проходження опалювального сезону 2018-2019 років, КП «Смілакомунтеплоенерго» було змушене підписати спірні договори про переведення боргу від 26.12.2018.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.11.2021 у справі №925/1557/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 справу №925/1557/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 25.01.2022.
25.01.2022 по справі оголошено перерву до 15.02.2022.
У судове засідання 15.02.2022 з'явилися представники АТ «НАК «Нафтогаз України», КП «Смілакомунтеплоенерго» та Смілянської міської ради.
Представники ТОВ «Сміла Енергоінвест» у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, відповідач-2 повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, сторонами не наведено суду обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представників відповідача-2.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представник АТ «НАК «Нафтогаз України» у судових засіданнях надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Представники позивача та третьої особи у судових засіданнях також надали суду свої пояснення по справі в яких, заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції 01.10.2011 між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», як постачальником, та відповідачем-2 - ТОВ «Сміла Енергоінвест», як покупцем, укладено договір поставки природного газу № 12/17298/БО-11 з додатковими угодами до нього, за умовами якого постачальник постачає природній газ (далі газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб суб'єктів, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням), а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках порядку та на умовах, передбачених договором (т.1, а.с. 102-112).
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу (т.1 а.с. 113-115), постачальник передав, а покупець прийняв вказаний у актах природній газ, проте у визначений договором строк покупець повністю за нього не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз».
31.10.2012 між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», як первісним кредитором, та відповідачем-1 - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 14/6713/12, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ «Сміла Енергоінвест» за договором на постачання природного газу № 12/17298/БО-11 від 01.10.2011 року в сумі 843525,32 грн (т.1 а.с. 100-101).
03.01.2012 між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», як постачальником, та відповідачем-2 - ТОВ «Сміла Енергоінвест», як покупцем, укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 12/17298/ТЕ-12 з додатковими угодами до нього, за умовами якого постачальник постачає природній газ (далі газ) споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб суб'єктів, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням), а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках порядку та на умовах, передбачених договором (т.1, а.с. 126-141).
Відповідно до актів приймання-передачі природного газу (т.1 а.с. 142-145), постачальник передав, а покупець прийняв вказаний у актах природній газ, проте у визначений договором строк покупець повністю за нього не розрахувався, внаслідок чого за у нього утворилася заборгованість перед ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз».
31.10.2012 між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», як первісним кредитором, та відповідачем-1 - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № 14/6711/12, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора ТОВ «Сміла Енергоінвест» за договором на постачання природного газу № 12/17298/ТЕ-12 від 03.01.2012 в сумі 7111477,53 грн (т.1 а.с. 124-125).
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, за організаційно-прововою формою він є комунальним підприємством, його засновником є Смілянська міська рада, його основний вид економічної діяльності - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (т. 1 а.с. 15-16).
Рішенням Смілянської міської ради від 29.03.2018 № 67-20/VII затверджено Статут КП «Смілакомунтеплоенерго» у новій редакції (т. 1 а.с. 22-25), відповідно до якого засновником підприємства є територіальна громада в особі Смілянської міської ради (власник).
Відповідно до п. 2.4. Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго», підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна, яким наділяє його власник (статутним капіталом), згідно з чинним законодавством. підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями власника та органу управління, а власник та орган управління не несуть відповідальності за зобов'язаннями підприємства, крім випадків передбачених діючим законодавством України.
Згідно п. 3.1. Статуту КП «Смілакомунтеплоенерго» підприємство створюється з метою отримання прибутку, повного задоволення потреб з надання житлово-комунальних послуг у сфері теплопостачання для населення та юридичних осіб, створення і покращення економічних і соціальних умов трудового колективу Підприємства.
Пунктом 5.1. Статуту визначено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок майнових внесків засновника, створюється статутний капітал у розмірі 8813220 грн.
Згідно п.п. 6.1.1., 6.1.5 Статуту підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку за погодженням із власником. Також позивач здійснює економічну діяльність у відповідності до фінансового плану, затвердженого в порядку, встановленому рішенням міської ради «Про порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів комунальних підприємств».
При цьому згідно п. 6.2.1. Статуту позивач зобов'язаний виконувати фінансовий план, затверджений виконавчим комітетом міської ради, щоквартально звітує перед Смілянською міською радою про фінансово-господарську діяльність.
Визначення основних напрямків діяльності підприємства-позивача, затвердження його планів і звітів про їх виконання є компетенцією власника або органу управління (п. 7.2 Статуту).
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 24.10.2018 № 357 «Про початок опалювального сезону 2018-2019 р.р. в м. Сміла» (т. 1 а.с. 32) встановлено: теплопостачальним організаціям міста розпочати в м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 років з 25 жовтня 2018 року, в першу чергу забезпечивши подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним установам (п. 1).
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 12.11.2018 № 393 «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти міста» (т. 1 а.с. 33) визначено Управлінню освіти, молоді та спорту тимчасово призупинити освітній процес у закладах загальної середньої освіти № 1, 2, 4, 6, 7, 11, 13, навчально-виховних комплексах «Загальноосвітня школа I ступеня - гімназія імені В.Т. Сенатора», «Загальноосвітня школа I-III ступенів №3 - колегіум», «Ліцей - загальноосвітня школа I-III ступенів «Лідер», «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа I-III ступенів № 15» у разі відсутності теплопостачання з 12.11.2018 до моменту подачі теплової енергії (п. 1).
13.11.2018 на позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради, оформленого протоколом № 28 (т. 1 а.с. 39), розглядалось питання про невідкладні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації, спричиненої відсутністю централізованого опалення, забезпечення безперебійного функціонування об'єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла в осінньо-зимовому періоді 2018-2019 років, слухали інформацію міського голови Цибка О.О. про те, що КП «Смілакомунтеплоенерго», яке на сьогоднішній день повинно надавати послуги з теплопостачання 68-тисячному місту, так і не спроможне розпочати опалювальний сезон; НАК «Нафтогаз України» на звернення представників м. Сміла виставляло вимоги: «Потрібно віддати борги приватної компанії і після цього НАК надасть опалення». За результатами обговорення міська комісія з питань ТЕБ та НС вирішила, зокрема: ситуацію, яка склалась на території міста, у зв'язку з відсутністю централізованого теплопостачання, з метою забезпечення безперебійного функціонування об'єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла, визначити як небезпечна подія, яка може привести до надзвичайної ситуації місцевого рівня; КП «Смілакомунтеплоенерго» прийняти природний газ в обсягах, необхідних для стабільного проходження опалювального сезону 2018-2019 р.р. та розпочати подачу теплоносія споживачам в повному обсязі, термін - невідкладно; ПАТ «Черкасигаз» (Буяну С.І.) відновити газопостачання на котельні «Смілакомунтеплоенерго» для забезпечення подачі теплоносія до споживачів, термін - невідкладно.
15.11.2018 відбулося позачергове засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю Президента України П.О. Порошенко, оформлене протоколом № 9, з питання про запобігання виникненню надзвичайної ситуації у м. Смілі Черкаської області, пов'язаної із відсутністю теплопостачання, на якому вирішено: рекомендувати НАК «Нафтогаз України» разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміли і укласти необхідні договори (т. 1 а.с. 38).
25.07.2018, 16.11.2018 позивач звертався до відповідача-1 з листами вих. № 983, вих. № 1420 «Щодо заключення договорів постачання природного газу», в яких виклав прохання укласти договори з постачання природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення споживачам теплової енергії усіх категорій на опалювальний сезон 2018-2019 р.р., до листів додано документи для забезпечення його виконання. Лист від 16.11.2018 року відповідачем-1 отриманий 19.11.2018 року (т. 1 а.с. 27, 29, докази відправки - т. 1 а.с. 28, 30), проте договори постачання природного газу так і не були укладені.
Відповідач-1 листом № 26-5283/1.2-18 від 20.08.2018 висловив свою готовність розглянути питання щодо забезпечення природним газом об'єктів КП «Смілакомунтеплоенерго» після отримання копій документів, які свідчать про повернення цілісного майнового комплексу для вироблення та постачання теплової енергії КП «Смілакомунтеплоенерго» (на виконання рішення Вищого господарського суду України від 14.12.2017 у справі №925/459/17); підписання тристороннього договору про переведення боргу від ТОВ «Сміла Енергоінвест» на КП «Смілакомунтеплоенерго» (т. 1 а.с. 31).
У зв'язку з неукладенням договору на постачання газу між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Смілакомунтеплоенерго», у листопаді 2018 року останнє скористалося бездоговірним відбором газу, внаслідок чого ПАТ «Черкасигаз» нарахувало комунальному підприємству за листопад 2018 року 30971059,20 грн відшкодування послуг балансування - лист від 27.12.2018 № 2755/10 (т. 1 а.с. 40).
26.12.2018 Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», як первісний боржник, та Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» в особі в.о. директора Тисленка Ігоря Вікторовича, що діє на підставі статуту, як новий боржник, уклали, на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України, договір № 14/3521/18 про переведення боргу (далі - спірний договір-2, т. 1 а.с. 20), за умовами п. 1.1. статті 1 «Предмет договору» якого, за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором від 03.01.2012 № 12/17298/ТЕ-12 (далі - «зобов'язання»), укладеним між первісним боржником та ПАТ «Черкасигаз», за яким кредитор став кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги від 31.10.2012 № 14/6711/12, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.
Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. спірного договору, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 730695,95 грн, в тому числі: 539735,32 грн пеня, 160767,34 грн 3% річних, 19910,96 грн інфляційних втрат, 10282,33 грн судових витрат згідно з рішенням суду у справі № 925/637/13. Сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1. Договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.
Згідно п.п. 3.2, 3.3. спірного договору новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором, зазначеним в п. 1.1 ст. 1 цього договору; первісний боржник зобов'язується протягом двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором передати новому боржнику всі документи, що стосуються предмету цього договору.
У п. 6.1. спірного договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Того ж дня, 26.12.2018 Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як кредитор, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», як первісний боржник, та Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» в особі в.о. директора Тисленка Ігоря Вікторовича, що діє на підставі статуту, як новий боржник, уклали, на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України, договір № 14/3528/18 про переведення боргу (далі - спірний договір-1, т. 1 а.с. 21), за умовами п. 1.1. статті 1 «Предмет договору» якого, за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором від 01.10.2011 № 12/17298/БО-11 (далі - «зобов'язання»), укладеним між первісним боржником та ПАТ «Черкасигаз», за яким кредитор став кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги від 31.10.2012 № 14/6713/12, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.
Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. спірного договору, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 252769,67 грн, в тому числі : 170660,37 грн пеня, 46063,92 грн 3% річних, 27936,23 грн інфляційних втрат, 8109,15 грн судових витрат згідно з рішенням суду у справі № 925/248/13-г. Сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1. Договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.
Згідно п.п. 3.2, 3.3. спірного договору новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у пункті 2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором, зазначеним в п. 1.1 ст. 1 цього договору; первісний боржник зобов'язується протягом двох робочих днів з моменту набрання чинності цим договором передати новому боржнику всі документи, що стосуються предмету цього договору.
У п. 6.1. спірного договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Як вірно вказав місцевий господарський суд, спірні договори - договори про переведення боргу за цивільно-правовим змістом є заміною боржника у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. 2 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнанням недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Отже, загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, відповідно обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
При цьому приписи вказаної статті ЦК кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Частиною 1 ст. 233 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Позивач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, як на підставу визнання спірного договору недійсним посилався на те, що спірний договір переведення боргу позивачем був підписаний вимушено, з метою захисту прав споживачів м. Сміла та своєчасного початку опалювального сезону для недопущення непоправних наслідків життєдіяльності міста та збереження функціонування його мережі опалення.
Враховуючи вищевикладене та наявні у справі докази, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні договори були укладені зі сторони позивача на вкрай невигідних умовах. На початку опалювального сезону 2018-2019 років діяльність позивача з теплопостачання та подальше безперебійне функціонування всіх соціально-значимих об'єктів м. Сміла опинилось в прямій залежності від позиції відповідача-1, який ухилився від вчасного укладання договорів на постачання природного газу із позивачем. Договори про переведення боргу позивачем були підписані з метою своєчасного початку опалювального сезону для недопущення непоправних наслідків життєдіяльності міста та збереження функціонування його мережі опалення та без урахування розміру статутного капіталу визначеного п.5.1.Статуту позивача, без будь-якої компенсації майном чи грошима, без наявності на це фінансової спроможності, всупереч затвердженим власником фінансовим планам підприємства. Також між укладенням спірних договорів та договору постачання газу на період 2018-2019 років із КП «Смілакомунтеплоенерго» прослідковується чіткий безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.
Позивач взяв на себе зобов'язання сплати борг за іншу юридичну особу без будь-якої компенсації майном чи грошима. Це, зокрема, не відповідає цілям господарської та статутної діяльності КП «Смілакомунтеплоенерго», мета діяльності якого, зокрема, отримання прибутку. При укладенні спірного договору щодо позивача безсумнівно не було дотримано принципів добросовісності, розумності та справедливості.
Отже, наявними у справі доказами доведено наявність правових підстав для визнання недійсними укладених між сторонами справи договору про переведення боргу №14/3521/18 від 26.12.2018 та договору про переведення боргу №14/3528/18 від 26.12.2018 року, як таких, що укладені під впливом тяжкої обставини.
Судом апеляційної інстанції врахована правова позиція Верховного Суду, зокрема, яка викладена у постанові від 25.07.2018 у справі № 487/7703/15-ц. Суд касаційної інстанції зазначив, що для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.
Також судом враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 року №867 (набрала чинності з 01.11.2018 року) затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу.
Положенням визначено обсяг та умови виконання спеціальних обов'язків, що покладаються на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Цим Положенням покладаються такі спеціальні обов'язки на АТ «НАК «Нафтогаз України»), зокрема, постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів (фізичні або юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору).
За змістом Положення виробник теплової енергії має право з 01.11.2018 по 01.05.2021 придбавати природний газ для всіх категорій використання природного газу у АТ «НАК «Нафтогаз України» у разі виконання, зокрема, умов щодо укладення виробником теплової енергії договору постачання природного газу з НАК "Нафтогаз України" відповідно до законодавства; досягнення певного рівня розрахунків за газ; реструктуризації існуючої заборгованості.
Проаналізувавши Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, колегія суддів зазначає, що вказаним Положенням не передбачено право АТ «НАК «Нафтогаз України» вимагати укладення договорів про переведення боргу як обов'язкової передумови постачання природного газу виробникам теплової енергії. Передбачений Положенням обов'язок АТ «НАК «Нафтогаз України» продавати і постачати природний газ не ставиться в залежність від укладення чи неукладення з виробником теплової енергії такого роду договору.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки, в даному випадку матеріалами справи підтверджується та позивачем доведено наявність правових підстав для визнання недійсними укладених між сторонами справи договору про переведення боргу №14/3521/18 від 26.12.2018 та договору про переведення боргу №14/3528/18 від 26.12.2018 як таких, що укладено під впливом тяжкої обставини.
Судом апеляційної інстанції враховано, що Верховним Судом у справах №925/1368/19, №925/1545/19, №925/553/20, №925/554/20 переглядалися рішення судів першої та апеляційної інстанції за якими визнано недійсними: договори №14/3520/18, №14/3523/18, №14/3524/18 №14/3525/18 про переведення боргу, які укладені 26.12.2018 між АТ «НАК «Нафтогаз України» (кредиторі), ТОВ «Сміла Енергоінвест» (первісний боржник) та КП «Смілакомунтеплоенерго» (новий боржник). Відмінністю між вищезазначеними справами та даною є період виникнення заборгованості.
Крім того 16.01.2020 у справі №922/1362/17 Верховним Судом переглядався аналогічний спір, у якому позивач, посилаючись на положення статті 233 Цивільного кодексу України, вказував, що за відсутності тяжкої обставини у виді обов'язку захистити права та інтереси споживачів теплової енергії, забезпечити стале проходження опалювального сезону 2018 -2019 років в умовах дискримінації з боку постачальника АТ «НАК «Нафтогаз України», спірні правочини щодо переведення боргу без будь-яких компенсацій позивач не вчинив би або вчинив на інших умовах. Під час касаційного провадження в зазначеній справі Верховним Судом викладено висновки щодо питання застосування статті 233 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.
За результатами перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах №925/1368/19, №925/1545/19, №925/553/20, №925/554/20 не знайшов підстав для відступу від висновків викладених у постанові Верховного Суду у справі №922/1362/17 від 16.01.2020 року.
Посилання скаржника на необхідність застосування статті 22 Закону України «Про теплопостачання», колегія суддів відхиляє, оскільки, при визнанні недійсними правочинів на підставі статті 233 Цивільного кодексу України положення зазначеної норми, у даному випадку, не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин (п. 76 постанови від 16.01.2020 Верховного Суду у справі №922/1362/17).
Застосування до спірних у даній справі правовідносин положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» суперечить принципам та нормам, закріпленим, в тому числі, у Конституції України, та не підлягає застосуванню на підставі ч. 6 ст. 11 ГПК України. Поширення положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» на вказані правовідносини буде мати наслідком протиправного позбавлення органу місцевого самоврядування (в тому числі через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а, отже, суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.
Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладено в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 28.03.2019 у справі № 910/5095/18, від 08.05.2019 у справі № 910/5080/18, від 22.05.2019 у справі № 910/5096/18, від 23.05.2019 у справі № 910/31608/15, від 23.05.2019 у справі № 910/5085/18, від якого не відступив Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 розглядаючи справу №910/2615/18.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачами не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача-1 на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 у справі №925/1557/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021 у справі №925/1557/20 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
4. Поновити дію рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2021у справі №925/1557/20.
5. Матеріали справи №925/1557/20 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 31.05.2022 після виходу суддів з відпустки.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.Р. Станік
К.В. Тарасенко