24 травня 2022 року місто Київ
справа № 761/26091/17
апеляційне провадження № 22-ц/824/613/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Андрієнко А.М., Вербової І.М.,
за участю секретаря судового засідання: Мазур О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк", подану представником Зеленою Наталією Юріївною, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Савицького О.А. від 12 травня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ПАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позов обґрунтовано тим, що 23 травня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_4 , укладено кредитний договір № 800003902 (далі - кредитний договір, основне зобов'язання), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 670 572 грн. з кінцевим строком повернення до 23 травня 2028 року.
В цей же день у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 800003902-И, за
умовами якого вона передала банку в іпотеку майнові права на об'єкт інвестування, будівництво якого не завершене та який стане власністю іпотекодавця в майбутньому, що знаходиться в житловому будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: 19 поверх, одна кімната, загальна проектна площа 57,8 кв.м.
5 серпня 2009 року ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58,20 кв.м., жилою площею 19,40 кв.м.
В порушення умов договору іпотеки, 22 квітня 2010 року ОСОБА_4 , без згоди іпотеко держателя, подарувала вказану квартиру ОСОБА_1 . 8 грудня 2017 року ОСОБА_1 подарувала квартиру малолітній ОСОБА_2 .
На даний час іпотекодавцем є власник предмету іпотеки ОСОБА_2 , оскільки обтяження предмету іпотеки слідує за іпотекою відповідно до змісту частини 5 статті 3, 17 Закону України "Про іпотеку", до припинення основного зобов'язання за кредитним договором, що укладений між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 . Оскільки до ОСОБА_2 перейшли всі права на нерухоме майно, то вона також набула обов'язки іпотекодавця, якими обтяжене це майно.
Станом на 12 квітня 2017 року заборгованість ОСОБА_4 перед АТ "Альфа-Банк" за кредитним договором від 23 травня 2008 року становить 1 175 913 грн. 13 коп. При цьому банк не претендує на сплату боржником пені в сумі 24 650 863 грн. 29 коп.
Посилаючись на статтю 33 Закону України "Про іпотеку", банк просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58,20 кв.м., жилою площею 19,40 кв.м., шляхом проведення прилюдних торгів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що предметом іпотеки за іпотечним договором є саме майнові права на об'єкт інвестування, а не саме нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 58,20 кв.м., жилою площею 19,40 кв.м. Після реєстрації ОСОБА_4 права власності на об'єкт інвестування, банк повинен був, у відповідності до умов іпотечного договору та вимогам закону, ініціювати внесення змін до іпотечного договору, у зв'язку зі зміною предмета іпотеки, в наслідок завершення будівництва об'єкта інвестування або укладення додаткового іпотечного договору. Відсутність внесення змін щодо предмета іпотеки у договорі унеможливлює звернення стягнення на квартиру, оскільки предметом іпотеки згідно договору залишаються лише майнові права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник АТ "Альфа-Банк" - Зелена Н.Ю., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм
процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що суд не звернув увагу на те, що за умовами договору іпотеки ОСОБА_5 була зобов'язана повідомити банк про введення об'єкту інвестування у експлуатацію протягом 10 днів (пункт 5,9). Після оформлення та реєстрації права власності на об'єкт інвестування у встановленому законом порядку, він залишається предметом іпотеки відповідно до умов цього договору (пункт 3.4).
Посилання суду на те, що після реєстрації права власності на об'єкт інвестування банк повинен був ініціювати внесення змін або укладення додаткового іпотечного договору у зв'язку із зміною предмета іпотеки, є помилковими, оскільки предмет іпотеки не змінювався, а змінюватися могли лише деякі характеристики (площа, зміна адреси), що мало фіксуватися нотаріусом на іпотечному договорі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення. Додатково зазначає, що позивачем у будь-якому випадку пропущено строк позовної давності.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник АТ "Альфа-Банк" - Півторак Т.О. в судове засідання не з'явився, однак направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із запровадженням воєнного стану, наявністю загрози ракетних ударів по місту Києву.
Колегія суддів вважає, що з метою дотримання розумних строків розгляду даної справи клопотання представника скаржника не підлягає задоволенню. Чинне процесуальне законодавство передбачає можливість учасників справи, зокрема під час дії воєнного стану, приймати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак таким правом представник скаржника не скористався. Саме по собі посилання на введення воєнного стану без конкретизації обставин, які унеможливлюють прибуття у судове засідання, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 23 травня 2008 року між ЗАТ "Альфа-Банк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_4 , укладено
кредитний договір № 800003902, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 670 572 грн. з кінцевим строком повернення до 23 травня 2028 року.
В цей же день у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 800003902-И, за умовами якого вона передала банку в іпотеку майнові права на об'єкт інвестування, будівництво якого не завершене та який стане власністю іпотекодавця в майбутньому, що знаходиться в житловому будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: 19 поверх, одна кімната, загальна проектна площа 57,8 кв.м.
Згідно з пунктом 3.2. договору іпотеки майнові права на об'єкт інвестування належать іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 674Б/1-4В19 від 15 травня 2008 року та договору про резервування об'єкту нерухомості та порядок погашення облігацій № 337/1-4В19 від 15 травня 2008 року.
5 серпня 2009 року ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58,20 кв.м., жилою площею 19,40 кв.м.
В подальшому 22 квітня 2010 року ОСОБА_4 подарувала вказану квартиру ОСОБА_1 , а 8 грудня 2017 року ОСОБА_1 подарувала квартиру малолітній ОСОБА_2 .
Станом на 12 квітня 2017 року заборгованість ОСОБА_4 перед АТ "Альфа-Банк" за кредитним договором від 23 травня 2008 року становить 667 068 грн. 98 коп. - тіло кредиту; 508 844 грн. 15 коп. - проценти за користування кредитним коштами; 24 650 863 грн. 29 коп. - пеня.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною 1 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За змістом частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 589 ЦК України, частини 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України "Про іпотеку").
Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Положеннями статті 18 Закону України "Про іпотеку", яка є спеціальною нормою, що визначає вимоги до змісту іпотечного договору, передбачено, що істотною умовою договору іпотеки є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.
Отже, залежно від того, що сторони договору визначили як предмет іпотеки договір має містити його опис, достатній для встановлення основних характеристик нерухомого майна або для з'ясування змісту (виду) майнового права щодо такого майна (право володіння, користування або інші правомочності), що є вимогою спеціального Закону та запорукою ефективної реалізації прав іпотекодержателя у разі звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог.
Згідно умов договору іпотеки його предметом були майнові права на об'єкт інвестування, будівництво якого не завершене та який стане власністю іпотекодавця в майбутньому, що знаходиться в житловому будинку, що будується за адресою: АДРЕСА_1 .
За домовленістю сторін договору після оформлення та реєстрації права власності на об'єкт інвестування у встановленому законом порядку, він залишається предметом іпотеки.
Пунктом 5.1.1.9. договору іпотеки передбачено, що протягом 10 (десяти) днів з моменту введення об'єкту будівництва в експлуатацію іпотекодавець зобов'язаний надіслати іпотекодержателю письмове повідомлення про це.
У пункті 3.5. договору іпотеки сторони погодили, що після оформлення та реєстрації права власності іпотекодавця на об'єкт інвестування, що є предметом іпотеки, іпотеко- держатель за рахунок іпотекодавця ініціює внесення відповідних змін до Державного реєстру іпотек та, крім того, за повідомленням іпотекодержателя нотаріус накладає заборону відчуження об'єкту інвестування, який є предметом іпотеки.
Проте, сторони не виконали наведених умов договору та не внесли відповідні зміни щодо новоствореного нерухомого майна.
За встановлених у цій справі обставин, безумовної трансформації майнових прав за вказаним договором іпотеки у право власності на новостворений об'єкт нерухомого майна не відбулося, що є наслідком недотримання вимог спеціального Закону стосовно порядку передачі в іпотеку об'єктів, будівництво яких не завершено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведення банком фактичних і правових підстав для звернення стягнення на спірну квартиру, як на предмет іпотеки за договором іпотеки майнових прав від 23 травня 2008 року, оскільки передані в іпотеку майнові права за цим договором та новостворений об'єкт нерухомого майна (квартира) не є тотожними об'єктами цивільних прав - їх правова ідентичність банком не доведена та не вбачається зі змісту спірних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги про те, що після завершення будівництва квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору майнових прав та внесення змін до іпотечного договору щодо предмета іпотеки законом не вимагається, є необґрунтованими, оскільки передбачені частиною 4 статті 16 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) гарантії стосувалися саме незавершеного будівництва, як окремого предмета іпотеки, та за встановлених у цій справі обставин суд не вбачає правових підстав для поширення цих приписів на спірні правовідносини щодо іпотеки майнових прав за договором від 23 травня 2008 року.
Аргументи апеляційної скарги щодо передачі в іпотеку за цим договором саме права на отримання права власності на нерухоме майно в майбутньому спростовуються змістом спірних правовідносин, які у цій справі ґрунтуються саме на договорі іпотеки майнових прав.
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного суду від 7 грудня 2020 року у справі №640/5896/15-ц.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк", подану представником Зеленою Наталією Юріївною, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 травня 2022 року.
Головуючий Судді: