Номер провадження: 11-сс/813/411/22
Справа № 947/37402/21 1-кс/947/673/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2022 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №12021160000001069 від 21.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12021160000001069 від 21.07.2021 рокута накладено арешт із забороною розпорядження та користування на речі та документи, які 06.12.2021 року були вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та зазначене в резолютивній частині ухали слідчого судді.
В обґрунтування накладення арешту на вилучене майно слідчий суддя зазначив правову підставу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження майна, яке відповідає критеріям речових доказів, містить в собі інформацію щодо обставин кримінального провадження, має доказове значення у кримінальному провадженні, а також з метою запобігання ризику його знищення.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якійпросить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, а вилучене майно повернути ОСОБА_7 , посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки:
- прокурором було подане клопотання про арешт майна з пропуском строку встановленим КПК України;
- прокурором не були усунуті недоліки зазначені в попередній ухвалі слідчого судді про повернення клопотання про арешт майна;
- стороною обвинувачення не доведено мети та підстав для накладення арешту на майно, а також, що вилучені речі мають відношення до кримінального провадження та є доказом.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання повторно не з'явилася, клопотань про відкладення розгляду справи або за її участі, не заявляла.
Враховуючи розумність строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, передбачених ч. 2 ст. 422 КПК України, приймаючи до уваги думку прокурора, який вважав за можливим розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника власника майна, з метою недопущення порушення прав учасників провадження та розумних строків апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за можливим та необхідним розглянути справу за відсутності представника власника майна.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, надані до клопотання слідчого та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та співрозумність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали провадження, доводи апеляційної скарги та пояснення прокурора вважає, що слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, яке відповідає вимогам кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.
Так, в клопотанні слідчого, в обґрунтування вимог щодо арешту майна, зазначено, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження №12021160000001069 від 21.07.2021, за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що на початку 2019 року у службових осіб Ширяївської селищної ради виник злочинний намір, направлений на розтрату бюджетних коштів, шляхом здійснення штучних господарських операцій між Ширяївською селищною радою та суб'єктами господарської діяльності, з метою подальшого привласнення таких коштів, шляхом їх легалізації.
На даний час встановлено, що службовими особами Ширяївської селищної ради із підконтрольними їм фізичними особами - підприємцями укладено значну кількість договорів про надання послуг, поставки товарів та ін. При цьому, установлено, що в дійсності обумовлені в таких договорах товари на користь Ширяївської селищної ради не поставлялись, а обумовлені в договорах послуги - не надавались. Проте, службовими особами Ширяївської селищної ради фіктивно укладені акти прийому - передачі товарів, наданих послуг, виконаних робіт та ін., а також здійснені повні сплати по вказаними договорам на користь підконтрольних фізичних осіб - підприємців.
У подальшому, грошовими коштами які надходили на розрахункові рахунки фізичних осіб - підприємців за нібито надані ними послуги або поставлені товари фактично розпоряджались службові особи Ширяївської селищної ради, шляхом конвертації вказаних коштів та подальшого виведення в готівку.
Під час проведення досудового розслідування в якості свідків допитано ряд фізичних осіб - підприємців, із якими службові особи Ширяївської селищної ради укладали зазначені вище договори. При цьому, свідки надали показання про те, що ними не здійснювались дії направлені на їх реєстрацію як суб'єктів господарської діяльності, та жодні договори із Ширяївською селищною радою ними не укладались, акт прийому - передачі виконаних робіт чи поставлених товарів - не підписувались. Також, зазначені особи зазначають про випадки передачі ними копій своїх особистих документів колишньому співробітнику Ширяївської селищної ради, за відповідну грошову винагороду, не знаючи про те, з якою метою зазначені документи будуть використовуватись.
З матеріалів податкових справ фізичних осіб - підприємців, які мають господарські взаємовідносини з Ширяївською селищною радою вбачається факт відсутності подачі податкової звітності вказаними суб'єктами, та жодним чином не підтверджується фактична закупівля - продаж будь - яких товарів, надання послуг та інше, що в свою чергу додатково вказує на фіктивність реєстрації вказаних осіб як суб'єктів господарської діяльності, з метою здійснення штучних (безтоварних) господарських операцій із Ширяївською селищною радою, для забезпечення дієвості злочинної схеми з систематичної розтрати та подальшого привласнення бюджетних коштів.
Так, з матеріалів УСР в Одеській області ДСР НП України вбачається, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення безпосереднє відношення має ОСОБА_10 , яка здійснює ведення фінансово - господарської діяльності фіктивних фізичних осіб - підприємців, готує та самостійно підписує всі фінансово - господарські документи від імені вказаних фізичних осіб - підприємців.
При цьому, додатково встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення безпосереднє відношення має ОСОБА_7 , яка здійснює контроль роботи та допомагає ОСОБА_10 у її злочинній діяльності, та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
06.12.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено майно зазначене у клопотанні.
Таким чином, в клопотанні в обґрунтування підстав та мети для арешту майна, відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, було зазначено, що арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів, які можуть бути використаний для встановлення обставин по кримінальному провадженню, а також арешт необхідний для запобіганню ризиків його відчуження, псування, втрати, знищення, перетворення, пересування та передачі.
Апеляційний суд вважає, що клопотання слідчого відповідає приписам норм кримінального процесуального закону, посилання в апеляційній скарзі на його невідповідність цим приписам, не можуть бути взяті до уваги.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово зазначав, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчий суддя розглянув клопотання повно, всебічно та об'єктивно, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя, обґрунтовуючи задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно, дійшов до переконання про те, що майно може зберігати на собі сліди злочину, в зв'язку з чим може бути використане для встановлення обставин по кримінальному провадженню, в в'язку з чим слідчий суддя не встановивпідстав для відмови в задоволені клопотання.
Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин кримінального правопорушення, на думку апеляційного суду, слідчий суддя мав підстави дійти до висновку про те, що вилучене майно може містити відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 191 КК України, оскільки майно було вилучене за адресою мешкання ОСОБА_7 у АДРЕСА_1 , яка з встановлених під час досудового розслідування обставин, причетна до вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги доводи клопотання про те, що арешт вилученого майна необхідний для забезпечення проведення відповідних експертних досліджень.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у клопотанні слідчого належним чином розкрито відношення майна до предмету кримінального провадження, у зв'язку з чим процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна, як речового доказу, є визначеним відповідно до вимог ст.98 КПК України, оскільки, згідно доданої постанови слідчого від 07.12.2021 року вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання у клопотанні про необхідність накладення арешту на вилучене майно для забезпечення збереження речового доказу, так як воно може зберігати докази, необхідні для встановлення обставин кримінального провадження, знаходять своє підтвердження, арешт необхідний для запобіганню ризиків його відчуження, псування, втрати, знищення, перетворення, пересування та передачі.
Отже вжиття заходу забезпечення кримінального провадження, шляхом накладання арешту на майно, є необхідним запобіжним заходом, передбаченим зазначеними нормами закону, оскільки у випадку зникнення та втрати майнаможуть настати негативні наслідки.
На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням ст. 2 КПК України.
Крім того, на думку апеляційного суду, слідчий суддя в повній мірі врахував співмірність обмеження права власності та наслідки арешту майна для власника майна, на які наголошував в апеляційній скарзі апелянт.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що існує сукупність правових підстав та розумних підозр вважати, що вилучене майно є речовим доказом, подальше проведення досудового слідства зазначеного кримінального правопорушення не виявляється за можливе без застосування арешту майна, як це передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, дослідив надані до клопотання матеріали, та прийшов до обґрунтованого висновку, що органами досудового розслідування надано достатньо доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вилучене майно є речовим доказом кримінального правопорушення. В оскаржуваній ухвалі слідчого судді була обґрунтовано зазначена наявність правових підстав для арешту майна, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що клопотання подане з пропуском строку встановленим КПК України,є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Приписами ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З огляду на вище викладене у всій своїй сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та обґрунтованою і такою, що не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 170-173, 370-372, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2022 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №12021160000001069 від 21.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4