Справа № 352/2382/21
Провадження № 33/4808/258/22
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р.
Суддя-доповідач Васильєв
26 травня 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Дяків Д.І.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Дяківа Д.І. на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 08.11.2021 р. о 15 год. 22 хв. по вул. Галицька в смт. Єзупіль Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду захисник ОСОБА_1 адвокат Дяків Б.Є. подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова суду є незаконною та безпідставною.
Вказує на те, що суд необґрунтовано та безпідставно відхилив аргументи відносно недопустимості відеозаписів, які були долучені до матеріалів справи, оскільки вони не відповідають вимогам відповідної Інструкції та є переривчастими.
Звертає увагу на те, що суд в постанові зіслався на показання свідків, які не були допитані в судовому засіданні, а тому їх показання не слід брати до уваги, а відповідно до їх пояснень правопорушник відмовився від проведення огляду на визначення стану сп'яніння, що є порушенням принципу безпосередності дослідження доказів шляхом допиту свідків в судовому засіданні.
Окрім того, відеодокази не містять дані того, що працівниками поліції залучались свідки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Судом не звернуто увагу на те, що правопорушнику не було роз'яснено його права та обов'язки відповідно до вимог закону, а відмітка в протоколі про їх роз'яснення не означає, що такі дії були реально проведені працівниками поліції.
Таким чином, судом ухвалено постанову без належного з'ясування обставин справи та на підставі належних доказів в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню.
Просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Дяків Д.І., які підтримали вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Дяківа Д.І. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення та інші.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, за присутності в судовому засіданні правопорушника ОСОБА_1 та його захисника адвоката Дяківа Д.І., встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Так, зі змісту доводів ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції вбачається, що він не заперечує факт керування транспортним засобом та вказує, що він дійсно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу в медичному закладі.
Однак, повністю підтримує вимоги апеляційної скарги та вважає, що він безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності.
Вищевказані доводи ОСОБА_1 та його адвоката Дяківа Д.І. вже перевірялись в суді першої інстанції, в результаті чого суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що вони не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Зокрема, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнав. Його адвокат Дяків Д.І. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі, посилався на те, що оформлення справи про адміністративне правопорушення відбувалося з порушеннями, зокрема огляд проводився без присутності свідків, у долучених до справи поясненнях свідків вбачається, що особа повністю відмовилася від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі, тобто по суті свідки взагалі не знали, що відбувалося при зупинці транспортного засобу та підписали пояснення та протокол про адміністративне правопорушення вже пізніше після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також вважає, що працівники поліції безпідставно зупинили транспортний засіб, не повідомили про причину затримання автомобіля. Оскільки зупинка була незаконною, то всі наступні дії, проведені працівниками поліції також незаконні. Крім того, сторона захисту зазначив, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського не є безперервним, неналежним доказом, оскільки відеофіксування здійснювалося з перервами, чим порушено вимоги п.5 розділу ІІ Інструкції.
Судом першої інстанції зазначено в постанові суду, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незважаючи на заперечення ним своєї вини, підтверджується зібраними у справі та дослідженими в суді доказами, а саме: даними, що містяться у протоколі серії ААБ № 032731 від 08.11.2021 р. про адміністративне правопорушення (а.с.1); даними висновку щодо результатів тестування на алкоголь із застосуванням приладу «Drager» від 08.11.2021 р., відповідно до якого результат тесту становить 1,74% проміле (а.с.2); даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 08.11.2021 р. (а.с.3); даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); даними висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 761 від 08.11.2021 р., відповідно до якого ОСОБА_1 08.11.2021 р. о 16 год 20 хв. оглянутий лікарем КНП «Прикарпатський наркологічний центр Івано-Франківської обласної ради» ОСОБА_2 , висновок огляду - перебуває у стані алкогольного сп'яніння (а.с.5); копією постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.11.2021 р. серії БАА № 956147 (а.с. 8); даними відеозапису з нагрудного відеореєстратора інспектора поліції (а.с.10).
При ухваленні рішення у справі, судом досліджено відеозаписи, які містяться на компакт-диску в матеріалах справи, на яких зафіксовані деякі обставини події: рух транспортного засобу «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_1 ; процес зупинки; як водій виходить з місця водія автомобіля; встановлення особи водія; як поліцейський на місці зупинки пропонує водію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння; водій відмовляється від проходження огляду на місці зупинки; як водій погоджується на пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі; процес проходження медичного огляду, за результатами якого встановлено стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що суд обґрунтовано вважав доводи сторони захисту відносно відеозаписів події правопорушення непереконливими, оскільки законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення, а досліджені судом відеозаписи вважав достатньо інформативними, позбавлені упередження і суб'єктивного ставлення, мають безсторонній характер, є послідовними.
Суд визнав спростованими твердження сторони захисту про незаконність зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 внаслідок долученої до матеріалів справи копією постанови серії БАА № 956147 від 08.11.2021 року, згідно якої поліцейським на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 510 грн. за ч.5 ст. 121 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 08.11.2021 р. о 15 год. 22 хв. в смт. Єзупіль по вул. Галицька керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», н.з. НОМЕР_1 , який не користувався ременем пасивної безпеки, чим порушив п. 2.3в) ПДР України (а.с.8).
При цьому, судом обґрунтовано взято до уваги, що відомості про те, що дана постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення ним оскаржувалася та скасована в матеріалах справи відсутні.
Також, суд відхилив доводи сторона захисти з посиланням на висновки Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначивши, що положення КАС України застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, які, зокрема, виникають у зв'язку з винесенням постанов у справах про адміністративні правопорушення іншими уповноваженими органами (посадовими особами), а не судом. При цьому, суд вказав на те, що КАС України не регулює провадження у справах про адміністративні правопорушення в судах.
Суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9 а) ПДР України знайшла своє підтвердження, а його неправомірні дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 032731 від 08.11.2021 року, водій ОСОБА_1 08.11.2021 року о 15 год. 22 хв. по вул. Галицька в смт. Єзупіль керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою м. Івано-Франківськ вул. Млинарська, 21, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором СРПП ВП №1 м. Тисмениця старшим лейтенантом поліції Костюк Д.Р., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особою, яка вчинила правопорушення.
Дані водія ОСОБА_1 встановлено на підставі посвідчення водія.
ОСОБА_1 було роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Тисменицькому районному суді, про що свідчить його власноручний підпис в протоколі.
В протоколі зазначені свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їх анкетні дані, правильність яких засвідчена їх власноручними підписами.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано матеріали справи.
Працівниками поліції у ОСОБА_1 вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, про що свідчать підписи ОСОБА_1 у протоколі.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено, що особа від дачі пояснень відмовився.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 ознайомився під підпис.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час їх складання ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9А Правил дорожнього руху України.
Відповідно до вимог ст.256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з його правами та обов'язками передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у суді, а його власноручні підписи у відповідних графах протоколу свідчать про його ознайомленні із змістом звинувачення та протоколу.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що у разі виявлення поліцейськими ознак сп'яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб забезпечити проведення огляду водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані сп'яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Перевіряючи доводи сторони апелянта щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує щодо місця проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду.
Так, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп'яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров'я. При цьому водій самостійно на власний розсуд вирішує це питання і не зобов'язаний вказувати причини з яких він не погодився з отриманим результатом.
Так, до матеріалів справи долучено висновок КНП «ПНЦ ІФОР» № 761 від 08.11.2021 року, відповідно до якого о 16.15 год. 08.11.2021 року лікарем ОСОБА_2 було проведено огляд ОСОБА_1 , на підставі кого лікар прийшов до висновку про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння (а.с.5). слід зазначити, що із висновком лікаря ОСОБА_1 було ознайомлено під його підпис.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено лікарем у медичному закладі, не оскаржував його у відповідно до вимог закону.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
У відповідності до долучених відеозаписів з відео реєстратора службового автомобіля поліції та нагрудних камер працівників поліції, які є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні.
Із вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час керування транспортними засобами, що і не оскаржується в доводах апелянта, на вимогу співробітників поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу Драгер ОСОБА_1 відмовився в присутності сторонніх осіб, одночасно водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану сп'яніння в медичному закладі.
Зі вищевказаних відеозаписів, які були досліджені апеляційним судом під час розгляду справи, вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування із працівниками поліції не заперечував факт керування транспортним засобом, відмовився пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою технічного приладу Драгер в присутності свідків, та забажав пройти огляд на визначення стану сп'яніння у медичному закладі.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення апелянта до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що працівник поліції прийшов до висновку про керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння за результатом огляду лікаря та на підставі висновку КНП «ПНЦ ІФ ОР», згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, що і послужило правовою підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу, визначення місця проведення огляду на стан сп'яніння та застосування спеціальних засобів, не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до вказаних нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
В результаті перевірки доводів апеляції захисника Дяківа Д.І. не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів не вказує на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений у медичному закладі КНП «ПНЦ ІФ ОР», не відповідав вимогам ст.266 КУпАП.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4) у ОСОБА_1 були виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах із порожнини рота, тремтіння пальців рук. Акт відповідного огляду підписано свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . У вказаному акті зазначено, що огляд не проводився у зв'язку із відмовою ОСОБА_1 .
Також, до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до медичного закладу КНП «ПНЦ ІФ ОР» від 08.11.2021 року. В направленні зазначено, дані ОСОБА_1 було встановлено на підставі посвідчення водія. У ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода. Огляд було проведено за допомогою приладу Драгер, проба була позитивна, результат становив 1.40 % проміле.
Як вбачається з роздруківки приладу Drager Alcotest 6810 (а.с.2) тест №6358 в результаті огляду ОСОБА_1 за допомогою технічного засобу Драгер було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки результат тесту показав 1.74 %. Із вказаним результатом ОСОБА_1 не погодився та відмовився від підпису в роздруківці приладу.
Апеляційний суд звертає увагу на наявність розбіжностей щодо результату огляду ОСОБА_1 в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до медичного закладу КНП «ПНЦ ІФ ОР» від 08.11.2021 року (а.с.3), який зазначено 1.40 % та роздруківки приладу Drager Alcotest 6810 (а.с.2) тест №6358 - 1.74 %.
Разом з тим, зі змісту відеозапису та Акту огляду на стан сп'яніння вбачається, що огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу взагалі не проводився у зв'язку із відмовою водія від проходження такого огляду та бажанням пройти відповідний огляд у медичному закладі.
Так, суд першої інстанції прийшов до висновку про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння на підставі висновку лікаря КНП «ПНЦ ІФ ОР» № 761 від 08.11.2021 року, у відповідності до якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, з результатом огляду ОСОБА_1 ознайомлений під підпис у висновку. (а.с.5).
До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з яких вбачається, що вони були запрошені в якості свідків і в їхній присутності водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер у медичному закладі КНП «ПНЦ ІФ ОР». В поясненнях зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки в порушення принципу безпосередності дослідження доказів останні не допитувались у судовому засіданні .
Разом з тим, вищевказані письмові пояснення свідків в частині обставини проведення огляду на стан сп'яніння не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу і пройшов відповідний огляд у медичному закладі.
До матеріалів справи долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №956147 від 08.11.2021 року (а.с.8), у відповідності до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу за порушення вимог ст. 121 ч.5 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом без користування ременями пасивної безпеки.
Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Перебування водія транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння підтверджується відповідним медичним висновком, який складено за наслідками добровільного проходження огляду на визначення стану сп'яніння у медичному закладі КНП «ПНЦ ІФ ОР».
Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог закону; актом огляду; висновком лікаря медичного закладу КНП «ПНЦ ІФ ОР» №761 від 08.11.2021 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеозапису з відео реєстратора машини патрульної поліції.
Апеляційний суд вважає безпідставним посилання на те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження водія на визначення стану алкогольного сп'яніння.
В результаті перевірки вищевказаних доводів не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає, що огляд ОСОБА_1 , на визначення стану алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції, містить необхідні дані, щодо особи, стосовно якої проводився огляд.
Апеляційний суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 08.11.2021 р. о 15 год. 22 хв. по вул. Галицька в смт. Єзупіль Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat» н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України.
Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП ,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дяківа Д.І. залишити без задоволення.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв