Справа № 308/6542/22
31 травня 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Шепетко І.О.,
присяжних Дідовського І.П.,
Дутко С.І.,
за участі секретаря судових засідань Киніва О.В.
представника заявника Данацка І.І ,,
лікаря-психіатра Зеленко О.О.
прокурора Романець О.В.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою комунального некомерційного підприємства «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, -
Представник заявника комунального некомерційного підприємства «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради директор Кручаниця В.В. та лікар-психіатр Зеленко О.О. звернулися до суду з заявою про надання ОСОБА_3 психіатричної допомоги у примусовому порядку. Заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Заява обґрунтована тим, що до комунального некомерційного підприємства «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради надійшла заява ОСОБА_2 щодо примусової госпіталізації його сина ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що йому здається, що він знаходиться на війні, проявляє агресію у відношенні до рідних, уявляв, що відстрілюється від ворогів, використовуючи книжку, вживав алкоголь.
Посилаючись на вказані обставини, існує необхідність госпіталізації ОСОБА_3 в психіатричний стаціонар для лікування у зв'язку з наявністю в нього тяжкого психічного розладу, який обумовлює його небезпеку для себе і оточуючих, суттєву шкоду його здоров'ю внаслідок погіршення психічного стану у разі, якщо особі не буде надана психіатрична допомога. Відтак, заявник просить суд надати дозвіл на його психіатричний огляд без її згоди та без згоди її законного представника.
У судовому засіданні представник КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради Данацко І.І. доводи заяви підтримав з підстав, викладених в ній, і просив заяву задовольнити.
В судове засідання з'явилась лікар-психіатр Зеленко О.О., яка зазначила, що ОСОБА_3 по прибутті в КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» проявляв агресію до працівників відділення, п'ятеро працівників не могли його заспокоїти, відмовлявся від введення ін'єкції для заспокоєння, не дотримувався дистанції, такту, були присутні маячні ідеї переслідування, стосунку, величі на тему війни, мислення розірване, має підвищену рухову активність, не може втриматись на місці, виявляє велику кількість експресивних жестів, намагається тікати, психомоторно збуджений, періодично присутні афективні спалахи агресії. Також, вказала, що ОСОБА_3 протягом 8 років перебуває на психодиспансерному обліку, проходив лікування в психіатричній лікарні в місті Берегово.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 заперечував його хворобливий стан та відмовився від добровільної госпіталізації, виникла необхідність із зазначеною заявою.
Прокурор Романець О.В. у судовому засіданні заяву підтримала, просила таку задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити, з підстав, викладених у заяві. Зазначив, що поведінка є ненормальною і такий потребує лікування.
Особа, стосовно якої розглядається заява ОСОБА_3 заперечував проти примусової госпіталізації, зазначив, що там погані умови, а також те, що може лікуватися амбулаторно. Також зазначив, що нічого поганого не робив, займався в парку, махав руками, познайомився з нацгвардійцями, потім вирішив перевірити їхню фізичну підготовку та почав від них втікати, вони його наздогнали та привезли в лікарню.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , 1986 р.н, проживає за адресою: АДРЕСА_1 . був госпіталізований 29.05.2022 о 19:00 в психіатричне відділення КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради.
Статтями 28, 29 Конституції України кожному гарантовано право на повагу до його гідності, право на свободу та особисту недоторканість. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування у відповідності до ст. 49 Конституції України.
Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.
Відповідно до ч.1 ст. 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги та її продовження в примусовому порядку подається до суду за місцем проживання особи, а заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
У відповідності до ч.1 ст. 8 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога.
Згідно ч. 3 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.
Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
За змістом п. 8 принципу 11 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Захист осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги» від 18 лютого 1992 року № 49/119, крім випадів, передбачених пунктами 12, 13, 14 і 15 даного принципу, лікування будь-якого пацієнта може проводитися без інформаційної згоди пацієнта, якщо уповноважений законом кваліфікований психіатричний працівник визначить, що воно терміново необхідне для того, щоб запобігти шкоді пацієнта або інших осіб.
Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено обов'язкове надання до заяви висновку комісії лікарів - психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Згідно ч. ч. 2-5 ст. 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного розладу, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку. При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону. Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів. Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів мають право відмовити у наданні психіатричної допомоги у разі відсутності підстав для її надання. Відмова у наданні психіатричної допомоги із зазначенням її причин фіксується у медичній документації за підписом особи чи її законного представника та лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів.
В рішенні ЄСПЛ від 24.10.1979 у справі «Вінтерверп (Winterwerp) проти Нідерландів» суд наголосив, що ніхто не може бути позбавлений волі як «особа, що страждає на психічний розлад», без медичного висновку, який встановлює, що її психічний стан виправдовує обов'язкову госпіталізацію.
Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.
Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступень якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України. Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції. Проте відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справ.
Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).
До заяви було додано Висновок №10 комісії лікарів-психіатрів психіатричного відділення КНП «Закарпатський ОМЦПЗ та M3» Закарпатської обласної ради, згідно якого встановлено, що ОСОБА_3 страждає на тяжкий психічний розлад, а саме: Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії.
При розгляді справи судом встановлено одночасну наявність двох умов для примусової госпіталізації ОСОБА_3 ,, а саме можливість лікування лише під наглядом в стаціонарних умовах лікарні та встановлення в нього тяжкого психічного розладу, внаслідок чого він, зокрема, виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. Зазначений висновок суду базується не тільки на лікарському висновку №10 від 30.05.2022, а і на підставі з'ясованих під час судового розгляду інших фактичних обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. При розгляді даної справи у суду не виникло підстав піддати сумніву об'єктивність і достовірність комісії лікарів-психіатрів психіатричного відділення КНП «Закарпатський ОМЦПЗ та M3» Закарпатської обласної ради від 30.05.2022, який містить обґрунтування про необхідність госпіталізації ОСОБА_3 до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, суд з ним погоджується.
Аналізуючи всі вищезазначені докази, як належність і допустимість, достовірність кожного із них окремо, а також достатність у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для госпіталізації ОСОБА_3 у психіатричний заклад у примусовому порядку без її згоди, а тому заява підлягає задоволенню.
Відповідно до пп.11 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Крім того, у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку. Таким чином, суд визнає необхідним застосувати п.9 ч.1 ст.430 ЦПК України і допустити негайне виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 13-14, 16, 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст. ст. 4, 5, 76, 77, 79, 259, 263-265, 268, 273, 341, 342, 430 ЦПК України, суд -
Заяву комунального некомерційного підприємства «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради, про надання ОСОБА_3 психіатричної допомоги у примусовому порядку - задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) без його усвідомленої згоди до комунального некомерційного підприємства «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров'я та медицини залежностей» Закарпатської обласної ради (місцезнаходження: 88020, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. С.Мартина, 4а).
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області І.О. Шепетко
Присяжні: І.П.Дідовський
С.І. Дутко