Справа № 308/6399/22
1-кс/308/2088/22
27 травня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12022070000000138, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27 травня 2022 року, погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , та мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, солдата ВЧ НОМЕР_1 , на посаді пожежника, не одруженого, зі слів раніше не судимого
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,-
Слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням у кримінальному провадженні №12022070000000138, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27 травня 2022 року, погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що 26.05.2022 близько 22:11 год. громадянин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, згідно протоколу №236/2022 від 27.05.2022 КНП «Мукачівської ЦРЛ» медичного огляду для встановлення факту вживання психотропної речовини та стану сп'яніння, рухаючись автодорогою з двома смугами руху по одній у кожному напрямку зі сторони с. Горонда, Мукачівського району в бік напрямку с. Баркасово, Берегівського району Закарпатської області у межах населеного пункту, а саме, вулицею Гагаріна у селі Горонда Мукачівського району Закарпатської області та в салоні якого на задньому пасажирському сидінні перебували пасажири: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проїжджаючи заокруглення ділянку вказаної автодороги по відношенню до напрямку руху автомобіля, у темну пору доби, діючи всупереч вимогам п.п. 1.3, 1.5, п.п.б п.2.3, п.п. 10.1, 12.1, 12.2 та 12.4 Правил дорожнього руху, будучи самовпевненим, проявив неуважність в дорожній обстановці, що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху, внаслідок чого втратив керованість транспортним засобом та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі дорожнього покриття у правий кювет, по ходу руху автомобіля, внаслідок чого останній перекинувся.
Як вказано у клопотанні, у результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.
Слідчий зазначає, що своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, пп.б п.2.3, п.п. 10.1, 12.1, 12.2 та 12.4 Правил дорожнього руху, якими визначено:
п.1.3 - Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
п. 1.5 - Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод.
пп. б п.2.3 - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
п. 10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху
п. 12.1 - Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
п. 12.2 - У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
п. 12.4 - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Як вказано у клопотанні, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
Слідчий зазначає, що 27 травня 2022 року органом досудового розслідування у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 Кримінального процесуального кодексу України, було затримано ОСОБА_4 .
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець зареєстрований АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, перебуваючи на посаді солдата ВЧ НОМЕР_1 , пожежник, не одружений, зі слів раніше не судимий.
Згідно клопотання, 27 травня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у встановленому ст.ст. 276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України.
Слідчий зазначає, що вина підозрюваного ОСОБА_4 , підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2022 та схемою до нього; актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а саме автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 27.05.2022; протоколом огляду трупа ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 27.05.2022; протоколом №237/2022 медичного огляду та встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння гр. ОСОБА_8 від 27.05.2022; поясненням ОСОБА_10 , від 26.05.2022; протокол допиту свідка ОСОБА_8 , від 27.05.2022; протоколом №236/2022 медичного огляду та встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння ОСОБА_4 , від 27.05.2022; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 , від 27.05.2022; повідомленням про підозру ОСОБА_4 , від 27.05.2022; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
Як вказано у клопотанні, приймаючи до уваги вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 , в момент настання дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння, та перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може виїхати за межі України чим самим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадження, скоїв тяжкий злочин, а саме: порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо вони спричинили смерть потерпілого, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вище викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 36, 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просить слідчого суддю:
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця зареєстрованого АДРЕСА_1 , та мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, солдата ВЧ НОМЕР_1 , на посаді пожежника, не одруженого, зі слів раніше не судимого.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив таке задовольнити. При цьому просив слідчого суддю звернути увагу на те, підозрюваний перебував у стані алкогольного сп'яніння, вживав алкогольні напої будучи військовослужбовцем, під час виконання військових обов'язків.
Захисник підозрюваного просила слідчого суддю звернути увагу на те, що підозрюваний раніше до кримінального відповідальності не притягався. Клопотала про обрання щодо підозрюваного запобіжний заходу не пов'язаний із триманням під вартою. Разом із тим, зазначила, що в разі якщо слідчий суддя прийде до висновку про необхідність обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначити також розмір застави.
Підозрюваний, підтримав позицію захисника. Вказав, що про вчинене шкодує, кримінальне правопорушення вчинене ним з необережності. Підтвердив викладені в клопотанні обставини, а саме те, що він та його товариші разом вживали алкогольні напої після чого, він сів за кермо автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , проїжджаючи заокруглення ділянку автодороги, втратив керованість транспортним засобом та допустив виїзд автомобіля у кювет.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків:
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12022070000000138, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27 травня 2022 року.
Згідно матеріалів клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 26.05.2022 близько 22:11 год. громадянин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», моделі «21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, згідно протоколу №236/2022 від 27.05.2022 КНП «Мукачівської ЦРЛ» медичного огляду для встановлення факту вживання психотропної речовини та стану сп'яніння, рухаючись автодорогою з двома смугами руху по одній у кожному напрямку зі сторони с. Горонда, Мукачівського району в бік напрямку с. Баркасово, Берегівського району Закарпатської області у межах населеного пункту, а саме, вулицею Гагаріна у селі Горонда Мукачівського району Закарпатської області та в салоні якого на задньому пасажирському сидінні перебували пасажири: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проїжджаючи заокруглення ділянку вказаної автодороги по відношенню до напрямку руху автомобіля, у темну пору доби, діючи всупереч вимогам п.п. 1.3, 1.5, п.п.б п.2.3, п.п. 10.1, 12.1, 12.2 та 12.4 Правил дорожнього руху, будучи самовпевненим, проявив неуважність в дорожній обстановці, що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху, внаслідок чого втратив керованість транспортним засобом та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі дорожнього покриття у правий кювет, по ходу руху автомобіля, внаслідок чого останній перекинувся.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.
Згідно клопотання своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, пп.б п.2.3, п.п. 10.1, 12.1, 12.2 та 12.4 Правил дорожнього руху.
Згідно протоколу затримання (копія міститься у матеріалах клопотання) 27 травня 2022 року органом досудового розслідування у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 Кримінального процесуального кодексу України, було затримано ОСОБА_4 .
27 травня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , українцю, громадянину України, перебуваючому на посаді солдата ВЧ НОМЕР_1 , пожежник, не одруженому, зі слів раніше не судимий, у встановленому ст.ст. 276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (копія повідомлення про підозру міститься у матеріалах клопотання).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.05.2022 та схемою до нього; актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а саме автомобіля марки «ВАЗ», моделі «21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 від 27.05.2022; протоколом огляду трупа ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 27.05.2022; протоколом №237/2022 медичного огляду та встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння гр. ОСОБА_8 від 27.05.2022; поясненням ОСОБА_10 , від 26.05.2022; протокол допиту свідка ОСОБА_8 , від 27.05.2022; протоколом №236/2022 медичного огляду та встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння ОСОБА_4 , від 27.05.2022; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 , від 27.05.2022; повідомленням про підозру ОСОБА_4 , від 27.05.2022; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 .
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років
При розгляді клопотання, слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, за наведених вище обставин.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
При розгляді клопотання слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність ризику того, що перебуваючи на волі, з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
При цьому слід зауважити, що санкція ч.3 ст. 286-1 КК України, передбачає покарання у вигляді, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. З огляду на вказане, злочин, у вчинення якого підозрюється ОСОБА_4 , відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Слідчий суддя вважає, що з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, останній, з огляду на тяжкість покарання що йому загрожує, може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду.
Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому тяжкість покарання слідчий суддя оцінює в сукупності з іншими факторами, які можуть підтвердити ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема, що підозрюваний не має офіційного місця роботи та постійного джерела доходу. Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватись від органів досудового розслідування та суду не лише на території інших країн, а й на території України. Відтак слідчий суддя вважає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.
Окрім того, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 КПКУкраїни, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4ст. 95 КПКУкраїни). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному, слідчий суддя поряд з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховує також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , визнання його винуватим, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, обставини вчинення кримінального правопорушення. Зокрема те, що згідно протоколу №236/2022 медичного огляду та встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння гр., ОСОБА_4 від 27.05.2022, підозрюваний перебував у стані алкогольного сп'яніння (0,97 проміле).
Разом із тим, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню ним правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчий суддя вважає, що матеріалами клопотання доведено, та прокурором у судовому засіданні підтверджено те, що , застосування більш м'яких запобіжних заходів, як то особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із триманням під варту. Прокурором доведено те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Окрім того, при розгляді клопотання суддя, бере до уваги те, що , у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки. В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень. Відповідно до мотивувальної частини Рішення КонституційногоСуду України від 8липня 2003року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.
Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Окрім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_4 , раніше не судимий, не одружений, підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.
Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.
Слідчий суддя вважає за необхідне вказати і на те, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі.
Слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, при визначені розміру застави, слідчий суддя враховує і те, що внаслідок ДТП, що мала місце 26.05.2022 близько 22:11 год., пасажир транспортного засобу марки «ВАЗ», моделі «21051», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував підозрюваний, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці події.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється, а також розміром завданої матеріальної шкоди потерпілому, вказаним кримінальним правопорушенням. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України слідчий суддя вважає за необхідним визначити її у розмірі, 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 грн.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави на підозрюваного відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов'язки.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12022070000000138, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27 травня 2022 року, погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,- задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , та мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, солдата ВЧ НОМЕР_1 , на посаді пожежника, не одруженого, зі слів раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, а саме до 15.07.2022 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; що становить - 198 480 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень).
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця проходження служби; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1