апеляційне провадження №22-ц/824/566/2022
справа № 759/13508/21
26 травня 2022 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року про закриття провадження по справі, постановлену суддею Бабич Н.Д.. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "ПроКредит Банк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим,
У червні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ "ПроКредит Банк", третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору поруки припиненим.
Ухвалою судді від 24.06.2021 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.26-27).
В підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року закрито провадження у справі ОСОБА_2 до ПАТ "ПроКредит Банк", третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим.
Не погодившись з ухвалою суду, 29.11.2021 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження справі, мотивуючи тим, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, вказав, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з договірних правовідносин і даний спір відноситься до юрисдикції цивільного судочинства, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що позивач не є юридичною особою або фізичною особою-підприємцем.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Закриваючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підстави для закриття провадження в справі визначені в ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суд розглядає у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі дії є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Згідно статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями.
До юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Зазначений правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18 від 19 березня 2019 року.
Крім того, відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.05.2020 у справі за № 161/6253/15-ц зазначено : Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" - спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов'язання є тільки юридичні особи та (або) ФОП. Іншими словами, до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем.
З указаної дати, якщо хоча б однією зі сторін основного зобов'язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи - сторони основного зобов'язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов'язання, зокрема, незалежно від того, чи об'єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі N 906/277/18 (провадження N 12-300 гс 18). Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається з урахуванням суб'єктного складу сторін основного зобов'язання, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 753/12916/15-ц (провадження N 14-409цс18).
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа позивач ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ПАТ "ПроКредит Банк", третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору поруки припиненим.
Спірний договір поруки було укладено на забезпечення виконання зобов'язань за основним договором - кредитним договором №105.44471 від 10.04.2014 року, укладеним між ПАТ "ПроКредит Банк" та ФОП ОСОБА_3 .
Таким чином, оскільки даний спір виник щодо правочину (кредитного договору), укладеного у господарській діяльності, сторонами якого є юридична особа та фізична особа-підприємець, то в даному випадку склад учасників справи - сторін у справі (позивач фізична особа або фізична особа-підприємець) не має вирішального значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду цієї справи, оскільки договір, який позивач просить визнати припиненим, було укладено на забезпечення основного зобов'язання, яке відноситься до господарської юрисдикції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 15 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 26 травня 2022 року.
Суддя - доповідач:
Судді: