Номер провадження: 11-сс/813/688/22
Справа № 523/20185/21 1-кс/523/1172/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.05.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження), апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 06.05.2022 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021164490001382 від 03.10.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Флорешти республіки Молдови, громадянина республіки Молдови, із середньою освітою, офіційно неодруженого та непрацевлаштованого, до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 04.10.2021 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 185, ст.ст. 75, 76 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15-ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15-ч. 1 ст. 357 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 06.05.2022 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021164490001382 від 03.10.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», до 03.07.2022 року, з визначенням розміру застави у сумі 49620 грн.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу посилаючись на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи, так як слідчий суддя при розгляді клопотання не врахував, що:
- прокурором не доведений жодний ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України;
- слідчий суддя в порушення вимог ч.ч. 8-10 ст. 182 КПК України застосував до підозрюваного другий запобіжний захід, так як раніше до нього застосовувався запобіжний захід з визначенням застави, яку підозрюваний 12.11.2021 року вніс.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор до початку апеляційного розгляду подала заяву, в якій заперечує проти апеляційної скарги захисника та просить розглядати апеляційну скаргу за її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст. 29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З клопотання слідчого вбачається, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15-ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15-ч. 1 ст. 357 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до матеріалів клопотання.
Апеляційний суд, проаналізувавши зазначені докази, надані до клопотання слідчого та належним чином досліджені при його розгляді судом першої інстанції, вважає, що наявні в матеріалах кримінального провадження докази є вагомими та такими, що об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії провадження, лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу підозрюваному та приймає до уваги те, що досудове розслідування по кримінальному провадженню знаходиться на початковій стадії, не проведені всі слідчі (розшукові) дії, а отримані на даний час докази, є достатніми для висновку щодо наявності на даному етапі досудового розслідування обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри.
В апеляційній скарзі не оскаржується висновок слідчого судді щодо доведеності стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов до висновку про те, що в судовому засіданні прокурор довів наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15-ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15-ч. 1 ст. 357КК України, за вчинення більш тяжкого з інкримінованих кримінальних правопорушень, в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що підозрюваний, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися до спроб переховуватися від органів досудового розслідування і суду.
При цьому, апеляційний суд враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Зазначені обставини були досліджені слідчим суддею при встановленні доведеності прокурором ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування і суду під час розгляду клопотання слідчого, та належним чином мотивовані в оскаржуваному судовому рішенні.
Крім того, ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
До того ж, обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Крім того, з ухвали слідчого судді вбачається, що при прийнятті рішення про задоволення клопотання слідчого, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, крім тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, були враховані дані щодо особи підозрюваного, у тому числі зазначені в апеляційній скарзі.
Таким чином, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим ризикам та належної процесуальної поведінки підозрюваного, а доводи захисника з цього приводу в судовому засіданні ним жодним чином не доведені.
При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідно до пунктів 34-36 рішення Європейського суду «Москаленко проти України», обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла бути підставою для його взяття під вартою.
Апеляційний суд також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року, де Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманому були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам та не дозволить контролювати місце перебування ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не перевірив можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу та необґрунтовано відхилив можливість застосування альтернативного запобіжного заходу який забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, також є голослівними та надуманими, оскільки спростовуються змістом судового рішення, в якому містяться обґрунтовані висновки за цими обставинами.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги про безпідставність задоволення клопотання слідчого про застосування до його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необґрунтованими, а слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не виявив перешкод для застосування такого запобіжного заходу, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається в межах від двадцяти до восьмидесятий розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчий суддя дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та, з урахуванням обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , особи підозрюваного, визначив розмір застави, передбачений межами п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у сумі 49620 грн.
Апеляційний суд вважає, що такий розмір застави, у разі його внесення, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти встановленим ризикам.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та обрав запобіжний захід підозрюваному у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя в порушення вимог КПК України застосував до підозрюваного другий запобіжний захід, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки з клопотання слідчого вбачається, що після внесення застави підозрюваний ОСОБА_7 порушував покладенні на нього обов'язки, в зв'язку з чим він був оголошений у розшук, після чого був затриманий та доставлений до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого злочину та існування зазначених слідчим суддею ризиків, виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Стороною захисту не наведено інших доводів щодо існування обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має в тому числі право:1) залишити ухвалу без змін; 2) змінити ухвалу; 3) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу або закрити кримінальне провадження; 4) скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Керуючись статтями 7, 9, 24, 183, 184, 194, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 06.05.2022 року, якою було задоволено клопотання старшого слідчого СВ ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Суворовської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021164490001382 від 03.10.2021 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4