Провадження № 22-ц/803/3697/22 Справа № 174/811/21 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
31 травня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця
за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2022 року,
16 листопада 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. В обґрунтування позову АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що 17.09.2010 року між банком та ОСОБА_2 , було укладено договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у подальшому кредитний ліміт збільшився до 3000,00 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 , помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть. За життя ОСОБА_2 , свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, станом на день смерті у нього виникла заборгованість у розмірі 5978,57 грн. Згідно повідомлення державної нотаріальної контори, спадкоємці померлого ОСОБА_2 , із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена лише на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». Проте, відповідно до відміток про реєстрацію у паспорту ОСОБА_1 , проживала за однією адресою із спадкодавцем, а тому вважається такою, що прийняла спадщину. Тому до спадкоємця ОСОБА_1 банком було направлено лист-претензію, у якому було заявлено про його вимоги, проте, цей лист відповідачем був залишений поза увагою, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитом в розмірі 5978,57 грн. та понесені судові витрати в розмірі 2270,00 грн. (а.с.2-6).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця (а.с.188-189).
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду 1 інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Стягнути судові витрати (а.с.103-107).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.63-68), шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг був укладений Договір про надання банківських послуг (а.с.26). Проте згідно дослідженої судом заяви від 17 жовтня 2013 року, судом встановлено, що в ній відсутні відомості про розмір кредиту, який бажала отримати відповідач, а також відсутні відомості про розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитними коштами.
Таким чином, наданими до позову доказами підтверджено укладання між сторонами Договору про надання банківських послуг від 17 жовтня 2013 року (а.с.26).
До позову банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с.27) на підставі якого, за посиланням позивача, відповідачу збільшувався кредитний ліміт.
У заяві відповідача від 17 жовтня 2013 року сума кредитного ліміту взагалі не зазначена, як не зазначена і процентна ставка (а.с.26). Також суду не надано доказів підписання відповідачем Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового кредиту» (а.с.27), оскільки не зазначено ким саме підписаний даний витяг. Докази про укладання 17 жовтня 2013 року відповідачем саме кредитного договору з відповідними істотними умовами щодо відсотків за користування кредитом, строку повернення кредиту, штрафних санкцій за неналежне виконання умов кредитного договору, тощо суду не надано.
Також судом встановлено, що згідно Довідки відповідач отримала у ПриватБанку платіжні картки, номери яких зазначені у довідці, з терміном дії до 05/15, 01/16 та 05/17 (а.с.25). Проте зазначена довідка не містить посилань щодо виду таких карток (кредитна чи зарплатна) з огляду на те, що відсутні відомості про вид карток і у анкеті-заяві від 17 жовтня 2013 року.
Крім того, згідно Довідки про зміну умов кредитування (а.с.24) відповідачу було змінено кредитний ліміт до 9300 гривень. Проте докази щодо ознайомлення відповідача з умовами збільшення такого ліміту, які передбачені в Умовах та Правилах надання банківських послуг - суду не надані. Також суду не надані докази отримання відповідачем кредитного ліміту в будь-якому розмірі, оскільки надана суду роздруківка про рух коштів містить розбіжності в частині встановлення/зменшення/збільшення кредитного ліміту з тими відомостями, які містяться в Довідці про зміну умов кредитування (а.с.16-23).
Тобто позивач не довів правомірність встановлення такого розміру ліміту відповідачу, її обізнаність та згоду на отримання такого розміру кредитного ліміту.
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17 жовтня 2013 року (а.с.26) станом на 24 лютого 2021 року (а.с.15), посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який не містить відомостей про його підписання відповідачем.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у справі не доведено, що відповідач є спадкоємцем, та що вона прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
Згідно з приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, суду для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Так, із матеріалів справи судом встановлено, що ні відповідач, ні будь-які інші спадкоємці не звертались до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини після померлого ОСОБА_2 . Спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії банку
В наданих суду матеріалах заяви про прийняття спадщини відсутні, відомостей щодо належного спадкодавцю майна немає.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на наявність у спадкодавця права власності на 1/3 частину квартири та надає витяг. Проте колегія суддів в силу ст. 367 ЦПК України не може прийняти вказані докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду, що у відповідача відсутній обов'язок задовольняти вимоги кредитора відповідно до ст. 1282 ЦК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді: