Справа № 525/1207/20 Номер провадження 11-кп/814/384/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія ч.2 ст. 122 КК України
24 травня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020170120000115, за апеляційними скаргами прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_15 , обвинуваченого ОСОБА_16 , обвинуваченого ОСОБА_12 та його захисника ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 грудня 2021 року,-
Вироком суду,
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мар'янське Великобагачанського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого інспектором охорони у ФОП « ОСОБА_17 », не судимого,
визнано винуватим та засуджено за:
- ч. 2 ст. 127 КК України на 6 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 146 КК України на 2 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 28 та ч.2 ст. 122 КК України на 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 та ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_12 визначено остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі;
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мар'янське Великобагачанського району Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого інспектором охорони у ФОП « ОСОБА_17 », не судимого,
визнано винуватим та засуджено за:
- ч. 2 ст. 127 КК України на 5 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 146 КК України на 2 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 28 та ч.2 ст. 122 КК України на 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 та ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_13 визначено остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі;
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Рудний, Кустанайська область, Республіка Казахстан, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим та засуджено за:
- ч. 2 ст. 127 КК України на 5 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 146 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 125 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
На підставі ч.1 та ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначено ОСОБА_14 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі,
Цивільний позов прокурора задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на користь Комунального некомерціного підприємства «Великобагачанська центральна районна лікарня» Великобагачанської районної ради Полтавської області витрати на стаціонарне лікування потерпілої від злочину в сумі 15028 грн. 48 коп.
Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто солідарно з ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду у сумі 11996 грн. 56 коп., моральну шкоду в сумі 100000 грн.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, з осені 2019 року у ОСОБА_12 та ОСОБА_18 склалися неприязні стосунки із ОСОБА_7 , 1963 року народження, яку останні підозрювали у крадіжці належної їм німецької вівчарки.
28.03.2020, у вечірній час, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 помітили на АДРЕСА_1 ОСОБА_7 , після чого, залучившись підтримкою свого знайомого ОСОБА_14 , вирішили помститися ОСОБА_7 за скоєну, на їх думку, крадіжку німецької вівчарки та залякати за ці дії, піддавши останню катуванню.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, 28.03.2020, близько 20:00, ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , попередньо озброївшись предметами, спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень та спричинення при цьому фізичного болю, а саме балончиками, спорядженими речовиною сльозогінної та дратівливої дії, а також дерев'яною палицею, схожою за характеристиками на бейсбольну биту, прийшли до помешкання ОСОБА_19 у АДРЕСА_3 , де у той час знаходилась ОСОБА_7 .
Зайшовши у приміщення зазначеного будинку, ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , та ОСОБА_14 , де перебувала потерпіла ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з єдиним наміром на заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання, з метою подолання опору потерпілої та інших присутніх, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 , умисно спрямували струмінь речовини сльозогінної та дратівливої дії в обличчя ОСОБА_7 та присутнього там ОСОБА_20 .
Далі ОСОБА_12 декілька разів ударив ОСОБА_7 обличчям об стіл, після чого вивів із-за столу на середину кімнати (вітальні), де умисно наніс останній декілька ударів кулаком в обличчя. У свою чергу ОСОБА_14 умисно наніс ОСОБА_7 декілька ударів дерев'яною палицею по спині, сідницям та нижнім кінцівкам.
Коли нападники відволіклися, потерпіла ОСОБА_7 втекла до сусідньої кімнати (спальні), де заховалась у кутку за ліжком.
Помітивши переміщення потерпілої, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 зайшли слідом за потерпілою у сусідню кімнату (спальню), де продовжили наносити останній численні удари кулаками та ногами в обличчя, по голові, тулубу та кінцівкам, бризкали в обличчя речовиною сльозогінної та дратівливої дії.
З метою посилити моральні страждання потерпілої, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 облили ОСОБА_7 холодною водою, стверджуючи, що це бензин, погрожуючи при цьому підпалити останню.
У свою чергу ОСОБА_14 , під час протиправних дій ОСОБА_12 та ОСОБА_18 стосовно ОСОБА_7 , знаходився у приміщенні будинку, де за їх вказівкою, контролював дії присутніх у кімнаті цього ж будинку ОСОБА_19 , та ОСОБА_20 , не даючи останнім змоги вийти з приміщення, або іншим чином покликати на допомогу. З метою демонстрації сили та придушення волі присутніх, ОСОБА_14 , помітивши спробу потерпілої ОСОБА_19 вийти з приміщення будинку умисно наніс останній не менше одного удару дерев'яною палицею по правій нозі.
Унаслідок злочинних дій ОСОБА_14 потерпілій ОСОБА_19 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця, що розташований на задньо-зовнішній поверхні ділянки правого колінного суглобу, який утворився від одноразової дії, тупого твердого предмета, яким також міг бути удар дерев'яною битою, по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_12 та ОСОБА_18 завели потерпілу ОСОБА_7 у першу кімнату (вітальню), де спільно із ОСОБА_14 продовжили свої протиправні дії, спрямовані на умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання ОСОБА_7 . З цією метою ОСОБА_14 заніс у кімнату (вітальню) металеву каструлю з водою, яку поставив на підлогу. У свою чергу ОСОБА_12 та ОСОБА_18 почергово занурювали ОСОБА_7 головою у каструлю з водою, припиняючи таким чином можливість останній вільно вдихати повітря.
Далі ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 облили потерпілу холодною водою, після чого вивели мокру ОСОБА_7 з будинку на двір, де температура повітря на той час не перевищувала 12 0 тепла.
Глумлячись над потерпілою, ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою групою осіб, незважаючи на мокрий одяг та фізичний стан потерпілої, низьку температуру навколишнього повітря, погрожуючи фізичною розправою, насильно примусили ОСОБА_7 перебувати поряд із собою, позбавивши таким чином останню волі, а саме фізичної свободи, особистої недоторканості, а також вільного вибору місця знаходження, можливості вільно пересуватися на власний розсуд, чим порушили основні права, свободи та загальнолюдські цінності, які повинна мати кожна людина, у тому числі закріплені статтею 33 Конституції України, якою гарантується свобода пересування.
Застосовуючи погрози та фізичну силу, позбавляючи при цьому можливості вільно, на свій розсуд пересуватися, ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , примусили потерпілу ОСОБА_21 здолати більше 800 метрів відстані до території сільського кладовища с. Мар'янське Великобагачанського району Полтавської області, у результаті чого остання тривалий час перебувала у мокрому одязі та безпорадному стані на прохолодному повітрі.
Зайшовши на територію кладовища, ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , застосовуючи погрози та фізичне насильство у вигляді нанесення ударів дерев'яною палицею по тулубу та кінцівках, морально принижуючи, залякуючи та глумлячись, примусили потерпілу ОСОБА_7 викопати лопатою у ґрунті яму глибиною до 50 см.
Після того, як потерпіла викопала яму її штовхнули на дно ями та, розуміючи, що заподіюють останній сильні моральні страждання, повністю присипали її зверху ґрунтом, позбавивши таким чином останню волі, після чого залишились неподалік.
Дочекавшись, доки потерпіла ОСОБА_7 самостійно, викопавшись з ґрунту, ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , із застосуванням насильства та погроз, морально принижуючи, примусили потерпілу руками закопати зазначену яму, після чого продовжуючи глумитись, позбавляючи при цьому можливості вільно, на свій розсуд пересуватися, примусили потерпілу переміститись від кладовища на відстань більше 150 метрів, де знову примушували останню копати яму, але зрозумівши, що потерпіла вже не реагує на їхні погрози, завдали останній декілька ударів палицею по тулубу, після чого пішли у невідомому напрямку.
Унаслідок злочинних дій ОСОБА_12 та ОСОБА_18 потерпілій ОСОБА_7 , спричинені наступні тілесні ушкодження:
- закрита черепно-лицева травма: перелом обох лобних (фронтальних) виростків верхньої щелепи, носової вирізки верхньої щелепи з переломом кісток носу, струсом головного мозку, синцем ділянки носу, крововиливом і раною нижньої губи.
Ураховуючи характер переломів та ушкоджень м'яких тканин, що їх супроводжують, установлено, що дані тілесні ушкодження утворилися від не менше ніж двох ударів в ділянку носа і губ тупими предметами з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути кисті рук, стиснені в кулаки, ноги людини у взутті, інші предмети з подібною характеристикою. Ці тілесні ушкодження по ступеню тяжкості можуть бути оцінені лише у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (більше ніж 21 день) розладу здоров'я.
Унаслідок злочинних дій ОСОБА_12 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , скоєних за попередньою змовою групою осіб, потерпілій ОСОБА_7 спричинені наступні тілесні ушкодження:
- забої м'яких тканин (за даними комп'ютерної томограми головного мозку) лівої лобно-скроневої області, лівої навколоочної ділянки (з синцями), лівої щічної області (з синцем і раною невеликих розмірів);
- синці правої навколоочної ділянки, правої щоки, підборіддя, лівої вушної раковини, шиї, грудної клітки, живота, верхніх кінцівок;
- садна в проекції нижньої щелепи зліва утворилися від ударів у праву і ліву частини обличчя, підборіддя, шию, передню поверхню лівої половини грудної клітки, ділянки живота зліва, правого плечового суглобу та обох кистей тупими предметами з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути кисті рук, стиснені в кулаки, ноги людини у взутті, не виключено, що частини ударів могли бути нанесені і дерев'яною битою, як про це вказано в матеріалах кримінального провадження.
Виходячи з кількості та взаєморозміщення ушкоджень другої групи, встановлено, що вони утворилися не менш ніж від дев'ятнадцяти ударів.
Синець лівого плеча утворився при стисненні даної анатомічної ділянки тупими предметами з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути пальці рук при захваті та утримуванні плеча. Як кожне окремо, так і у своїй сукупності, тілесні ушкодження другої групи відносяться до легких.
Не погоджуючись з вироком, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись обвинувачені ОСОБА_12 , ОСОБА_22 , захисники ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 та ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_12 , прокурор Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_15 .
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам обвинувачених, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким:
ОСОБА_12 визнати винуватим та засудити за:
- ч. 2 ст. 127 КК України на 5 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 146 КК України на 2 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 28 та ч.2 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 та ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_12 визначити остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі;
ОСОБА_13 визнати винуватим та засудити за:
- ч. 2 ст. 127 КК України на 5 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 146 КК України на 2 років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 28 та ч.2 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 та ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_13 визначити остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі;
ОСОБА_14 визнати винуватим та засудити за:
- ч. 2 ст. 127 КК України на 10 років позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 146 КК України на 1 рік позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 125 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
На підставі ч.1 та ч. 2 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначити ОСОБА_14 остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що під час ухвалення вироку судом належним чином не враховано особистості обвинувачених та характер дій, зокрема те, що вони вчинили катування щодо жінки, яка є особою з інвалідністю, свою вину у вчиненні злочинів не визнали.
Крім тілесних ушкоджень потерпілій завдали психологічну травму, не виявляли щирого каяття у вчиненому, шкоду, завдану кримінальними правопорушеннями, не усунули, обставин, які б пом'якшували покарання судом не встановлено. До того ж є обставина, яка обтяжує покарання, це вчинення злочину щодо особи з інвалідністю.
Тому вважає, що призначене судом першої інстанції покарання є недостатнім для виправлення обвинувачених.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 просить вирок скасувати та ОСОБА_14 визнати невинуватим і виправдати у зв'язку з не доведенням вчинення ним кримінальних правопорушень та у в'язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 та ч.1 ст. 125 КК України.
Свої вимоги мотивує тим, що суд не надав належну оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_14 , який вказував, що потерпіла його оговорила.
В порушення принципу безпосереднього дослідження доказів та отримання показань, взяв до уваги протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_20 , показання якого неможливо було отримати в суді у зв'язку зі смертю.
Суд послався на протокол впізнання особи ОСОБА_14 потерпілим по фотознімку, який захисник вважає неналежним доказом, так як КПК допускає впізнання за фотознімками у разі неможливості забезпечення присутності цієї особи. Сам протокол не містить опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими потерпілий може впізнати особу та опис ознак, за якими впізнав.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_13 просить вирок суду змінити, визнати його винуватим за ч.2 ст. 122 КК України, а за іншими статтями виправдати.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень не визнав та просив переглянути кримінальне провадження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить визнати ОСОБА_12 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі та закрити провадження за ч.2 ст. 127, ч.2 ст. 146 КК України. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_12 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції не належним чином врахував покарання ОСОБА_12 , який зазначив, що він під час словесної сварки, дійсно наніс ОСОБА_7 удар руками по обличчю. Через деякий час прийшли ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , які стояли та спостерігали. Ніяких предметів у нього та інших не було та ніхто їх не застосовував до потерпілої.
Також зазначає, що будь-яких знарядь не було знайдено, що ставить під сумнів їх застосування.
Щодо вчинення ударів ОСОБА_7 обвинуваченому прикро та він розкаюється та мав намір відшкодувати шкоду.
Вважає, що показання потерпілих не можуть оцінюватися як достовірні, так як вони зацікавлені у даній справі та різняться між собою.
Вважає, що судом порушено безпосередність дослідження доказів, так як суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_20 надані під час слідчого експерименту, а в суді цей свідок не був допитаний у зв'язку зі смертю.
Тому вважає, що засудження ОСОБА_12 за ч.2 ст. 127 КК України та ч.2 ст. 146 КК України є безпідставним.
Окрім цього зазначив, що суд безпідставно відмовив у допиті свідка ОСОБА_23 , яка могла повідомити важливі факти, що могли вплинути на судове рішення.
Заслухавши доповідача, обвинувачених та їх захисників в підтримку поданих апеляційних скарг, прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення інших скарг, потерпілу ОСОБА_7 , яка також погодилася з апеляційними вимогами прокурора та заперечила проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених та захисників в їх інтересах, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та ОСОБА_14 винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.127, ч.2 ст.146 КК України, тобто у катуванні - умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення з метою покарати потерпілу за дії, у скоєнні яких вона підозрюється, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; також у незаконному позбавленні волі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням потерпілій фізичних страждань. Окрім того, ОСОБА_12 та ОСОБА_24 визнані винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.122 КК України - в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, вчиненому з метою залякування потерпілої, вчиненому групою осіб; а ОСОБА_14 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження.
Вина ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та ОСОБА_14 підтверджена наступними доказами, визнаними судом допустимими, належними, та достатніми, яким суд дав належну оцінку.
Так, потерпіла ОСОБА_7 в ході судового розгляду суду показала, що ввечері 28.03.2020 вона перебувала в будинку ОСОБА_19 , де також знаходився ОСОБА_20 , куди зайшли й ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та ОСОБА_14 , при цьому в руках у Найчука вона бачила дерев'яну биту. Тільки но вони зайшли до будинку, хтось із трьох забризкав їй у очі сльозогінною речовиною з балончика, після чого ОСОБА_12 відразу ж наніс їй удар кулаком в обличчя. Намагаючись заховатися, вона забігла у сусідню кімнату, де намагалася заховатися під ліжком, однак туди ж зайшов і ОСОБА_12 та, витягнувши з-під ліжка, почав наносити їй удари ногами та кулаками по голові, тулубу та рукам, висловлюючи при цьому їй претензії щодо зникнення їх собаки породи вівчарка. В подальшому до ОСОБА_12 приєднався ОСОБА_13 , який також почав її бити ногами та кулаками по голові, тулубу та рукам. Після цього Білозуби кричали, що підпалять її та почали обливати рідиною з каністри, по запаху вона зрозуміла, що водою. В подальшому її поставили на коліна перед ємністю з водою та почали занурювати головою у воду, хто саме занурював - ОСОБА_12 чи ОСОБА_24 потерпіла не бачила, оскільки вони знаходилися позаду. ОСОБА_14 в цей час стояв неподалік та не випускав з будинку ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . Білозуб та ОСОБА_25 , занурюючи її голову у воду, тримали її до того часу, доки вона не починала задихатися та намагалася витягнути голову з води. В подальшому нападники, всупереч її волі, витягнули потерпілу за руки на подвір'я та потягнули на територію кладовища, де змусили її копати собі яму в якій її й закопають. Під час того, як вона копала яму, ОСОБА_26 бив її битою по рукам та ногам, а ОСОБА_24 - кулаками по голові та тулубу. Коли вона викопала яму глибиною біля 50 см. ОСОБА_27 штовхнув її на дно ями, куди вона впала обличчям донизу. Розуміючи, що її зараз закопають, вона прикрила обличчя лівою рукою, щоб в органи дихання не потрапив ґрунт, після чого її повністю засипали землею. В подальшому, зрозумівши, що біля ями вже ніхто не розмовляє, їй вдалося вилізти з-під землі. Однак, нападники перебували неподалік та знов продовжили наносити їй тілесні ушкодження. Пізніше вона отямилася вже вдома, на ліжку, через деякий час до неї зайшла її сестра ОСОБА_28 з чоловіком та сином, яким вона розповіла про те, що сталося, які й викликали поліцію та швидку медичну допомогу.
За даними висновку комісійної судово-медичної експертизи №66 від 11.06.2020 у потерпілої ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження, які експертами виділені у дві умовні групи:
- Перша група: закрита черепно-лицева травма: перелом обох лобних (фронтальних) виростків верхньої щелепи, носової вирізки верхньої щелепи з переломом кісток носу, струсом головного мозку, синцем ділянки носу, крововиливом і раною нижньої губи.
Враховуючи характер переломів та ушкоджень м'яких тканин, що їх супроводжують, установлено, що дані тілесні ушкодження утворилися від не менше ніж двох ударів в ділянку носа і губ тупими предметами з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути кисті рук, стиснені в кулаки, ноги людини у взутті, інші предмети з подібною характеристикою. Ці тілесні ушкодження по ступеню тяжкості можуть бути оцінені лише у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого (більше ніж 21 день) розладу здоров'я.
- Друга група: забої м'яких тканин (за даними комп'ютерної томограми головного мозку) лівої лобно-скроневої області, лівої навколоочної ділянки (з синцями), лівої щічної області (з синцем і раною невеликих розмірів);
- синці правої навколоочної ділянки, правої щоки, підборіддя, лівої вушної раковини, шиї, грудної клітки, живота, верхніх кінцівок;
- садна в проекції нижньої щелепи зліва.
утворилися від ударів у праву і ліву частини обличчя, підборіддя, шию, передню поверхню лівої половини грудної клітки, ділянки живота зліва, правого плечового суглобу та обох кистей тупими предметами з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути кисті рук, стиснені в кулаки, ноги людини у взутті, не виключено, що частини ударів могли бути нанесені і дерев'яною битою, як про це вказано в матеріалах кримінального провадження. Виходячи з кількості та взаєморозміщення ушкоджень другої групи, встановлено, що вони утворилися не менш ніж від дев'ятнадцяти ударів. Синець лівого плеча утворився при стисненні даної анатомічної ділянки тупими предметами з обмеженою поверхнею контактування, якими могли бути пальці рук при захваті та утримуванні плеча. Як кожне окремо, так і у своїй сукупності, тілесні ушкодження другої групи відносяться до легких.
Окрім того, як зазначила експертна комісія, синці на тильних поверхнях обох кистей є характерними для захисту руками від ударів.
Під час слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_7 , остання уточнила та відтворила обставини вчинення відносно неї кримінальних правопорушень.
Як вбачається з даних зазначеного вище висновку комісійної судово-медичної експертизи №66 від 11.06.2020, свідчення ОСОБА_7 , які вона надала під час проведення слідчого експерименту 17.04.2020 стосовно давності, характеру, локалізації, кількості та механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень, з судово-медичної точки зору слушні.
Допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_19 надала суду показання щодо обставин нанесення їй ОСОБА_14 тілесних ушкоджень за допомогою дерев'яної палиці, яка мала вигляд бити, та підтвердила факт застосування обвинуваченими ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та ОСОБА_14 щодо неї, ОСОБА_7 та ОСОБА_20 сльозогінного газу. Окрім того, ОСОБА_19 підтвердила суду показання потерпілої ОСОБА_7 щодо дій обвинувачених відносно останньої та зауважила, що ОСОБА_7 не за власної волі покидала приміщення її будинку, так її воля була зламана внаслідок тривалих побоїв та катувань, які вона зазнала від обвинувачених.
За даними висновку судово-медичної експертизи №104 від 03.04.2020 при судово-медичній експертизі ОСОБА_19 у неї виявлені тілесні ушкодження : синець, що розташований на задньо-зовнішній поверхні ділянки правого колінного суглобу, який утворився від одноразової дії тупого твердого предмету, яким також міг бути удар дерев'яною битою, по давності може відповідати даті та обставинам, вказаним в описовій частині постанови та по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.
В ході проведеного за участі ОСОБА_19 слідчого експерименту, остання на місці події, у власному домоволодінні, показала на обставини спричинення їй тілесних ушкоджень та тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 . Відповідно, даними висновку судово-медичної експертизи №209 від 11.06.2020 та комісійної судово-медичної експертизи №66 від 11.06.2020 - з урахуванням характеру та локалізації виявленого тілесного ушкодження на тілі ОСОБА_19 - воно могло утворитися за обставин, зазначених останньою під час слідчого експерименту, а її свідчення під час слідчого експерименту щодо давності, характеру, локалізації, кількості та механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 - не суперечать об'єктивним судово-медичним даним.
Відповідно до даних протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 серед пред'явлених фотознімків вказали на фото ОСОБА_14 , як особи, яка наносила тілесні ушкодження ОСОБА_19 та ОСОБА_7 дерев'яною палицею.
За даними протоколу огляду місця події від 29.03.2020, було оглянуто центральне кладовище с.Мар'янське Великобагачанського району, зокрема оглянуто ділянку зі свіжовикопаною землею, при розгортанні якої працівниками поліції на глибині 0,43 м. виявлено та вилучено пару гумових капців чорного кольору, належних потерпілій.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про достовірність показань потерпілої ОСОБА_7 щодо обставин заподіяння їй тілесних ушкоджень та вчинення щодо неї обвинуваченими інших кримінальних правопорушень, оскільки вони належним чином перевірені судом, узгоджуються з сукупністю інших доказів по справі, добуті без будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства. При цьому суд обґрунтовано відхилив показання обвинувачених про те, що вони не причетні до їх вчинення, оскільки вони не узгоджуються з іншими здобутими по справі та дослідженими в суді першої інстанції доказами та, відповідно, жодним доказом об'єктивно не підтверджені.
Всупереч тверджень апелянтів, колегія суддів вважає, що огляди місця пригоди, в ході яких були виявлені та вилучені речі, які мають значення для даного кримінального провадження, проведені без процесуальних порушень, у повній відповідності з положеннями ст.237 КПК України за добровільно наданої письмової згоди власника - потерпілої, та при цьому, огляд за місцем проживання потерпілих за їх особистої згоди жодним чином не порушило права обвинувачених.
Безпідставними є доводи сторони захисту щодо недопустимості як доказу - протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій ОСОБА_19 та свідку ОСОБА_20 .
Так, дана процедура впізнання проведена у відповідності з вимогами положень статті 228 КПК України, при цьому фотознімок ОСОБА_14 пред'явлений особам, які впізнавали, разом з іншими трьома фотознімками. При цьому фотознімки, що пред'являлися, не мають різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення, особи на інших фотознімках тієї ж статі і не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню - ОСОБА_14 . Відповідно до положень ч.1 ст.228 КПК України - у протоколі слідчим зазначено, що і потерпіла, і свідок зазначену особу впізнали за формою та загальним рисам обличчя.
Не приймає колегія суддів до уваги й ствердження сторони захисту щодо безпідставного врахування судом першої інстанції, як доказу, протоколу слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_20 .
Так, дійсно, в ході судового розгляду суд першої інстанції не мав можливості безпосередньо допитати свідка ОСОБА_20 в якості свідка, у зв'язку зі смертю останнього, водночас, даний протокол судом було оцінено як з точки зору належності, допустимості й достовірності, так і в сукупності з іншими доказами з точки зору їх взаємозв'язку, а тому і в цій частині доводи сторони захисту є безпідставними.
Щодо стверджень захисника - адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 про відсутність об'єктивних даних, які б підтверджували наявність у обвинувачених та застосування ними дерев'яної бити, колегія суддів зазначає наступне.
В ході досудового розслідування дійсно, дерев'яну биту чи палицю у виді бити в обвинувачених вилучено не було, однак про її наявність та застосування обвинуваченим ОСОБА_14 вказують потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_19 , при цьому їх показання в цій частині підтверджені відповідними висновками судово-медичних експертиз.
Адвокат ОСОБА_11 в ході апеляційного перегляду зауважував на тому, що відомості до ЄРДР за ч.2 ст.146 КК України внесені саме за фактом викрадення потерпілої ОСОБА_7 , при цьому остаточне обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та ОСОБА_14 пред'явлено та було предметом судового розгляду за фактом позбавлення потерпілої волі, відомості про що до ЄРДР не вносилися та, на думку сторони захисту, в цій частині обвинувачення не може бути предметом судового розгляду за таких обставин. Окрім того, захисник прохав не приймати до уваги висновок судово-медичної експертизи №104 щодо потерпілої ОСОБА_19 , з огляду на відсутність в ньому підпису судово-медичного експерта.
Щодо висновку експерта за №104 від 03.04.2020 колегія суддів зазначає, що останній дійсно не містить підпису експерта, однак завірений печаткою Миргородського міжрайонного судово-медичного відділення обласного бюро судово-медичної експертизи, окрім того, висновки, викладені в ньому цим же експертом повністю підтвердженні у висновку за №209 від 11.06.2020.
Що стосується доводів захисника про відсутність у витягу з ЄРДР даних про внесення відомостей за фактом позбавлення потерпілої ОСОБА_29 волі, за ч.2 ст.146 КК України, колегія зазначає наступне.
Так, диспозиція ч.2 ст.146 КК України передбачає кримінальну відповідальність особи за незаконне позбавлення волі або викрадення людини за кваліфікуючих ознаках, тобто об'єктивна сторона цього злочину передбачає такі діяння: 1) незаконне позбавлення волі; 2) викрадення людини.
Згідно матеріалів кримінального провадження, 01.04.2020 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за правовою кваліфікацією ч.2 ст.146 КК України, кримінальне провадження №12020170120000118, яке в подальшому було об'єднано з іншими в одне провадження за №12020170120000115. Тобто, на думку колегії суддів, в даному випадку, пред'явлення обвинуваченим остаточного обвинувачення за ч.2 ст.146 КК України саме за фактом незаконного позбавлення волі потерпілої ОСОБА_7 , не потребувало окремого внесення таких відомостей до ЄРДР, оскільки такі дії передбачені об'єктивною стороною цього злочину.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених та захисників в їх інтересах.
Не вбачає підстав колегія суддів і для задоволення апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного вироком суду обвинуваченим покарання.
Так, покарання обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та ОСОБА_14 призначено із врахуванням тяжкості вчинених ними злочинів, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про їх особи, характеристики, наявність обтяжуючої та відсутність пом'якшуючих покарання обставин, до кримінальної відповідальності обвинувачені притягуються вперше, та конкретних обставин справи, тому в повній мірі відповідає вимогам ст. 50, 65, 70 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
Підстав для винесення нового вироку апеляційним судом та, відповідно, призначення ОСОБА_12 , ОСОБА_24 та ОСОБА_14 більш суворого покарання, колегія суддів не вбачає.
Як і не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ст.75 КК України, про що порушував питання захисник ОСОБА_8 , оскільки, з огляду на остаточно визначений строк покарання ОСОБА_12 , така вимога суперечить положенням ст.75 КК України щодо максимального розміру покарання до якого вказана норма Закону може бути застосована.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , прокурора Миргородської окружної прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 08 грудня 2021 року щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - у той самий строк з дня вручення їм копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4