Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/4906/22
Провадження №1-кп/523/1244/22
24.05.2022 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за №12022167490000055 від 13.04.2022 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працюючого водієм, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , згідно зі ст. 89 КК України не маючого судимості,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за встановлених органами дізнання (досудового розслідування) наступних обставин.
12.04.2021р., приблизно о 20год. 00хв., у Сороки, який перебував біля магазину «Копійка» за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва,1-А, відбувся словесний конфлікт із ОСОБА_4 та з мотивів особистої неприязності до останнього, у ОСОБА_5 виник протиправний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .
Після чого, в подальшому, ОСОБА_5 переслідуючи мету завдання тілесного ушкодження, з мотивів особистої неприязні, діючи умисно, без перерви у часі, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, підійшов до ОСОБА_6 та дістав з кишені ніж, яким, умисно наніс останньому один удар, тим самим, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді різаної рани в ділянці правої лопатки, що згідно до п.п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження №12022167490000055, вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
За вимогами частини 2 статті 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування (дізнання) обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до заяви від 06.05.2022р., потерпілий ОСОБА_4 не заперечує щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без його участі. Потерпілій стороні також роз'яснено, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті досудового розслідування обставини.
Згідно заяви від 06.05.2022р., обвинувачений ОСОБА_5 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а також згідний із встановленим досудовим розслідуванням обставинами та розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Сорокі роз'яснено зміст встановлених у результаті досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Сорока згодний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_5 , його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за її відсутністю підтвердив захисник - адвокат ОСОБА_7 .
За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, доведена в повному обсязі.
При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_5 згідно зі ст.89 КК України є особою не маючої судимості, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії проступків, працюючого водієм, одруженого, маючого постійне місце реєстрації та проживання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_5 , який є особою не маючої судимості, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії проступків, працюючого водієм, одруженого, маючого постійне місце реєстрації та проживання, приймаючи до уваги обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді штрафу.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ст.125 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді штрафу за вчинений проступок, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 373-374, 382 КПК України,-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850гривень.
Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя: ОСОБА_1