Справа № 357/607/22 Суддя в суді першої інст. - Ларіна О.В.
Провадження № 33/824/1452/2022 Суддя-доповідач - Полосенко В.С.
30 травня 2022 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Полосенко В.С.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,-
Відповідно до постанови судді, 19.12.2021 о 15 год. 30 хв. водій ОСОБА_1 , рухаючись на а/д М-05 «Київ-Одеса» 85 км., керував транспортним засобом марки FORD FOCUS, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідність шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Крім того просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що в судовому засіданні присутній не був, а копію оскаржуваної постанови ним було отримано лише 06 травня 2022 року.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необгрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх фактичних обставин справи.
Так, вказує, що наявний в матеріалах справи відеозапис є недопустимим доказом, оскільки він не проведений з початку зупинки автомобіля, та крім того,не відображає зазначених у протоколі ознак наркотичного сп'яніння, а огляд на визначення стану сп'яніння працівники поліції пропонували пройти не в найближчому медичному закладі, тобто в м. Біла Церква, а в місті Києві.
Також, зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз'яснено його права та обов'язки.
Вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя; права на апеляційне оскарження; реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Суддя першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, а саме:
- протокол серії ААБ №226030 від 19.12.2021 р. про адміністративне правопорушення, яким зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків;
- направлення ОСОБА_1 на проходження огляду на визначення стану сп'яніння до медичного закладу від 19.012.2021 року;
- письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які підтвердили, що в їх присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння в медичному закладі;
- розпискою про передачу керування автомобілем FORD FOCUS, державний номерний знак НОМЕР_1 іншому водієві.
- інформацією, яка міститься на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції, який фіксує обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5. ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його права та обов'язки спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, з якого слідує, що останньому було роз'ясненого його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, у зв'язку з чим останній поставив власний підпис.
Крім того, доводи ОСОБА_1 про те, що огляд на визначення стану сп'яніння працівники поліції пропонували пройти не в найближчому медичному закладі, тобто в м. Біла Церква, а в місті Києві, спростовуються наявним в матеріалах справи направленням на огляд водія транспортного засобу на визначення стану сп'яніння в КНП БМР "Білоцерківська міська лікарні № 4" (а.с. 2).
Що стосується тверджень апеляційної скарги про те, що відеозапис проведено не з початку зупинки транспортного засобу, то вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР України.
Достатніх доводів і належних доказів, які б ставили під сумнів висновки суду щодо визнання винним та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП апеляційна скарга не містить.
Порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для закриття провадження по справі, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Полосенко