вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" травня 2022 р. Справа№ 911/2556/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Козир Т.П.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Київської області
від 30.09.2021 (повний текст складено та підписано 07.10.2021)
у справі № 911/2556/21 (суддя Лутак Т.В.)
За позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експортмаш"
про стягнення 10 413, 94 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Позивач - Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Експортмаш" штрафних санкцій у розмірі 10 413, 94 грн., з яких: 6 903, 95 грн. - штраф за неякісну поставку товару, 2 210, 00 грн. - пеня та 1 299, 99 грн. - штраф за порушення строків поставки товару.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на порушення відповідачем умов п. 11.2 та 11.7 договору поставки № Т463/05 від 28.02.2020 щодо якості та строків поставки товару, що в силу приписів ст. 230 Господарського кодексу України та умов договору є підставною для стягнення заявлених штрафних санкцій.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач проти позову заперечував, з тих підстав, що поставка та заміна товару були здійсненні у встановлені договором строки, а тому підстави для сплати штрафних санкцій відсутні. Крім того, відповідач зазначав про порушення позивачем умов договору, якими врегульовано питання щодо приймання товару за якістю.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/2556/21 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експортмаш" про стягнення 10 413, 94 грн. - відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем строків поставки та заміни товару, а також наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 11.2 договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 10 413, 94 грн., з яких: 6 903, 95 грн. - штраф за неякісну поставку товару, 2 210, 00 грн. - пеня та 1 299, 99 грн. - штраф за порушення строків поставки товару, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач (Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат") 21.10.2021 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/2556/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення штрафу 10 413, 94 грн. задовольнити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення :
- суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні мотивує відмову у задоволенні позовних вимог тим, що акти № 50 від 01.09.2020, № 73 від 12.11.2020 про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю були складені працівниками позивача, а представник незалежної організації (Торгово-промислової палати України або іншої організації, узгодженої сторонами) не залучався, проте відповідно до абзацу "б" п. 20 Інструкції П-7 передбачає, що при відсутності відповідної інспекції за якістю або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові їх виділити представника або неявці його за викликом одержувача (покупця) перевірка проводиться за участю компетентного представника громадськості підприємства - одержувача, призначеного керівником або заступником керівника підприємства з числа осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки нього підприємства;
- скаржник вважає, що 14.09.2020, згідно до видаткових накладних № 431 та № 432 від 14.09.2020 забракований товар повернутий позивачем та прийнятий відповідачем для заміни, таким чином, своїми діями відповідач визнав порушення п. 10.1.1 Договору № Т463/05 та те, що товар був поставлений не відповідної якості;
- судом першої інстанції не було взято до уваги те, що були порушенні строки поставки товару, оскільки відповідно до пунктів 3.2, 3.6 Договору поставки № Т463/05 від 28.02.2020, заявки-підтвердження №2147/05 від 13.08.2020 строк поставки був 08.11.2020, проте тільки 14.12.2020 згідно до видаткової накладної РН-0000394 від 14 грудня 2020, відповідачем здійснена поставка Товару по поз. 2 Специфікації № 5 від 21.07.2020, а саме: кільце (креслення № 3-55732) у кількості 5 штук на загальну суму 12 999,90 грн. з ПДВ.
На думку скаржника суд першої інстанції, при ухваленні рішення від 30.09.2021 Господарський суд Київської області неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема ст. 193, 216 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим прийняв незаконне рішення яке підлягає скасуванню.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
30.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування - відсутні.
Зокрема, відповідач посилався на те, що скаржник (Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат") не зазначає, в чому ж саме полягає невідповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства України, та які саме норми матеріального та процесуального права порушив суд, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, скаржник у позовній заяві та апеляційній скарзі стверджує, що ТОВ «Експортмаш» порушило умови Договору щодо поставки товару відповідної якості, у зв'язку з чим позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача штрафу в розмірі 20% згідно з п. 11.7 Договору, а в якості доказу позивач посилається на акт №50 від 01.09.2020, складений за участю свого працівника, та акт №73 від 12.11.2020, складений за участю також свого працівника.
Проте, в даних актах визначено здійснення заміни товару в строки, встановлені Договором., таким чином між сторонами виникли правовідносини, які стосуються заміни товару та регулюються пунктами 5.3-5.5 Договору (правова позиція Верховного Суду з цього питання викладена в постанові від 25.03.2019р. у справі №904/1787/18).
Акти №50 від 01.09.2020 та №73 від 12.11.2020 були складені за участю представників позивача, що є порушенням умов Договору та Інструкції №П-7, а тому не можуть вважатись належними та допустимими доказами.
Крім того, заміна товару була здійснена відповідачем в межах 20-денного терміну: акт №73 від 12.11.2020 отриманий відповідачем 07.12.2020, а заміну здійснено 14.12.2020, таким чином, поставка та заміна товару були здійснені ТОВ «Експортмаш» у встановлені Договором та Специфікацією строки (зобов'язання виконане належним чином).
Щодо посилання позивача в своїй апеляційній скарзі на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №904/3154/21, то відповідач зазначає, що обставини справи №911/2556/21 не є аналогічними обставинам справи №904/3154/21, а навіть якщо б уявити, що обставини є аналогічними, то відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» лише Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Короткий зміст заперечень проти відзиву на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат"
09.12.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив апеляційної скарги, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.
Скаржник зазначив, що АТ «ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК» вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним з огляду на те, що, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни, а сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну та суму договору, порядок приймання товару, порядок здійснення оплати.
Також зазначає, що відповідач наполягає на тому що представник позивача як незацікавлена особа не має права приймати участь при прийманні продукції за кількістю та якістю, що є порушенням умов Договору та Інструкції П-7, проте скаржник зазначає, що Відповідно до п. 20 Інструкції П-7 при неявці представника виготовлювача (відправника) на виклик одержувача (покупця) в установлений термін і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції за якістю.
Короткий зміст заперечень на відповідь на відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю "Експортмаш"
28.12.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив апеляційної скарги, яке прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду.
У поданому запереченні відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у своїй відповіді АТ «Покровський ГЗК» повністю дублює зміст апеляційної скарги, не наводячи жодних спростувань проти доводів та аргументів ТОВ «Експортмаш», викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а подання такої відповіді свідчить лише про принцип «подання заради подання».
Крім того, відповідач зазначив, що АТ «Покровський ГЗК» продовжує вводити суд в оману, стверджуючи про відсутність за своїм місцезнаходженням (м. Покров Дніпропетровської обл.) незалежної організації (Торгово-промислової палати), оскільки м. Покров Дніпропетровської обл. обслуговується Нікопольською групою експертів Дніпропетровської Торгово-промислової палати, представник незалежної організації (Торгово-промислової палати) не залучався, а тому акти позивача №50 від 01.09.2020 та №73 від 12.11.2020, складені представниками позивача, що є порушенням умов Договору та Інструкції №П-7, не можуть вважатись належними та допустимими доказами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Станік С.Р., судді Шаптала Є.Ю., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.20211. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2556/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2021, а розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/2556/21 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення коштів в розмірі 10 413, 94 грн. вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, розгляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.
В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці з 04.04.2022 по 08.04.2022, а суддя Козир Т.П. перебувала на навчанні щодо підвищення кваліфікації з 20.05.2022 по 27.05.2022, включно і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснювалось після виходу суддів.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.02.2020 між Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експортмаш", як продавцем, було укладено договір поставки № Т463/05 (далі - договір).
За умовами договору відповідач (постачальник) зобов'язався передати у власність позивачу (покупцю) товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в специфікаціях (додатках) до договору (далі - товар), які є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язується поставити позивачу товар на умовах та у спосіб, зазначеними в специфікаціях (додатках) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2020.
Згідно з п. 3.2 договору, поставка товару здійснюється відповідачем згідно з п. 3.1 цього договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заяви) позивача, яка направляється відповідачу одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу відповідача, або в електронному вигляді на електронну адресу. У письмовому підтвердженні (заявці) позивач вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують в специфікаціях (додатках) до цього договору. Відповідач зобов'язаний направити письмове підтвердження про отримання ним від позивача письмової заявки на постачання продукції одним із таких способів: або поштою на юридичну адресу позивача, або факсимільним зв'язком по телефону, або в електронному вигляді на електронну адресу. Дострокова поставка товару відповідачем допускається тільки за згодою сторін.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що відповідач зобов'язується поставити товар позивачу в строки, визначені в п. 3.2 цього договору, а також, у випадку поставки за рахунок позивача, провести за свій рахунок завантаження на автомобільний або залізничний транспорт позивача товару належної якості.
Розділом 5 договору сторони передбачили порядок приймання-передачі товару.
Відповідно до п. 5.7 договору у разі поставки товару з порушенням строків, визначених п. 3.2 цього договору, позивач має право відмовитися від приймання товару, при цьому відповідач зобов'язаний своїми силами і за свій рахунок забрати товар протягом 3 робочих днів з моменту повідомлення позивача про відмову прийняти товар. Якщо відповідач у цей строк не розпорядиться товаром, позивач має право на свій розсуд або зберігати твар до передачі його відповідачу, або реалізувати його третім особам. Витрати позивача, пов'язані зі зберіганням товару, його реалізацією або передачею і доставкою відповідачу, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Положеннями розділу 7 договору визначено гарантії якості товару.
Згідно з п. 10.1.1 договору відповідач зобов'язаний відповідно до умов договору поставити товар відповідної якості.
Відповідно до п. 10.2.1 договору позивач зобов'язаний своєчасно здійснити оплату за поставлений якісний товар в терміни, зазначені в специфікаціях або додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 11.2 договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару за цим договором позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,5 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення, із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати поставки (включаючи останній день поставки). У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів позивач має право додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від суми непоставленого (недопоставленого) товару.
Згідно з п. 11.7 договору за кожне порушення обов'язків, передбачених пунктами 3.3, 10.1.1, 10.1.2, 10.1.7 - 10.1.9 договору, з урахуванням положень п. 4.7 договору відносно можливості відтермінування дати надання документів, позивач має право стягнути з відповідача штраф у розмірі 20 % загальної вартості партії товару з урахуванням ПДВ, по якій виникло порушення.
Відповідно до п. 11.12 договору у разі порушення строку заміни товару, встановленого пунктами 5.4, 5.5 договору, а також порушення строку усунення виявлених дефектів шляхом заміни дефектного товару новим товаром, встановленого п. 7.2 договору, позивач має право вимагати від відповідача штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного та/або невідповідного асортименту та/або незаміненого дефектного товару.
Пунктом 13.1 договору передбачено,що даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Датою укладення договору вважається: при підписанні в електронному вигляді - остання з дат підписання сторонами договору, при підписанні на паперовому носії - з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2020, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін на тих же умовах, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору.
Додатком № 5 від 21.07.2020 до договору поставки № Т463/05 від 28.02.2020 сторони визначили специфікацію № 5 на поставку товару (коуш у комплекті з кільцем - 8 комплектів, кільце - 5 шт.) на загальну суму 34 519, 74 грн.
Відповідно до п. 5 специфікації № 5 строк поставки: на протязі 90 календарних днів від дати відкриття акредитива.
Згідно з п. 7 специфікації № 5 порядок оплати та форма розрахунків: оплата товару, що поставляється згідно даної специфікації, здійснюється шляхом відкриття акредитива з визначеними характеристиками та умовами.
На виконання вищезазначених умов договору та специфікації № 5 позивач 10.08.2020 відкрив у банку акредитив № LCI0118167 на суму 34 519, 74 грн.
13.08.2020 позивач направив на адресу відповідача заявку-підтвердження згідно п. 3.2 договору (лист № 2147/05 від 13.08.2020), якою підтвердив поставку, визначеного специфікацією № 5, товару в строк до 08.11.2020.
25.08.2020 відповідачем на виконання умов договору та специфікації № 5 здійснено часткову поставку товару: коуш у комплекті з кільцем - 1 комплект та кільце - 5 шт., що підтверджується видатковим накладними № РН-0000370 від 25.08.2020 та № РН-0000369 від 25.08.2020.
27.08.2020 працівниками позивача, в порядку вхідного контролю, здійснено перевірку товару, який був поставлений відповідачем 25.08.2020 та встановлено, що вказаний товар не відповідає умовам договору та нормативно-технічній документації, про що складено акт № 1295.
Листом № 2326/05 від 28.08.2020 позивач повідомив відповідача про необхідність, відповідно до п. 5.3 договору, направлення у триденний строк уповноваженого представника для складання двостороннього акту про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю відповідно до Інструкції П-7.
Проте, відповідач свого уповноваженого представника для перевірки поставленого товару не направив, у зв'язку з чим 01.09.2020 визначена позивачем комісія склала акт № 50 про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю, у якому підтверджено недоліки, що були визначені в акт № 1295 від 27.08.2020 та вказано, що товар підлягає заміні.
Так, позивач звернувся до відповідача з листом № 2460/05 від 10.09.2020, у якому вимагав, відповідно до п. 5.5 договору, замінити поставлений товар (коуш у комплекті з кільцем - 1 комплект та кільце - 5 шт.) на якісний товар, що відповідає вимогам договору та креслень.
14.09.2020 позивач повернув відповідачу, а останній прийняв вищевказаний неякісний товар, що підтверджується видатковими накладними № 431 від 14.09.2020 та № 432 від 14.09.2020.
15.10.2020 відповідачем на виконання умов договору та специфікації № 5 здійснено часткову поставку товару: коуш у комплекті з кільцем - 8 комплектів, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000377 від 15.10.2020.
19.10.2020 працівниками позивача, в порядку вхідного контролю, здійснено перевірку товару, який був поставлений відповідачем 15.10.2020 та встановлено, що вказаний товар відповідає умовам договору та нормативно-технічній документації, про що складено акт № 1648.
29.10.2020 відповідачем на виконання умов договору та специфікації № 5 здійснено наступну поставку товару, зокрема, заміна кілець - 5 шт., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 29/10-01 від 29.10.2020 та видатковою накладною № РН-0000387 від 29.10.2020.
02.11.2020 працівниками позивача, в порядку вхідного контролю, здійснено перевірку товару, який був поставлений відповідачем 29.10.2020 та встановлено, що вказаний товар не відповідає умовам договору та нормативно-технічній документації, про що складено акт № 1751.
Листом № 2948/05 від 04.11.2020 позивач повідомив відповідача про необхідність, відповідно до п. 5.3 договору, направлення у триденний строк уповноваженого представника для складання двостороннього акту про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю відповідно до Інструкції П-7.
Проте, відповідач свого уповноваженого представника для перевірки поставленого товару не направив, у зв'язку з чим 12.11.2020 визначена позивачем комісія склала акт № 73 про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю, у якому підтверджено недоліки, що були визначені в акт № 1751 від 02.11.2020 та вказано, що товар підлягає заміні.
Так, позивач звернувся до відповідача з листом № 3078/05 від 17.11.2020, у якому вимагав, відповідно до п. 5.5 договору, замінити поставлений товар (кільце - 5 шт.) на якісний товар, що відповідає вимогам договору та креслень.
14.12.2020 відповідачем на виконання умов договору та специфікації № 5 здійснено поставку товару, зокрема, заміна кілець - 5 шт., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000394 від 14.12.2020. Вказаний товар був прийнятий позивачем без заперечень.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України , відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, обумовлених цим договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частині 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).
Згідно з ст. 266 Господарського кодексу України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 267 Господарського кодексу України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам (у разі наявності), але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.
Згідно з ст. 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу. Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки). Сторони можуть погодити в договорі гарантійні строки більш тривалі порівняно з передбаченими стандартами або технічними умовами (у разі наявності). Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог законодавства строк поставки товару та його якість визначаються за згодою сторін і повинні відповідати умовам договору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 5.2 договору позивач здійснює прийом товару за якістю відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 із змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 15.12 договору у разі виникнення розбіжностей між положеннями Інструкції № П-7 і положеннями цього договору, положення цього договору мають переважну силу.
Пунктом 1 Інструкції № П-7 передбачено, що ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами. У договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів.
Суд першої інстанції зазначив, що умовами поставки, тобто договором поставки № Т463/05 від 28.02.2020, сторони визначили порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.
Так, відповідно до п. 5.3 договору у разі виявлення позивачем під час приймання невідповідності фактично поставленого товару якості і/або асортименту та/або будь-яким іншим умовам договору позивач має право відмовитися від прийняття товару та розірвати даний договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких збитків, матеріального і морального збитку відповідачу, або діяти в наступному порядку: позивач письмово, в тому числі за допомогою факсимільного, електронного зв'язку або листом з повідомленням про вручення сповіщає про це відповідача і вказує термін, в який повинен прибути представник відповідача на територію позивача. Відповідач або його представник за дорученням зобов'язаний прибути не пізніше чим у триденний термін після отримання виклику, за виключенням часу проїзду, для посвідчення факту невідповідності товару умовам договору шляхом підписання відповідного акту передбаченого вимогами Інструкції П-6. Відповідач зобов'язаний не пізніше чим на другий день після отримання виклику повідомити (в тому числі за допомогою факсимільного, електронного зв'язку або листом з повідомленням про вручення) позивача про прибуття/неприбуття представника для участі у прийманні товару за кількістю та/або якістю. Представник відповідача за дорученням зобов'язаний мати при собі оригінал довіреності, що підтверджує його повноваження діяти від імені відповідача.
Згідно з п. 5.4 договору протягом 2 робочих днів з моменту прибуття відповідача або його представника за довіреністю, сторони складають та підписують відповідний акт. У разі невідповідності кількості, якості, асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам договору, сторони складають та підписують відповідний акт. У разі невідповідності якості, асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам договору, відповідач зобов'язаний замінити неякісний, невідповідний асортименту та іншим характеристикам товар на якісний, відповідного асортименту та іншим характеристикам, протягом 20 календарних днів з дати підсипання відповідного акту. Витрати, у тому числі транспортні, по заміні товару покладаються на відповідача.
Пунктом 5.5 договору передбачено, що у разі, якщо відповідач не прибув, або прибув з порушенням встановленого п. 5.3 договору строку, або відмовляється підписувати акт про невідповідність якості/кількості/асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам договору, або за наявності спірних питань між сторонами про відповідність поставленого товару умовам договору, позивач має право залучити для перевірки відповідності кількості/якості/асортименту/інших характеристик товару представника незалежної організації (Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) або іншої організації, узгодженої сторонами). У цьому випадку висновок незалежної організації є підставою для виникнення у сторін прав і обов'язків, передбачених цим договором. Відповідач зобов'язується замінити неякісний, невідповідний асортименту та іншим характеристикам товар на якісний, відповідного асортименту та іншим характеристикам, протягом 20 календарних днів з дати висновку незалежної організації. Витрати, у тому числі транспортні, по заміні товару покладаються на відповідача. У випадку, якщо висновком незалежної організації був підтверджений факт невідповідності поставленого товару умовам договору, всі витрати, пов'язані із залученням представника незалежної організації, покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 7.2 договору якщо протягом гарантійного строку виявляться недоліки: некомплектність або невідповідність товару повністю або частково умовам договору, відповідач зобов'язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом заміни дефектного товару новим товаром, відповідним умовам даного договору, протягом 20 календарних днів після письмового повідомлення відповідача позивачем про це або винесення висновку незалежної компетентної організації про невідповідність товару умовам даного договору. В даному випадку відповідач відшкодовує позивачу всі витрати, пов'язані з гарантійним обслуговуванням товару, в тому числі оплачує послуги з перевезення товару і інші витрати, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 банківських днів з моменту подання письмової вимоги позивача. Позивач інформує відповідача про дефекти або невідповідність поставленого товару умовам даного договору письмово, включаючи опис дефекту невідповідності.
Згідно з п. 7.3 договору при наявності умов, зазначених у п. 7.2 договору, позивач має право звернутися в будь-яку незалежну компетентну організацію для підтвердження невідповідності товару умовам цього договору. Висновок такої організації зобов'язує відповідача усунути дефекти в порядку і на умовах, викладених в п. 7.2 цього договору. У разі відсутності вини позивача у виникненні дефектів, витрати по залученню незалежної компетентної організації для підтвердження невідповідності товару умовам цього договору несе відповідач.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, договором, укладеним між сторонами, чітко визначений порядок дій у разі виявлення позивачем під час приймання невідповідності фактично поставленого товару якості і/або асортименту та/або будь-яким іншим умовам договору, який передбачає, що, у випадку неприбуття представника відповідача для участі у прийманні товару за якістю, необхідним є залучення для перевірки товару представника незалежної організації.
Матеріалами справи підтверджується, що акти № 50 від 01.09.2020, № 73 від 12.11.2020 про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю були складені працівниками позивача, представник незалежної організації (Торгово-промислової палати України або іншої організації, узгодженої сторонами) не залучався.
При цьому, Інструкцією № П-7 (пункти 16, 20) також не передбачено можливості проведення перевірки якості товарів, у разі коли явка представника виробника (відповідника) є обов'язковою, в односторонньому порядку підприємством-одержувачем, якщо виробник (відправник) не дав на це своєї згоди.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що надані позивачем акти № 50 від 01.09.2020, № 73 від 12.11.2020 про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю складені з порушенням умов договору та Інструкції № П-7, а тому не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє даний довод скаржника стосовно того, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні мотивує відмову у задоволенні позовних вимог тим, що акти № 50 від 01.09.2020, № 73 від 12.11.2020 про приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю були складені працівниками позивача, а представник незалежної організації (Торгово-промислової палати України або іншої організації, узгодженої сторонами) не залучався, а дані акти є належним доказом приймання продукції по якості.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції і що підтверджується наявними матеріалами справи, що відповідачем у встановлені договором строки для поставки та заміни товару було здійснено поставку належного товару, який позивачем прийнятий.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що не вбачає підстав для застосування до відповідача такої відповідальності, як штраф за неякісну поставку товару у розмірі 20 %, що нарахований позивачем від загальної суми товару за договором (34 519, 74 грн.) та становить 6 903, 95 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до пунктів 3.2, 3.6 договору, п. 5 специфікації № 5 та заявки-підтвердження № 2147/05 від 13.08.2020 строк поставки товару (коуш у комплекті з кільцем - 8 комплектів та кільце - 5 шт.) - 08.11.2020.
Матеріалами справи підтверджується, що поставки вказаного товару були здійсненні відповідачем таким чином: 25.08.2020 поставка товару - коуш у комплекті з кільцем - 1 комплект та кільце - 5 шт., щодо якого позивачем висунуто вимогу про заміну; 15.10.2020 поставку товару - коуш у комплекті з кільцем - 8 комплектів, яка була прийнята позивачем; 29.10.2020 поставку товару, зокрема, заміна кілець - 5 шт., щодо якого позивачем висунуто вимогу про заміну.
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції і що підтверджується наявними матеріалами справи, поставка товару, визначеного специфікацією № 5, здійснена відповідачем у строк узгоджений сторонами, а щодо частини поставленого товару, а саме кілець - 5 шт., позивачем висунуто заперечення та вимогу про його заміну.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що були порушенні строки поставки товару, оскільки відповідно до пунктів 3.2, 3.6 Договору поставки № Т463/05 від 28.02.2020, заявки-підтвердження №2147/05 від 13.08.2020 строк поставки був 08.11.2020, проте тільки 14.12.2020 згідно до видаткової накладної РН-0000394 від 14 грудня 2020, відповідачем здійснена поставка товару по поз. 2 Специфікації № 5 від 21.07.2020, а саме кільце (креслення № 3-55732) у кількості 5 штук на загальну суму 12 999,90 грн. з ПДВ.
Як вірно встановлено судом першої інстанції і що перевірено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується факт, що між сторонами виникли правовідносини, які стосуються заміни товару.
Відповідно до умов договору (пункти 5.4, 5.5, 7.2, 7.3 договору) відповідач зобов'язаний замінити неякісний, невідповідний асортименту та іншим характеристикам товар на якісний, відповідного асортименту та іншим характеристикам, протягом 20 календарних днів з дати підсипання відповідного акту або з дати висновку незалежної організації (у даному випадку) чи протягом 20 календарних днів після письмового повідомлення відповідача позивачем про це або винесення висновку незалежної компетентної організації про невідповідність товару умовам даного договору.
Довод скаржника про те, що 14.09.2020, згідно до видаткових накладних № 431 та № 432 від 14.09.2020 забракований товар повернутий позивачем та прийнятий відповідачем для заміни, таким чином, своїми діями відповідач визнав порушення п. 10.1.1 Договору № Т463/05 та те, що товар був поставлений не відповідної якості - суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки дані обставини не доведені скаржником у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами.
Згідно з п. 11.12 договору у разі порушення строку заміни товару, встановленого пунктами 5.4, 5.5 договору, а також порушення строку усунення виявлених дефектів шляхом заміни дефектного товару новим товаром, встановленого п. 7.2 договору, позивач має право вимагати від відповідача штраф у розмірі 20 % від вартості неякісного та/або невідповідного асортименту та/або незаміненого дефектного товару.
Як вже встановлено судом вище, висновок незалежної організації не складався, доказів направлення позивачем засобами поштового зв'язку на юридичну адресу відповідача повідомлення про заміну товару, а також отримання його відповідачем до матеріалів справи не надано, за твердження відповідача такий лист ним був отриманий 07.12.2020.
14.12.2020 відповідачем здійснена поставку товару - заміна кілець - 5 шт., яка була прийнята позивачем.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем строків поставки та заміни товару, а також наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 11.2 договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 10 413, 94 грн., з яких: 6 903, 95 грн. - штраф за неякісну поставку товару, 2 210, 00 грн. - пеня та 1 299, 99 грн. - штраф за порушення строків поставки товару, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов підлягає не задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Отже, усі доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експортмаш" про стягнення 10 413, 94 грн. , з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/2556/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/2556/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/2556/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат".
4. Матеріали справи № 911/2556/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Т.П. Козир
Є.Ю. Шаптала