19 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
власника майна ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 31.01.2022 задоволено частково клопотання дізнавача відділу дізнання Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , та накладено арешт з метою забезпечення збереження речового доказу на автомобіль «MERCEDES-BENZс 300» номер кузова НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , із забороною відчуження та розпорядження ним, а також вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього.
Відмовлено в іншій частині клопотання.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання дізнавача, та зобов'язати дізнавача відділу дізнання Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києва ОСОБА_6 повернути автомобіль «Mercedes-Benz С 300» номер кузова НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_2 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що оскаржувана ухвала постановлена без достатніх на те підстав, а також з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до даних секретаріату Інтерполу, у розшуку перебуває лише двигун внутрішнього згорання, який ним придбано на законних підставах.
____________________________________________________________________ Справа №758/1247/22 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/1679/2022 Суддя-доповідач -
ОСОБА_1 дізнавача про те, що ідентифікаційний номер кузова автомобіля та ідентифікаційний номер самого двигуна змінено, із використанням спеціальних інструментів, не відповідає дійсності.
Також апелянт вказував на те, що дізнавач, в порушення вимог ч. 2 ст. 172 КПК України, просив здійснити розгляд клопотання про арешт тимчасово вилученого майна без повідомлення підозрюваного та його захисника.
На переконання апелянта, накладений арешт на раніше зазначений автомобіль є явно неспіврозмірним завданням кримінального провадження.
Крім того, апелянт вказував на те, що повний текст оскаржуваної ухвали ним отримано лише 07.02.2022.
18.05.2022 від ОСОБА_5 надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких він просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль «Mercedes-Benz С 300» номер кузова НОМЕР_4 , та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання дізнавача, а саме накласти арешт на двигун № НОМЕР_2 , із забороною відчуження та розпорядження, та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього.
У доповненнях апелянт зазначав, що двигун № НОМЕР_2 як окремий агрегат був придбаний у польської компанії
«ВЕСТТРЕИДГРУП». Двигун був реалізований на державному аукціоні в
Республіці Польша (копії підтверджуючих документів містяться в матеріалах
справи та надаються з перекладом).
В подальшому, двигун № НОМЕР_2 був встановлений на автомобіль
«MERCEDES-BENS С 300», номер кузова НОМЕР_5 .
Під час державної реєстрації вищевказаного автомобіля було з'ясовано, що саме двигун № НОМЕР_2 значиться в розшуку Інтерпол, після чого його було вилучено.
Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що двигун № НОМЕР_2 був законно придбаний окремо від автомобіля.
За таких обставин, на переконання апелянта, накладення арешту на сам автомобіль «MERCEDES-BENS С 300», номер кузова НОМЕР_5 є безпідставним та необгрунтованим, оскільки сам автомобіль у розумінні ст. 98 КПК України не є доказом кримінального правопорушення.
Апелянт зазначав, що він готовий демонтувати двигун з автомобіля та зберігати його на відповідальному зберіганні до вирішення щодо нього питання в рамках кримінального провадження.
Прокурор у судове засідання не прибув, про місце, день та час розгляду апеляційних скарг належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив та клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи власника майна ОСОБА_5 , який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні ВД Подільського УП ГУНП в м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 120210507000164, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.01.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що 25.01.2022 приблизно о 19 годині 08 хвилин, за адресою: м. Київ,
проспект Правди, 47, в результаті огляду транспортного засобу, було складено доповідну записку територіальним сервісним центром МВС №
8043, а саме, що виявлено легковий автомобіль білого кольору марки
"MERCEDES-BENS с 300», номер кузова: НОМЕР_1 , з
прикріпленим номерним знаком « НОМЕР_6 », право власності якого
належить ОСОБА_5 , та встановлено, що номер
двигуна вказаного транспортного засобу значиться в розшуку Інтерпол.
Автомобіль вилучено та поставлено на територію відділу поліції (з обслуговуванням житлового масиву «Виноградар»), що за адресою: м.
Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 8.
Згідно даних протоколу огляду від 25.01.2022, під час огляду місця події 25.01.2022 за адресою: м. Київ, просп. Правди, 47, вилучено автомобіль «MERCEDES-BENS c 300», власником якого є ОСОБА_5 .
Постановою дізнавача ВД Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 від 26.01.2022 автомобіль «MERCEDES-BENZ с 300» номер кузова НОМЕР_1 , та ключ запалювання від вказаного автомобіля визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
27.01.2022 дізнавач ВД Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва із клопотанням, в якому просила накласти арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ с 300» номер кузова НОМЕР_1 , з прикріпленим номерним знаком « ОСОБА_9 », двигун № НОМЕР_2 , та ключі до нього, власником якого є ОСОБА_5 , із забороною відчуження та використання.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 31.01.2022 задоволено частково клопотання дізнавача, та накладено арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ с 300» номер кузова НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , із забороною відчуження та розпорядження ним, а також вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього.
Відмовлено в іншій частині клопотання дізнавача.
Постановляючи ухвалу про арешт транспортного засобу, слідчий суддя виходив з необхідності його збереження як речового доказу.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Як убачається із матеріалів судового провадження, відомості про повідомлення про підозру ОСОБА_5 у кримінальному проваджені №1202210507000164 від 26.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України, у справі відсутні.
З наведеного убачається, щона даному етапі досудового розслідування власник транспортного засобу MERCEDES-BENZ с 300» номер кузова НОМЕР_1 ОСОБА_5 має статус третьої особи.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Проте, з клопотанням про арешт належного третій особі майна до слідчого судді звернувся дізнавачвідділу дізнання Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , а не прокурор.
Однак, вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді при розгляді клопотання.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вилученого майна, належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливість використання його як доказу у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Надані суду матеріали не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що майно, вилучене в ході огляду місця події за адресою: м. Київ, проспект Правди, 47, майно, а саме автомобіль «MERCEDES-BENZ с 300» номер кузова НОМЕР_1 , та ключ запалювання до нього, власником якого є ОСОБА_5 , відповідають критеріям, передбачених ст. 98 КПК України.
Крім того, задовольняючи клопотання дізнавача, та приймаючи рішення про арешт автомобіль «MERCEDES-BENZ с 300» номер кузова НОМЕР_1 , із позбавленням користувача даного майна права на його відчуження, розпорядження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього, слідчий суддя вийшов за межі клопотання дізнавача, у якому порушено питання лише про накладення арешту на майно із забороною його використання та відчуження.
На думку колегії суддів, орган досудового розслідування в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Крім того, слідчий суддя, в порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для його власника.
Накладаючи арешт на майно добросовісного набувача, слідчий суддя не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Наведене у сукупності дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності ОСОБА_5 здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном зазначеної особи здійснено без законних на те підстав.
За таких обставин, ураховуючи, що клопотання дізнавача про арешт майна слідчим суддею розглянуто без з'ясування всіх обставин, передбачених ст.ст. 171, 172, 173 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та на підставі ч. 2 ст. 404 підлягає скасуванню повністю з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання дізнавача.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 404, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з доповненнями задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 31 січня 2022 року, якою накладено арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ с 300» номер кузова НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , із забороною відчуження та розпорядження ним, а також вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нього, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання дізнавача відділу дізнання Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3