Провадження № 22-ц/803/4168/22 Справа № 191/1705/21 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко Г. В. Доповідач - Макаров М. О.
01 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Цокало Тетяни Олександрівни на додаткове рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КАПІТАЛ" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КАПІТАЛ" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 18049 від 03 лютого 2021 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованості у розмірі 40 838 грн. 69 коп. та стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362 грн. 00 коп.
У грудні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - Цокало Т.М. звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що в провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебувала на розгляді вищезазначена цивільна справа.
З метою захисту прав позивача, Цокало Т.М. уклала з ОСОБА_1 договір про надання правничої (правової) допомоги № 278/26-04-2021 від 26 квітня 2021 року.
20 травня 2021 року між сторонами складено акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26 квітня 2021 року за №278/26-04-2021.
Загальна вартість наданої правничої правової допомоги щодо розгляду даної справи склала 9 000 грн.
Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2022 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні доказами, зокрема платіжними документами, які відповідають вимогам щодо оформлення бухгалтерської звітності, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить додаткове рішення скасувати та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване додаткове рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Так, матеріалами справи встановлено, що у червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ КАПІТАЛ" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 18049 від 03 лютого 2021 року вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованості у розмірі 40 838 грн. 69 коп. та стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362 грн. 00 коп.
Питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, судом при ухваленні рішення, не вирішувалось.
У грудні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 Цокало Т.М. звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Наявність договірних відносин між адвокатом Цокало Т.М. та позивачем ОСОБА_1 підтверджується договором від 26 квітня 2021 року № 278/26-04-2021 про надання правничої (правової) допомоги ( а.с.92-93).
20 травня 2021 року між сторонами складено акт приймання-передачі наданої правничої допомоги № 1 за договором про надання правничої (правової) допомоги від 26 квітня 2021 року за №278/26-04-2021 ( а.с.94-95).
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, представником останньої, надано суду копію детального опису робіт (наданих послуг) та копію квитанції № 278 від 18 травня 2021 року про отримання Цокало Т.М. від ОСОБА_1 гонорару в розмірі 12 000 гривень.
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення, районний суд виходив з того, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні доказами, зокрема платіжними документами, які відповідають вимогам щодо оформлення бухгалтерської звітності, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Висновок суду першої інстанції про те, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні доказами, зокрема платіжними документами, які відповідають вимогам щодо оформлення бухгалтерської звітності, колегія суддів вважає помилковим, оскільки законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, а тому адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
При цьому, зі змісту п. 5 ст. 270 ЦПК України вбачається, що судом ухвалюються або додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення.
Таким чином, відмовляючи в ухваленні додаткового рішення у справі, місцевий суд повинен був постановити ухвалу, а не додаткове рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції позбавлений права ухвалити додаткове рішення у справі, оскільки воно, відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК має ухвалюватися судом, що ухвалив рішення по суті спору, тобто у даному випадку - Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта частково заслуговують на увагу, додаткове рішення суду першої інстанції необхідно скасувати через порушення норм процесуального права та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до ст.379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Цокало Тетяни Олександрівни - задовольнити частково.
Додаткове рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 січня 2022 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко