Справа № 201/1643/22
Провадження № 2/201/1791/2022
26 травня 2022р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Алпенідзе К.Т.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
18.02.2022р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом (а.с. № 3-5).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що їй на підставі договору дарування, який було укладено 22.06.2020р. між нею та її чоловіком ОСОБА_3 , належить 45/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . ЇЇ чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цьому будинку за життя чоловіка був зареєстрований і його син (відповідач), який їй доводиться пасинком. Відповідач в зазначеному будинку не проживає більше 10 років, самостійно з реєстраційного обліку не знімається, не приймає ніякої участі в оплаті комунальних послуг, проживає по сусідству у будинку АДРЕСА_1 . У зв'язку з вищевикладеним, позивачка просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 06.04.2021р. позов було прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого провадження (а.с. №16).
Позивачка ОСОБА_1 в заяві до суду від 26.05.2022р. позовні вимоги підтримала, просила справу розглядати 26.05.2022р. за її відсутності та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с. № 20).
Відповідач ОСОБА_2 в заяві до суду від 26.05.2022р. позовні вимоги визнав, зазначивши, що у будинку він не проживає більше 15 років, втім самостійно знятися з реєстраційного обліку у нього не було часу. В цій заяві він також просив справу розглядати 26.05.2022р. за його відсутності та без фіксації судового процесу технічними засобами (а.с №32).
Оскільки відповідач в заяві до суду від 26.05.2022р. визнав позовні вимоги, то наявні підстави для ухвалення рішення суду в підготовчому засіданні у відповідності до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за правилами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України закріпив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд.
Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація місця мешкання осіб здійснюється за адресою їх проживання, аналогічні вимоги містяться у ч. 1 ст. 29 ЦК України, відповідно до яких місцем проживання особи є житловий будинок або квартира, де вона фактично постійно або тимчасово мешкає. При цьому, у разі зміни місця мешкання, особа повинна протягом 7 днів відмінити свою попередню реєстрацію та зареєструвати нове місце мешкання. У разі недодержання вимог закону щодо реєстрації місця мешкання, зокрема ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація місця мешкання може бути скасована за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивачка є власницею 45/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування між нею та її чоловіком ОСОБА_3 , який було укладено 22.06.2020р., договір посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Румянцевою І.О. (а.с. № 6-7).
Інші 55/100 часток цього домоволодіння належать ОСОБА_4 (а.с. № 24-25).
Її чоловік ОСОБА_3 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 21.12.2007р., помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. № 28, 29).
За життя у вищезазначеному будинку її чоловік зареєстрував свого сина від першого шлюбу - ОСОБА_2 (відповідача у справі), що підтверджується копією домової книги та відповіддю ВОМІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області (а.с. № 11-13, 30-31,15).
Втім, відповідач у справі у будинку АДРЕСА_1 , не проживає більше 15 років, самостійно з реєстраційного обліку не знімається.
Ці обставини підтвердив сам відповідач в заяві до суду від 26.05.2022р., отже в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.
Відповідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз доказів у справі та зазначених норм цивільного законодавства та Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», дає підстави суду вважати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При ухваленні рішення суд також приймає до уваги положення ч.1 ст. 82 ЦПК України, оскільки відповідач визнав позов та погодився на визнання його таким, що втратив право користування житлом.
З урахуванням викладеного та з огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 понад п'ятнадцять років, не мешкає за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 самостійно з реєстраційного обліку не знімається, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, те, що позивачка в заяві до суду від 26.05.2022р. просила не стягувати на її користь з відповідача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору (а.с. № 2, 20), ці судові витрати відносяться на рахунок позивачки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 6 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.1 ст.82, ст.ст. 89, 141, ч.3 ст. 200, ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська таким, що втратив право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Ткаченко Н.В.