Справа № 308/4389/22
30 травня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Малюк В.М.,
при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою адвоката Опаленик М.Ю., який дії в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу, -
Адвокат Опаленик М.Ю., який дії в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи її тим, що 18.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Сюртівською сільською радою Ужгородського району, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №03.
Від даного шлюбу дітей у подружжя немає.
Адвокат зазначає, що на даний час, офіційно зареєстрований шлюб між Позивачем та Відповідачем має формальний характер. Причиною розпаду сім'ї стало відчуження одне від одного, яке виникло на підставі кардинальної різниці в поглядах на сімейне життя. Сімейні стосунки у Позивача та Відповідача також не склалися через суттєві розбіжності в характерах, які не дають можливість зберегти сім'ю.
Варто звернути увагу, що Позивач та Відповідач на даний час не проживають разом. Зазначене пов'язано з їх небажанням продовжувати подальше сімейне життя, вести спільне господарство та спільний бюджет, що дає підстави стверджувати про фактичне припинення шлюбно-сімейних відносин.
За таких обставин, позивач просить суд шлюб, який був укладений 18.08.2018 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвати, стягнувши з відповідача понесені позивачем процесуальні витрати.
У судове засідання адвокат Опаленик М.Ю., який дії в інтересах ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в тому числі й шляхом повідомлення на офіційному веб сайті судової влади.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Як вбачається з виданого свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 18.08.2018 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Сюртівською сільською радою Ужгородського району, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №03.
Від даного шлюбу у сторін дітей немає.
Судом встановлено, що сторони мають протилежні погляди на життя, спільного господарства не ведуть та більше року подружнім життям не проживають. Спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивачки так і відповідача.
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Спору щодо поділу спільного майна подружжя сторонами не заявлялося.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи наведені вище норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, а тому шлюб між сторонами, слід розірвати.
Що стосується питання про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу, то слід зазначити наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. З ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЩІК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на впорсни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає печальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В обґрунтування вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надається копія договору та акт приймання-здачі виконаних робіт. Відповідно до вказаного акту, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн., яка складається з послуг:
- збір первинної інформації, аналіз отриманих документів (2 год.);
- правові консультації клієнта у зв'язку із порушенням права (1 год.);
- аналіз судової практики а аналогічних цивільних справах Ужгородського міськрайонного суду, Закарпатського апеляційного суду, інших судів, Верховного Суду України, Конституційного Суду України (1 год);
- підготовка позовної заяви і додатків до неї (2 год). Усього витрачено часу: 6 годин.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що з відповідача належить стягнути понесені позивачкою витрати на правничу правову допомогу у розмірі 3000, 00 грн.
Крім цього, у відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача також належить стягнути понесені позивачкою та документально підтверджені судові витрати у розмірі 992,40 грн. сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 110, 112 , 113 СК України, ст.ст. 2, 13, 82, 141, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задоволити.
Шлюб, укладений 18.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано Сюртівською сільською радою Ужгородського району, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений відповідний актовий запис за №03 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000, 00 грн. та сплачений останньою судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення суду складено 31.05.2022 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М. Малюк